Справа № 603/263/21
14 липня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; періоди роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року; періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.02.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач 03.02.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перехід на пенсію за віком, як державному службовцю, згідно з Законом України "Про державну службу". За результатами розгляду заяви, позивачу листом від 17.02.2021 року №636-566/І-02/8-1900/21 відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу державного службовця станом 01.05.2016 року до якого відповідачем враховано період роботи з 04.05.2006 року по 01.05.2016 року. Надалі, на заміну наданої відповіді Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 29.03.2021 року №1900-0202-8/10089 позивачу повідомило про відсутність у нього стажу державного службовця станом 01.05.2016 року.
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу державної служби період проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; періоди роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року; періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21.05.2021 року адміністративну справу передано до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
Адміністративна справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 17.06.2021 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Мандзію О.П.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.07.2021 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 08.07.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у позивача відсутній необхідний трудовий стаж для призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про державну службу". 04.07.2001 року набрав чинності Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", згідно з ст.14 якого посади голів селищних і сільських рад віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а відтак періоди роботи позивача з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року на таких посадах не зараховуються до стажу державної служби. Крім того, до стажу державної служби ОСОБА_1 не враховуються періоди роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року "Про затвердження порядку обчислення стажу державної служби", яка набрала чинності з 01.05.2016 року, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року "Про порядок обчислення стажу державної служби", якою було передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи на виборних та інших відповідальних посадах в партійних, профспілкових і виборних організаціях до припинення дії ст.6 Конституції УРСР, тобто 24.10.1990 року. Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії державного службовця. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На адресу суду 09.07.2021 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позовні вимоги не визнає.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-9), з 01.02.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до відомостей трудової книжки № НОМЕР_1 від 15.08.1975 року позивач проходив службу в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; працював на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії: з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року секретарем комітету комсомолу Монастириської середньої школи, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року інструктором Монастириського райкому комсомолу, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року завідуючим відділом комсомольських організацій Монастириського райкому комсомолу, з 28.01.1985 року по 29.11.1990 року інструктором оргвідділу Монастириського райкому компартії України; працював в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року заступником міського голови м.Монастириська Тернопільської області, з 06.11.2015 року по 10.01.2019 року секретарем міської ради (а.с.7-15).
Позивач 03.02.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про переведення з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по віку як державному службовцю згідно з Законом України "Про державну службу" (а.с.16).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 17.02.2021 року №636-566/І-02/8-1900/21 позивачу відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу державного службовця станом 01.05.2016 року до якого відповідачем враховано періоди роботи з 04.05.2006 року по 01.05.2016 року (а.с.17).
Надалі, на заміну наданої відповіді Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 29.03.2021 року №1900-0202-8/10089 позивачу повідомило, що станом на 01.05.2016 року останній не працював на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та про відсутність у нього стажу державного службовця, відповідно немає правових підстав для призначення пенсії згідно з Законом України "Про державну службу" (а.с.18).
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016 року.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Із наведених законодавчих норм слідує, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як встановлено судом, і це не оспорюється відповідачем, позивач має передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Спірним ж є стаж державної служби позивача, а саме зарахування до такого періоди його проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року; роботи в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року.
У відповідності до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 (далі - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Приписами п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до п.1 Порядку №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно із п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період проходження ОСОБА_1 військової служби з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року, що також підтверджується відомостями військового квитка № НОМЕР_2 від 28.12.1984 року (а.с.10), зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 року у справі №569/350/17, від 27.12.2019 року у справі №500/2565/18, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Спірним у цій справі є також питання зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії: з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року секретарем комітету комсомолу Монастириської середньої школи, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року інструктором Монастириського райкому комсомолу, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року завідуючим відділом комсомольських організацій Монастириського райкому комсомолу, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року інструктором оргвідділу Монастириського райкому компартії України.
Згідно із п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року №1049, а саме: стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
У відповідності до роз'яснення Міністерства юстиції України №4-5-1156 від 03.06.1994 року, узгодженим з Кабінетом Міністрів України (лист), зараховується час роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст.118 Кодексу законів про працю України, зокрема, у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст.6 та внесення змін до ст.7 Конституції УРСР, тобто до 24.10.1990 року. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що періоди роботи позивача на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року також підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Статтею 46 Закону №889-VII визначені особливості стажу державної служби, у п.4 ч.2 якої зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Суд звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області до стажу державної служби не зараховано період роботи позивача в органах місцевого самоврядування, оскільки 04.07.2001 року набрав чинності Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-ІІІ, згідно з ст.14 якого посади голів селищних і сільських рад віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Посади позивача в спірні періоди з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року заступник міського голови м.Монастириська Тернопільської області та з 06.11.2015 року по 10.01.2019 року секретар міської ради належать до категорії посад в органах місцевого самоврядування у силу вимог ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-ІІІ.
Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 року за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889 та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними, а тому періоди роботи позивача на посаді заступника міського голови м.Монастириська Тернопільської областімз 04.05.2006 року по 06.11.2015 року та на посаді секретаря міської ради з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, наявний, передбаченими ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також достатній стаж державної служби, з урахуванням висновків суду, суд вважає за необхідне визнати неправомірними, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дії відповідача щодо відмови позивачу у переведені на пенсію за віком як державному службовцю та, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи визначені у ч.4 ст.245 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; періоди роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року; періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року, та перевести на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, з дня подання заяви, що передбачено ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 03.02.2021 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №1 від 26.04.2021 року (а.с.1).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведені з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1975 року по 04.11.1977 року; періоди роботи на відповідальних посадах райкому комсомолу та райкому компартії з 02.09.1980 року по 26.11.1981 року, з 26.11.1981 року по 26.10.1983 року, з 26.10.1983 року по 28.01.1985 року, з 28.01.1985 року по 24.10.1990 року; періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.05.2006 року по 06.11.2015 року, з 06.11.2015 року по 01.05.2016 року, до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, з 03.02.2021 року.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.