15 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4590/21
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Держпраці в Чернігівській області щодо не приведення постанови від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України";
- визнати протиправною відмову Управління Держпраці в Чернігівській області від 13.04.2021 №10-04/3470 щодо не приведення постанови від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", яка оформлена у листі від 13.04.2021 №10-04/3470;
- зобов'язати Управління Держпраці в Чернігівській області привести постанову від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", змінивши штраф в розмірі 781830,00 грн на попередження;
- скасувати постанову від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 Управління Держпраці в Чернігівській області в частині накладення на Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 781 830,00 грн, у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", застосувавши до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - попередження.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 26.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи та вказує, що постанова Управління Держпраці в Чернігівській області від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 була предметом судового розгляду у справі №620/392/19 та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 без змін. Постановою Верховного суду від 25.11.2019 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 залишено без змін. Оскільки в судовому порядку встановлена правомірність винесення постанови від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 про накладення штрафу на позивача у сумі 781830,00 грн, тому вважають, що відсутні будь-які підстави для приведення її у відповідність, як того бажає позивач згідно заявлених позовних вимог. Додана позивачем судова практика не спростовує правомірність дій Управління і взагалі не має жодного відношення до спірних правовідносин.
29.06.2021 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 Управління про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 781830,00 грн у виконавчому провадженні №58763772, яке на даний час перебуває на виконанні у Сновському районному відділі Державної виконавчої служби Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/4590/21 щодо вирішення позовних вимог по суті. Ухвалою суду від 30.06.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №620/4590/21 відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 згідно наказу Управління Держпраці в Чернігівській області від 13.11.2018 №338 та направлення на проведення контрольного заходу від 13.11.2018 №1255, за результатами якого складено акт №25-25-010/0904 від 26.12.2018, перевіряючими встановлено, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виконували у позивача роботу без належного оформлення трудових відносин, тобто працівники були допущені до роботи всупереч діючого трудового законодавства, без належного оформлення, що є порушенням частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Управлінням Держпраці у Чернігівській області, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за фактичний допуск працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України) винесено постанову від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 781830,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою ФОП ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі 620/392/19 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі (а.с. 58-61).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі 620/392/19 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 без змін (а.с.62-65).
Постановою Верховного суду від 25.11.2019 у справі 620/392/19 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 залишено без змін (а.с. 66-70).
У зв'язку з прийняттям законодавцем нормативно-правового акту, який пом'якшує відповідальність особи 23.03.2021 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Чернігівській області з заявою, в якій просив привести постанову від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» шляхом її скасування із застосуванням до нього попередження (а.с. 33-34).
Листом від 13.04.2021 №10-04/3470 Управління Держпраці у Чернігівській області повідомило позивача, що приписи статті 265 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким змінено розмір санкцій, що застосовуються за порушення законодавства про працю, у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватися відповідно до редакції частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, яка діяла на день виявлення порушення, при цьому таким днем є саме 26.12.2018 (день складання акту інспекційного відвідування, яким встановлено допущення позивачем порушень частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України), а положення нової редакції статті 265 Кодексу законів про працю України щодо часткової сплати штрафу, зміни його розміру, а також попередження застосовуються до порушень, виявлених після набуття чинності Законом України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (а.с. 82-84).
Листом від 18.03.2021 №1904/4/4.3ю3-ЗВ21 Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці роз'яснило ФОП ОСОБА_1 норми статей 124 Конституції України та статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (а.с.35).
Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю Управління Держпраці в Чернігівській області щодо не приведення постанови від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу другого частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (в редакції станом на момент вчинення позивачем правопорушення законодавства про працю) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Проте Законом України від 12.12.2019 №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (далі - Закон 378-IX), було внесено ряд змін, зокрема, до статті 265 КЗпП України.
Так у частині другій абзац другий замінили двома новими абзацами такого змісту:
- «фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення».
Вищевказані зміни набрали чинності 02.02.2020.
Отже законодавцем було пом'якшено відповідальність за зазначені порушення.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зауважує, що при розгляді справи про накладення штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України необхідно враховувати прийняте Конституційним Судом України рішення у справі №1-7/99 від 09.02.1999 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
В Конституції України стаття 58 міститься у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.
Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».
Отже в силу положень Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли з приводу недотримання позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності (роботодавцем), вимог законодавства України про працю у відносинах позивача з його найманими працівниками.
На час притягнення до відповідальності за статтею 265 КЗпП України позивач мав статус фізичної особи-підприємця, на позивача накладено штраф як на фізичну особу-підприємця, відтак суд дійшов висновку, що позивач у цих правовідносинах наділений виключно ознаками юридичної особи, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин інституту зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду у справі № 805/1819/18-а.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зауважує, що Закон №378-IX також не містить прямої вказівки про пом'якшення або скасування відповідальності в частині вказаних правопорушень для юридичних осіб.
Отже до спірних правовідносин належить застосовувати положення статті 265 КЗпП України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення.
Суд вважає, що положення нової редакції частини 2 статті 265 КЗпП України щодо застосування попередження для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовуються до останніх при вчиненні ними вказаних правопорушень, виявлених контролюючим органом після набуття чинності Закону 378-IX, тобто після 02.02.2020.
Крім того суд зауважує, що правомірність постанови Управління Держпраці в Чернігівській області від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 781830,00 грн підтверджена і рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі 620/392/19 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, яке залишене в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 та постановою Верховного суду від 25.11.2019.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Суд відхиляє посилання позивача на судову практику, додану позивачем до адміністративного позову, оскільки правовими положеннями частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що Управління Держпраці в Чернігівській області правомірно відмовило позивачу щодо приведення постанови від 25.01.2019 № 25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яка оформлена листом від 13.04.2021 №10-04/3470, а отже не вчинило протиправної бездіяльності з даного питання стосовно позивача.
Враховуючи вищевикладене суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови Управління Держпраці в Чернігівській області від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 781 830,00 грн, у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», застосувавши до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - попередження.
Позовна вимога про зобов'язання Управління Держпраці в Чернігівській області привести постанову від 25.01.2019 №25-25-010/0904/25 у відповідність до Закону України від 12.12.2019 №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», змінивши штраф в розмірі 781830,00 грн на попередження також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від перших позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних принципів.
За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39779238).
Суддя В.В. Падій