15 липня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6497/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області), у якому просить:
- визнати дії відповідача щодо відмови їй при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 врахувати до пільгового стажу роботи період з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', а також заробітну плату за період з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', на підставі архівних довідок від 08.11.2019 №К-72, №К-72/1, виданих адміністрацією Ханти-Мансійського району Ханти-Мансійського автономного округу-Югра - протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', на підставі архівних довідок від 08.11.2019 №К-72, №К-72/1, виданих адміністрацією Ханти-Мансійського району Ханти-Мансійського автономного округу-Югра, починаючи з 29.04.2020.
Позов мотивовано тим, що відмова відповідача зарахувати до її страхового стажу періоду роботи та заробітку з 01.10.2014 по 17.02.2016 є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою судді від 17.06.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у наданих позивачем архівних довідках відсутня інформація про сплату страхових внесків за спірний період. У зв'язку з наведеним, відсутні підстави для врахування при обчисленні пенсії заробітної плати позивача за період з 01.10.2014 по 17.02.2016, та страхового стажу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та з 29.04.2020 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №620/1782/20. Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку зарахований ГУПФУ в Чернігівській області страховий стаж позивача становить 31 рік 7 місяців 1 день (а.с. 19-22).
Разом з тим, після отримання призначеної пенсії ОСОБА_1 з'ясувала, що відповідачем не враховано страховий стаж та заробітну плату за період її роботи з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' відповідно до поданих документів (а.с. 13-16).
У зв'язку з наведеним, 23.02.2021 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із відповідною заявою (а.с. 17).
Листом від 02.04.2021 за №3046-2853/К-02/8-2500/21 відповідач у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив, мотивуючи тим, що у наданих позивачем довідках відсутні дані про сплату страхових внесків за вказаний період (а.с. 18).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 (справа №235/805/17), від 06.12.2019 (справа №663/686/16-а), від 06.12.2019 (справа №500/1561/17) та від 05.12.2019 (справа №242/2536/16-а).
Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження стажу роботи з 01.10.2014 по 17.02.2016 на ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' позивачем при поданні заяви про призначення пенсії була надана трудова книжка серії НОМЕР_1 та довідки Адміністрації Ханти-Мансійського району Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 08.11.2019 №К-72 та №К-72/1 (а.с. 11-12), відповідно до яких підтверджується факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі. За наведених обставин, спірний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо врахування заробітку, отриманого позивачем під час роботи на ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' з 01.10.2014 по 17.02.2016, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно із статтею 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відмовляючи позивачу у врахуванні для розрахунку пенсії заробітку, отриманого нею під час роботи на ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' з 01.10.2014 по 17.02.2016, ГУПФУ в Чернігівській області зазначає, що у наданих ОСОБА_1 довідках відсутня інформація про сплату роботодавцем єдиного внеску за вказаний період.
Однак такі доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Таким чином, на переконання суду, відсутність відомостей про сплату страхових внесків за спірні періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового стажу під час визначення пільгового стажу для призначення пенсії позивачу. Так, позивач не повинен відповідати за можливе неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем жодним чином не доведено того факту, що ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' не здійснювало відповідні відрахування із заробітку позивача під час її роботи у Російській Федерації протягом спірного періоду.
За наведених обставин, суд вважає, що заробітна плата, яку отримувала позивач протягом спірного періоду, має бути врахована під час обчислення її пенсії.
Також суд наголошує, що постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно із пунктом 4.2 якого орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження. Однак, докази того, що ГУПФУ в Чернігівській області скористалось у спірних правовідносинах наданим правом та звернулось до підприємства, де працювала позивач, для підтвердження перерахунку єдиного внеску із отримуваного нею заробітку надані не були.
Суд наголошує, що частиною першою статті 3 Конституції України установлено, що саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Водночас, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд вважає протиправною відмову ГУПФУ в Чернігівській області щодо зарахування до загального страхового стажу роботи позивача періоду роботи на ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'' з 01.10.2014 по 17.02.2016 та заробітку, отриманого за вказаний період, для обчислення пенсії.
При цьому, суд звертає увагу, що оскільки ОСОБА_1 призначення пенсії відбулось без врахування вказаного вище періоду роботи до страхового стажу та заробітку, що є протиправним, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 29.04.2020, із його включенням.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладену в листі від 02.04.2021 №3046-2853/К-02/8-2500/21, у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 та заробітної плати для обчислення пенсії періоду роботи з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', на підставі архівних довідок від 08.11.2019 №К-72, №К-72/1, виданих адміністрацією Ханти-Мансійського району Ханти-Мансійського автономного округу-Югра.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 29.04.2020, зарахувавши до її загального страхового стажу та заробітної плати для обчислення пенсії періоду роботи з 01.10.2014 по 17.02.2016 у ТОВ ''Ханти-Мансійська Геофізична компанія'', на підставі архівних довідок від 08.11.2019 №К-72, №К-72/1, виданих адміністрацією Ханти-Мансійського району Ханти-Мансійського автономного округу-Югра.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 15.07.2021.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна