Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 липня 2021 р. № 520/6758/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1,Палац Праці,3 під., 4 пов.,м. Харків,61200), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо призначених, але фактично не виплачених страхових виплат за минулий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити, щодо призначених, але фактично не виплачених страхових виплат за минулий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 0000511712 від 11.04.2018. виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Позивач звернувся до відповідача з приводу порушення його прав стосовно не виплати заборгованості по страховим виплатам за минулий час. Харківським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на запити позивача було надано відповіді № 15.02-14/1793 від 01.04.2020 та № 15.02-14/2803 від 02.07.2020, у яких зазначено, що ОСОБА_1 отримує страхові виплати з 01.04.2018 по теперішній час. Щодо причини не нарахування та не виплати страхових виплат за минулий час пояснюється, що постановою Кабінету міністрів України від 08.06.2016 № 365 передбачено, що суми, які не сплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України, однак на сьогодні окремий порядок не затверджений. Позивач вважає таку підставу для не виплати відповідачем страхових виплат за минулий час незаконною.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки з боку відповідача відсутні протиправні дії чи бездіяльність щодо припинення страхових виплат позивачу. Навпаки, відповідач з 01.04.2018 року продовжив позивачу страхові виплати з місяця звернення.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрациті Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р місто Антрацит луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області» від 07.11.2014 № 595, нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділенні припинено з 01.12.2014.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000511712 від 11.04.2018. Попереднім місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .
Представник позивача звертався до відповідача із адвокатськими запитами про виплату позивачу заборгованості за минулий час та надання довідки про розмір нарахованих та фактично не виплачених страхових виплат.
Листами Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 01.04.2020 №15.02-14/1793 та від 02.07.2020 №15.02-14/2803 роз'яснено позивачу, що страхові виплати потерпілому не припинялись, за період з 01.04.2018 по теперішній час. Додатково повідомлено, що суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою суду від 18.05.2021 клопотання позивача про витребування доказів по адміністративній справі № 520/6758/21 - задоволено. Витребувано в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганський області, довідку про розмір нарахованих та фактично не виплачених страхових виплат за минулий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомлено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганський області про необхідність надати вказані документи, протягом пятнадцяти днів з дня вручення ухвали. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганський області у разі неможливості подання копій документів, які витребовує суд, або подання у встановлені строки, - повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали. Попереджено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганський області, що відповідно до ч.8 ст. 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Листом від 04.06.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області надано довідку № 2471/02-1 від 28.05.2021 в якій останнім зазначено, що з січня 2015 року по червень 2015 року ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Ізюмського району харківської області (наразі - Ізюмське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області), де йому було виплачено щомісячні страхові виплати з 01.01.2015 по 24.06.2015 та проведено перерахунок страхових виплат за 2014 рік. З травня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Балаклійського району Харківської області. Де йому було виплачено щомісячні страхові виплати за період з 01.05.2017 по 30.11.2017 та здійснено виплату раніше призначеної але не виплаченої щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2014 по 30.11.2014. Також зазначено, що надалі із заявами про продовження щомісячних соціальних виплат за місцем фактичного проживання (перебування) до робочих органів виконавчої дирекції Фондів, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, ОСОБА_1 не звертався. Заборгованість по страховим виплатам відсутня.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті йому страхових виплат за минулий період, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII).
Статтею першою Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст.14 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
З огляду на матеріали справи, позивач має право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримує страхові виплати.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону №1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону №1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону №1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону №1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
За таких обставин, незважаючи на зміну місця проживання позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком №20 не передбачено.
Щодо тверджень відповідача, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України та того, що особова справа позивача перебуває на обліку у робочих органах виконавчої дирекції Фонду Донецької області, у зв'язку із чим, виплати ОСОБА_1 продовжені з місяця звернення відповідно до п.15 Постанови №365, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №20 зазначено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
В розумінні норм викладених в пункті 5 розділу III Порядку №20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат - "як/не виплачені за минулий період".
Факт не виплати страхових виплат за минулий період відповідачем фактично підтверджується, доказів того, що Фондом соціального страхування було нараховано та виплачено позивачу суму страхових виплат відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, в спірних відносинах уособлює державу, яка взяла на себе обов'язок здійснювати соціальні страхові виплати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності щодо призначення та невиплати позивачу суми страхових виплат за минулий час.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що бездіяльність Фонду соціального страхування, що виразилась у призначенні та невиплаті позивачу страхових виплат за минулий час є протиправною.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).
Крім того, у Рішенні від 09.07.2007 N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період.
Отже, в силу положень частини 7 статті 47 Закону №1105-XIV, на відповідача, на обліку в якому перебуває позивач, покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати за минулий період.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1,Палац Праці,3 під., 4 пов.,м. Харків,61200, код ЄДРПОУ 41313928) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо призначених, але фактично не виплачених страхових виплат за минулий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити, щодо призначених, але фактично не виплачених страхових виплат за минулий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Тітов