№ 207/3446/20
№ 2/207/387/21
05 липня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Білецькій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
24 грудня 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просять суд визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстрації за вказаною адресою.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Право спільної часткової власності згідно Свідоцтва про право власності на житло від 09.07.1997 року, отримали жінка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 та менший син позивач ОСОБА_2 . Старший син відповідач ОСОБА_3 мешкав окремо, в приватизації участі не приймав, на початку 2001 року він звернувся з проханням до матері як до квартиронаймача тимчасово його зареєструвати в квартирі, пояснюючи це тим, що йому необхідно офіційно працевлаштуватися. 13 березня 2001 року з дозволу співвласників відповідач зареєструвався в квартирі, однак жодного дня за вказаною адресою не мешкав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , за життя вона залишила заповіт на його ім'я. 10 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на спадщину та успадкував 1/3 частину квартири, на теперішній час йому належить 2/3 частини квартири і позивачу ОСОБА_2 1/3 частина. Позивач ОСОБА_1 переоформив особистий рахунок на своє ім'я та сплачує всі комунальні послуги, але йому вже понад 80 років, отримує невелику пенсію, працювати не може за станом здоров'я, тому вимушений був звернутися з заявою про призначення субсидії на сплату комунальних послуг, але отримав відмову, тому що, при призначенні субсидії враховуються доходи всіх зареєстрованих в квартирі.
Відповідач обіцяв ще покійній матері, а тепер і позивачу, що зніметься з реєстрації за вище зазначеною адресою, але і досі цього не зробив, чим порушує законні права позивачів як власників. Відповідач без поважних причин не мешкав та не мешкає в квартирі з дня його реєстрацій, претензій на житло не заявляє та не цікавляться ним, кореспонденції на своє ім'я та лікарняної допомоги не отримує, тобто ніяким чином не намагається використати своє право на житло.
В наданих суду письмових заявах позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять розглянути справу без їх участі, позов підтримали та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в наданій суду письмовій заяві зазначив, що з позовними вимогами не згоден, оскільки його батько позивач ОСОБА_1 чинить йому перешкоди на проживання в спірній квартирі та відповідач змушений проживати в орендованій квартрирі. Відповідач вважає, що він як член сім'ї має право на проживання в квартирі, адже житло надавалось державою на всю сім'ю, яка складалася з чотирьох чоловік, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, взявши до уваги позицію позивачів, відповідача, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого АТ “ДніпроАзот” згідно з розпорядженням від 09 липня 1997 року № 1668-С (арк.с. 10) квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 успадкував 1/3 частину вказаної квартири після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2010 року (арк.с. 13), виданого завідуючою Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Згідно довідки ТОВ «ЄРЦ КП» від 22.12.2020 року (арк.с. 14) в зазначеній квартирі крім позивачів зареєстрований відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно акту про непроживання від 21.12.2020 року (арк.с. 15), затвердженого директором КП КМР “УКОЖФ”, відповідач ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2010 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Конституцією України передбачено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47).
Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є членом сім'ї власника та має право користування жилим приміщенням.
Посилання позивача на усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів цим обставинам суду не подано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачами не спростовано доводів відповідача щодо наявності створених з їх боку йому перешкод у користуванні спірним житлом, будь-яких клопотань з приводу забезпечення або витребування певних доказів до суду від стоірн не надходило.
Крім того, Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №209/2642/18 вказав на підстави втрати права користування житловим приміщенням. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, оскільки відповідач зареєстрований у спірній квартирі зі згоди позивачів, а позивачами, в свою чергу, не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація відповідача створює їм перешкоди у користування належним їм жилим приміщенням, не спростовано доводів відповідача щодо створення йому позивачем ОСОБА_1 перешкод для користування спірним житлом. Так, позивач ОСОБА_1 посилається на відмову в призначенні субсидії з оплати комунальних послуг, однак позивачем не надано доказів отримання такої відмови, а також того, що відмовою в призначенні субсидії стала саме реєстрація відповідача в спірній квартирі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, ст. 47 Конституції України, ст. ст. 10-13, 81, 258 - 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.