вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви
15 липня 2021 року Справа № 480/4775/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку та суми податку,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2019 по 24.03.2021 в розмірі 14416,77 грн. (без урахування податків та зборів);
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 суму податку на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з позовною заявою, при цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. Разом з тим, позивачем не було надано суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Натомість у позовній заяві позивач зазначив, що є учасником бойових дій. Однак в матеріалах позовної заяви були відсутні належні докази, які б підтверджували, що позивач є учасником бойових дій. Водночас позивачем не було додано до позовної заяви копії всіх документів, що приєднуються до позовної заяви для відповідача.
В даній ухвалі було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку. А також позивачу необхідно подати до суду копії всіх документів, що приєднуються до позовної заяви для відповідача та докази сплати судового збору за подання позовної заяви до суду або надати докази того, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
На виконання вимог суду позивачем було надано копії всіх документів, що приєднуються до позовної заяви для відповідача та копію посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Також позивачем було надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою. Заява обгрунтовується тим, що позивач звертався до відповідача із запитом про надання довідки про середньоденний розмір грошового забезпечення за останні два місяці, які передували звільненню, оскільки відсутність зазначеної довідки, ускладнювало складання та подання позовної заяви до суду. Проте відповіді до цього часу позивач так і не отримав. На думку позивача відповідач навмисне зволікав з відповіддю та не надав відповідної довідки, щоб унеможливити звернення до адміністративного суду, оскільки, відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав дане відправлення 30.03.2021. Також позивач посилається на дію карантинних обмежень на всій території України з 12.03.2020. А відтак, на думку позивача, ним пропущено строк звернення до суду не з його вини, а тому просить суд вважати пропущений строк звернення до суду з поважних причин та поновити строк звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
З матеріалів позовної заяви суд вбачає, що згідно з випискою з карткового рахунку позивача, відповідач виплатив позивачу грошові кошти в розмірі 14 365,22 грн.- 24.03.2021 року. Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався 24.03.2021 року. В свою чергу, відповідно до штемпеля на конверті, даний позов був відправлений позивачем засобами поштового зв'язку 01.06.2021 року. При цьому в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначає, що він звертався на адресу відповідача із запитом про надання довідки про середньоденний розмір грошового забезпечення за останні два місяці, які передували звільненню, оскільки відсутність зазначеної довідки, ускладнювало складання та подання позовної заяви до суду.
Проте суд зазначає, що відсутність та ненадання довідки про середньоденний розмір грошового забезпечення за останні два місяці, які передували звільненню ніяким чином не заважало позивачу звернутися до суду з даною позовною заявою та з клопотанням про витребування зазначеної довідки у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Крім того суд звертає увагу на те, що в заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що до цього часу відповідачем не було надано вище зазначену довідку, при цьому в позовній заяві позивачем самостійно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який на його думку, підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилається позивача на дію карантинних обмежень на всій території України з 12.03.2020, суд зазначає, що позивачем, в обґрунтування заяви не зазначено, які саме обмеження, пов'язані з запровадженням карантинних заходів спричинили неможливість своєчасного подання позовної заяви до суду, не надано до суду доказів, що через обмеження руху громадського транспорту у смт. Ямпіль та Сумській області останній був позбавлений можливості дістатись до поштового відділення для відправлення поштового конверту з позовною заявою.
Також суд звертає увагу, що органи місцевої виконавчої влади, інші держоргани, поштові відділення, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, продовжували свою роботу з рекомендованим гнучким режим робочого часу, який, передбачає різні години початку і закінчення роботи для працівників, а також дозволено перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць.
Таким чином суд зазначає, що доводи викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку та суми податку і додані до неї документи - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя В.О. Павлічек