Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
15 липня 2021 р. справа № 520/11901/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому безпідставно утримані кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року у вигляді військового збору.
Ухвалою від 06.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку та доказів оплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
На зазначену ухвалу позивачем 12.07.2021 надано заяву про усунення недоліків разом із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом позивач зазначив, що звернення з даною позовною заявою відбулося після ознайомлення з судовою практикою розгляду подібних спорів щодо стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях на користь його колишніх працівників належної їм до виплати заробітної плати яу незаконно утриманої у якості військового збору та виявленням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року у справі №520/2386/21, яким визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях щодо утримання військового збору. Позивач вказує, що лише після ознайомлення з викладеними висновками у зазначеному рішенні та з набранням останнім законної сили він дізнався про допущені відповідачем порушення його прав.У зв'язку із зазначеним просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши дану заяву, суддя встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №826/10808/18.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому безпідставно утримані кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року у вигляді військового збору.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач постилається на ч.2 ст. 233 КЗпП України, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте, суд звертає увагу позивача на те, що в поданій позивачем позовній заяві порушується питання законності стягнення військового збору - загальнодержавного податку, який сплачується фізичними особами-резидентами та фізичними особами-нерезидентами з доходів, визначених Податковим кодексом України, а не питання стягнення заробітної плати.
З позовної заяви судом встановлено, що донарахування та виплати заробітної плати за вказаний період здійснені позивачу у травні, жовтні 2019 року, червні та листопаді 2020 року, про що свідчать розрахункові листи, додані до позовної заяви.
Тобто про порушення свої прав позивач мав дізнатися під час отримання донарахованої заробітної плати, а саме у травні, жовтні 2019 року та червні та листопаді 2020 року, проте до суду звернувся 01.07.2021 року, з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, а саме те що про порушення свої прав він дізнався лише після ознайомлення з рішенням Харківського окружного адміністративного суду не є об'єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, а тому суд вважає їх неповажними.
Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду із заявою про поновлення пропущених строків позивачем не надано належних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом. Викладені у вказаній заяві обставини, визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви не усунуті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, в ухвалі суду від 06.07.2021 року було зазначено, що військовий збір не належить до структури заробітної плати, а тому відступні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Позивачем не було надано до суду документ про сплату судового збору на суму 908,00 грн., а отже недоліки позовної заяви не усунуті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.