ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 липня 2021 року м. Київ № 640/3835/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (
АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в наказі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 № 22 від 30.01.2019 року в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з кожний повний календарний рік служби без урахування періоду попередньої служби;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ відповідача в частині не виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби є протиправним, оскільки при попередньому звільненні позивач не набув права на отримання такої грошової допомоги.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що оскаржуваний наказ є правомірним, адже ОСОБА_1 при звільненні із військової служби за станом здоров'я реалізував своє право щодо отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, без урахування періоду попередньої служби в Національній поліції.
Крім того, представник відповідача стверджував, що вислуга позивача станом на 20 січня 2017 року становила 16 років 08 місяців та 29 днів, тобто ОСОБА_1 набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні із поліції.
Також у відзиві представник відповідача просив врахувати, що накладене на позивача стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту через низькі морально-ділові якості, що не сумісні із перебуванням ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України повністю відповідає поняттю «службова невідповідність», а тому в розумінні частини 3 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 при звільненні зі служби в дисциплінарному порядку (за службовою невідповідністю) одноразова грошова допомога при звільненні не передбачена.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскільки позивач при попередньому звільненні не набув та не міг набути права на виплату одноразової грошової допомоги, відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень було нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №640/3835/19 скасовано і направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суди самостійно, без з'ясування вказаних обставин у належного органу (Головного управління Національної поліції в Київській області) висловлюють свою думку з цього приводу. При чому суд першої інстанції зазначає, що позивач не набув при попередньому звільненні право на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг його набути, оскільки позбавлений такого права у зв'язку з підставами звільнення зі служби.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказує, що позивач при попередньому звільненні набув право на виплату такої одноразової грошової допомоги, проте не отримав її у зв'язку з підставами звільнення зі служби.
Також касаційний суд зазначає, що факт набуття чи не набуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби. Крім того, судами не було встановлено чи мав позивач на момент звільнення зі служби з поліції право на пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки вказана обставина відповідно до статті 9 вказаного Закону також є необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року справа №640/3835/19 прийнята до провадження. Судом на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Національної поліції в Київській області та витребувано у останнього необхідну для повного та всебічного з'ясування обставин інформацію.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України у період з 11 вересня 2001 року по 20 січня 2017 року.
20 січня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №43 о/с, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.п 6 п.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України “Про Національну поліцію”.
В подальшому, у період з 05 липня 2017 року по 29 січня 2019 року згідно з ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач являвся військовослужбовцем, а саме особою, яка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ.
30 січня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 №22 позивача було звільнено відповідно до підпункту "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби за станом здоров'я, з 29.01.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Печерського РВК м. Києва.
Вказаним наказом зобов'язано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу (05.07.2017) без урахування періоду попереднього служби.
Незгода позивача із вказаним наказом в частині невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби у 2017 році) (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (надалі також - Порядок №393).
Так, відповідно до пункту 10 вказаного Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:
- які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;
- які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
З аналізу статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Порядку №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
При цьому, положеннями статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Порядку №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, зокрема ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Згідно ч. 1 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в редакції станом на час звільнення позивача з Національної поліції України (20.01.2017 року) обов'язковою умовою для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є наявність вислуги 10 років і більше.
Відповідно до ст. 102 Закону України “Про Національну поліцію” виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон 2262-ХІІ).
Згідно з положеннями статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції станом на час звільнення позивача з Національної поліції України) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 11 січня 2017 року №28 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ в частині дотримання законодавства, неухильного виконання наказів начальників, а саме: у порушенні вимог підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виявилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та у порушення пункту 2.9 ПДР України у вигляді звільнення зі служби в поліції.
20 січня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №43 о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77.
Суд зазначає, що підстава попереднього звільнення позивача зі служби в поліції не співпадає з підставами, визначеними частиною першою та другою статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
У письмових поясненнях представник Головного управління Національної поліції в Київській області, залучений судом на виконання вимог постанови суду касаційної інстанції, зазначив, що інших випадків для здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби поліцейським, ніж ті, що визначені частиною 1 та 2 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, вказаним законом не передбачено. Тобто, Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачено виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Додатково представник третьої особи повідомив, що відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 січня 2021 року №165/109/290/01, ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не звертався.
Відтак, згідно позиції Головного управління Національної поліції в Київській області, з посади в якому звільнено позивача вперше, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачено, тобто позивач не міг набути права на таку виплату.
Суд враховує, що у позовній заяві позиція позивача зводиться до того, що при звільненні вперше йому одноразова грошова допомога при звільненні не нараховувалась та на виплачувалась, що на його думку є свідченням того, що під час звільнення зі служби в поліції в Головному управлінні Національної поліції в Київській області він не набув права на виплату такої допомоги.
Стосовно вказаних доводів позивача, суд зазначає, що факт невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні вперше не завжди є підтвердженням того, що військовослужбовець не набув права на таку виплату, оскільки нормами частини 3 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначені випадки, коли одноразова грошова допомога при звільненні зі служби не виплачується. Тобто, у випадках, наведених у частині 3 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, військовослужбовець може і набути права на одноразову грошову допомогу при звільненні, однак така допомога йому не виплачується з огляду на підставу його звільнення.
Аналіз наведених у частині 3 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” дає підстави для висновку, що визначальним при вирішенні питання щодо саме виплати такої допомоги є підстава звільнення військовослужбовця зі служби.
Так, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.п 6 п. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України “Про Національну поліцію”.
Суд враховує, що підстава попереднього звільнення позивача зі служби в поліції в буквальному трактуванні не співпадає з підставами, зазначеними в частині третій статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, як підстави, при яких одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.
Водночас, поняття “службова невідповідність” (тобто підстава, визначена у частині 3 статті 9 Закону) і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям “звільнення у порядку дисциплінарного стягнення”, що узгоджується з аналогічною правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14.
Суд, в межах спірних правовідносинах зазначає, що факт позбавлення позивача права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попереднє звільнення позивача пов'язане зі службовою невідповідністю. Вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.
Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №552/4468/17, які є обов'язковими для врахування судом у силу положень частини 5 ст. 242 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять доказів скасування наказу від 11 січня 2017 року №28, на підставі якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, як і не містять доказів зміни підстави звільнення позивача вперше зі служби в поліції.
Відтак, факт звільнення позивача з попереднього місця роботи за скоєння проступку, що дискредитує високе звання поліцейського виключав можливість отримання ним вихідної допомоги при попередньому звільненні в силу частини 3 статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В той же час, наявність у позивача вислуги років 16 років 08 місяців 29 днів станом на 20 січня 2017 року є підтвердженням того, що станом на 20 січня 2017 року він набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попереднього служби, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук