Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
15 липня 2021 р. № 520/4613/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо здійснення нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок) ОСОБА_1 , як самозайнятій особі, яка проводить незалежну професійну діяльність;
- зобов'язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок).
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 620 від 21.12.1995 вона має право на заняття адвокатською діяльністю. З 2001 року позивач не займалась адвокатською діяльністю, тому доходу від незалежної професійної діяльності не отримувала. Починаючи з 01 лютого 2005 року позивача призначено на посаду "юрист" Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" на підставі наказу № 61/1 від 01.02.2005 року про прийняття на роботу. Відтак, позивач є найманим працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО", та за неї, як за найманого працівника, роботодавець сплачує усі передбачені законодавством податки, збори, в тому числі і єдиний соціальний внесок. Поряд із тим, відповідач всупереч приписам чинного законодавства продовжує нараховувати позивачу суму грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску. На підставі викладеного позивач просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що з 01.01.2017 року базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані в п. 4,5 та 51 , ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження такої діяльності. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (КВЕД - 69.10 - адвокатська діяльність, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 21.12.1995 року, дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності відсутня). На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач наголосив на протиправності дій відповідача. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 620 від 21.12.1995 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 15.12.1995р.
Починаючи з 01 лютого 2005 року позивача призначено на посаду "юрист" ТОВ "ХАДО" з 01.02.2005 відповідно до наказу № 61/1 від 01.02.2005.
Проте всупереч приписам чинного законодавства відповідач продовжує нараховувати позивачу суми податкового боргу з ЄСВ.
Не погоджуючись із такими діями позивач оскаржувала дії відповідача.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 520/364/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволений, а саме: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6556-56 від 14.11.2019 року з ЄСВ в загальному розмірі 26539 (двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 26 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 520/3497/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - частково задоволений.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6556-56 від року у розмірі 29293 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 44 копійки.
Позивач 12.03.2021 року направила запит на інформацію до Головного управління державної податкової служби у Харківській області щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати ЄСВ у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Засобами поштового зв'язку 19.03.2021 року позивачем була отримана відповідь ГУ ДПС у Харківській області (вих. № 127/ЗПІ/20-40-12-06-20 від 17.03.2021 року), відповідно до якої контролюючий орган повідомив, що у ОСОБА_1 станом на 11.03.2021 року є заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок).
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, та наголошує, що ТОВ "ХАДО" в період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 рік сплатило за позивача усі передбачені законодавством податки, збори та інші загальнообов'язкові платежі, у тому числі й ЄСВ.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач з метою захисту своїх прав звернулась до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Під податковим боргом при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В силу п.п.14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на яке посилається контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), від 05 березня 2020 року (справа №460/943/19).
Позивачем у позові вказано, що нею не здійснюється адвокатська діяльність з 2001 року.
Як зазначено судом вище, ОСОБА_1 з 01.02.2005 працює юристом в ТОВ "ХАДО" та керівництвом товариством сплачується за неї єдиний соціальний внесок, як за найманого працівника.
Суд наголошує, що у період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, за який посадові особи контролюючого органу здійснюють нарахування ЄСВ, ТОВ "ХАДО" здійснювало відповідні нарахування та сплачувало за ОСОБА_1 суми ЄСВ як за найманого працівника.
Доказів на підтвердження факту отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності відповідачем до суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Вище викладені обставини щодо відсутності обов'язку позивача, як самозайнятої особою сплачувати єдиний внесок, не потребують доказування під час розгляду даної справи відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд дійшов висновку, що дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо здійснення нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок) ОСОБА_1 , як самозайнятій особі, яка проводить незалежну професійну діяльність є протиправними.
Щодо позовної вимоги зобов'язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок), суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України, інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881).
Зокрема, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегрована картка платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Відповідно до п. 1 ч. 1 розділу 2 Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 розділу 6 Порядку № 422, первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є серед іншого рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.
Згідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем в процесі розгляду адміністративної справи не доведено правомірності нарахування позивачу єдиного внеску
Отже, інтегрована картка облікового рахунку, це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. В картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого боргу, а тому суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.
Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо здійснення нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок) ОСОБА_1 , як самозайнятій особі, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Зобов'язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9595,30 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 30 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 липня 2021 року.
Суддя Н.А. Полях