15 липня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6344/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 08.06.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому станом на день звільнення 09.02.2021 одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'':
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні 09.02.2021 з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскільки його загальна вислуга років становить 14 років 9 місяців, на момент звільнення він набув права на отримання спірної допомоги, передбаченої Законом України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Ухвалою судді від 15.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 07.07.2021 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог та зазначив, що відсутні правові підстави для виплати позивачу спірної допомоги, оскільки право на її отримання виникає лише за наявності у військовослужбовців саме календарної вислуги 10 років і більше. Разом з тим, календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 08 років.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 та наказом командира від 09.02.2021 №28 звільнений зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків особового складу (а.с. 8).
Відповідно до матеріалів справи, станом на момент звільнення з військової служби вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 08 років 09 місяців 18 днів, у пільговому - 06 років 00 місяців 00 днів, загальна - 14 років 09 місяців 18 днів (а.с. 24-26).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому на день звільнення одноразову грошову допомогу згідно частини другої статті 15 Закону України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку №260.
Так, відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
При цьому, суд звертає увагу, що в частині другій статті 15 Закону №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності у військовослужбовця 10 і більше календарних років вислуги.
Отже, термін «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття військовослужбовцем права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вказаних вимог Закону №2011-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17 та від 21.04.2021 у справі №380/2427/20.
Згідно із матеріалами справи, загальна вислуга років позивача станом на дату виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , становить 14 років 08 місяці 10 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
За наведених обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2011-ХІІ одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Доводи відповідача про обов'язкову умову - наявність вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні вимог законодавства.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №400/2324/19, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції не ухвалював постанову за наслідками перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку, натомість постановив ухвалу від 10.06.2020 про повернення касаційної скарги скаржнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення з військової служби одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно із частиною другою статті 15 Закону України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно із частиною другою статті 15 Закону України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Бородавкіна