справа № 489/5024/20 провадження №2/489/588/21
Іменем України
15 липня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Плаксіна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинська Катерина Тарасівна, про визнання права власності на земельну ділянку,
встановив:
У жовтні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею права власності на земельну ділянку площею 543 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказала, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 811005 вона разом з ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 543 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, за життя нею було складено заповіт, відповідно до умов якого все належне їй майно заповіла позивачу.
28.04.2020 позивач звернулась до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К.Т. із заявою про прийняття спадщини, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.10.2020 їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. В обґрунтування постанови нотаріус вказала, що згідно державного акту на право власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачу та померлій ОСОБА_2 без визначення часток, тому позивач вимушені звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 03.03.2021, витребуваного у приватного нотаріуса спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 06.07.2021, сторони та тертя особа не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та просила вимоги позову задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, правом на надання відзиву не скористався, подав заяву від 23.04.2021 про розгляд справи без участі свого представника.
Третя особа в заяві від 04.06.2021 просила розгляд справи провести без її участі.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 811005 позивач разом з ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 543 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років, про що складено відповідний актовий запис № 985 (а.с.39).
Судом досліджено копію спадкової справи № 42/2020 до майна померлої ОСОБА_3 , з матеріалів якої вбачається, що за життя остання склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право вона заповідає позивачу, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 1209 (а.с.44).
У встановлений законом строк позивач подала заяву до третьої особи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за заповітом.
23.11.2020 третьою особою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна, що складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.50).
Постановою третьої особи від 07.10.2020 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, оскільки в державному акті не визначені частки співвласників у праві спільної сумісної власності (а.с.10).
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із частини першої статті 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 369 ЦК України).
За правилами статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до статті 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Згідно частини першої, другої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду (пункт «г» частини першої статті 87 ЗК України).
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зокрема пунктів 23, 24, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження; при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 наведеної вище Постанови для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, а тому заявлений позивачем позов в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на частку у спірній ділянці, що належала їй та померлій ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності є неефективним та відповідає визначеному статтею 16 ЦК України способу захисту.
Аналогічного за змістом правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 61-11210св19 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18).
Водночас, частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За такого, враховуючи, що позивач, є співвласницею спірної земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 811005, право якої як власниці ніким не оспорюється, та єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину у встановлений законом строк на підставі заповіту, але не може реалізувати своє право на оформлення спадщини за заповітом в позасудовому порядку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0543 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинська Катерина Тарасівна, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Перша Лінія, 38.
Повний текст судового рішення складено 15.07.2021.
Суддя І.В.Коваленко