Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 липня 2021 р. № 520/3125/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника першого відповідача - Гончаренко А. С.,
представника другого відповідача - Серебрякової Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ39779919), Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, буд. 14, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39472148) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- зобов'язати Державну службу України з питань праці скасувати штатний розклад та структуру Головного управління Держпраці у Харківській області за 2021 рік;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/58 від 04.02.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківської області;
- поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківської області (на аналогічній посаді згідно штатного розкладу діючого на час винесення рішення суду) або на іншій вакантній посаді державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби ГУ Держпраці у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про визнання запису № 27 від 05.02.2021 року про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" - недійсним;
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період з 05.02.2021 року до дати поновлення на посаді.
В обґрунтування позову зазначила, що згідно ч. 2 ст. 43 Закону України "Про державну службу" не вважається істотною зміною умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державної служби, зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади, не пов'язана зі зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків. Зазначила, що станом на 01.01.2021 року в Головному управлінні Держпраці у Харківській області було взагалі близько 60 вакантних посад, у тому числі і декілька посад категорії "Б". Відповідачем не було запропоновано позивачу жодну з вакантних посад. Позивач наголосила на порушенні відповідачем процедури звільнення її з посади. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про прийняття адміністративної справі до розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У відзиві на позовну заяву перший відповідач наголосив на тому, що дії т.в.о. голови Державної служби України з питань праці в частині затвердження нової структури Управління Держпраці та дії т.в.о. начальника Управління Держпраці відповідають меті удосконалення організаційної структури органу державної влади, вищезазначене свідчить про дотримання принципу обґрунтованості рішення, який вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем порушена процедура звільнення у частині не запропонування іншої посади, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву другий відповідач наголосив на тому, що позивачем не наведено істотних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених вимог, у позовній заяві містяться суб'єктивні міркування щодо порушених на думку позивача прав без належного обґрунтування допущених порушень другим відповідачем. Також, зазначив, що структуру територіальних органів центрального органу виконавчої влади затверджує керівник центрального органу виконавчої влади за погодженням з Міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповідях на відзиви позивач наголосила на тому, що припинення державної служби при скороченні чисельності або штату державних службовців, ліквідації чи реорганізації державного органу може мати місце лише при умові, якщо відсутня можливість пропозиції такому працівникові іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. Відтак, у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації чи реорганізації державного органу має бути запропоновано всі наявні вакантні посади, які він може обіймати до своєї кваліфікації. На підставі викладеного просила задовольнити в впоєному обсязі.
У запереченнях на адміністративний позов перший відповідач наголосив на правомірності своїх дій. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було закрите підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні повністю позов підтримав, вказав на неправомірність дій відповідачів та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник першого відповідача проти позову заперечував, підтримав аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник другого відповідача проти позову заперечував, підтримав аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду заяви по суті, ОСОБА_2 наказом № 13-к від 01.07.2015 року Головного управління Держпраці у Харківській області було призначено на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки із збереженням 11 рангу державного службовця, в порядку переведення із територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області.
Відповідно до наказу № 24-к від 21.07.2015 року Головного управління Держпраці у Харківській області позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг, як таку, що пройшла стажування зі збереженням 11 рангу державного службовця.
Відповідно до наказу № 11.-02/99 від 04.05.2016 року Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 було присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.
Відповідно до наказу № 11.-02/99 від 04.05.2016 року Головного управління Держпраці у Харківській області позивачу було присвоєно 5 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.
Відповідно до наказу № 08-03/66 від 04.03.2019 року Головного управління Держпраці у Харківській області позивача було переведено на посаду заступника начальника відділу розслідування аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму зі збереженням 5 рангу державного службовця
Однак, 05.02.2021 року наказом № 08-03/58 від 04.02.2021 року Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, з припиненням державної служби п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Позивач не погоджується із наказом про звільнення та вважає його протиправним та таким, що порушує його права. З метою відновлення порушеного права позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду.
По суті спірних вимог суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Положеннями ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.3); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6).
У частині першій статті 83 Закону України "Про державну службу" №889-VIII наведені підстави припинення державної служби.
Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наказу №08-03/58від 04.02.2021 року державна служба позивача припинилася на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII, у зв'язку із скороченням посади державної служби вн6аслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Про наступне звільнення з посади позивача було попереджено своєчасно та під особистий підпис позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Положення частин 2-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" визначають, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.
Але після внесення змін в ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, у тому числі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, а тому дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.
З аналізу викладеного слідує, що на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок запропонувати усі вакантні посади фактично законодавчо скасовано внесенням змін у Закон України "Про державну службу" Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 1411-2030 № 440-ІХ та встановлено право суб'єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Помилковим є посилання позивача на те, що в порушення вимог ст.ст. 40, 42 КЗпП України йому не було запропоновано іншу посаду, хоча він має переважне право на залишення на роботі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 названої статті КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до частини 2 статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
В силу приписів частин 2, 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Враховуючи наведені вимоги законодавства, суд, перш за все звертає увагу позивача на те, що статтею 42 КЗпП України врегульовано питання залишення на роботі працівників при скороченні чисельності чи штату.
Разом з тим, стаття 87 Закону України "Про державну службу" пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише із скороченням чисельності або штату державних службовців, а й із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
При цьому, вжите у частині 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" слово "може", означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону України "Про державну службу".
Суд також бере до уваги, що згідно пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України "Про державну службу" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби № 86р/з від 20.02.2020 р. при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9, ч.1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.72, ч.3 ст.77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, встановлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі приписів п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ39779919), Державної служби України з питань праці (вул. Десятинна, буд. 14, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39472148) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 липня 2021 року.
Суддя Н.А. Полях