13 липня 2021 року Справа № 480/5674/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5674/21 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною та скасування постанови,-
30 червня 2021 року позивач, Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною та скасування постанови від 25.05.2021 про стягнення виконавчого збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 25.05.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренком В.О. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом у справі № 480/3508/20, у якій рішенням суду зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Постанову про стягнення виконавчого збору позивач просить визнати протиправною і скасувати, зазначаючи, що 04 березня 2021 року зроблено перерахунок стягувачу ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій та донараховано суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка склала з урахуванням раніше проведеної виплати 6800 грн.
Також, управління 04 березня 2021 року звернулося з листом № 941 до Департаменту соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації, яким для здійснення виконання рішення по справі 480/3508/20 в частині виплати стягувачу ОСОБА_1 недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік просило Департамент здійснити перерахування державних коштів, передбачених за бюджетною програмою на виконання рішення суду, головним розпорядником яких є Державна казначейська служба України.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тому постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Також частиною 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, вказавши, що статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27).
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Пунктом 8 Глави III Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, в даному випадку рішення, що підлягає примусовому виконанню є немайновим, тобто по даному рішенню боржник зобов'язаний вчинити дії, таке рішення не може виконуватися за Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", так як не пред'являється до виконання в органи казначейства. Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом для виконання даної категорії справ.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.
12.07.2021 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, якому представник проти позовних вимог заперечує, дії державного виконавця вважає законними та обґрунтованими, підстави для скасування постанови від 25.05.2021 відсутні.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження № 65556383 з примусового виконання виконавчого листа № 480/3508/20 від 31.03.2021виданого Сумським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової державної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
25.05.2021 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а також постанова про стягнення виконавчого збору.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27).
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Пунктом 8 Глави III Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята відповідачем відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом для виконання даної категорії справ.
При цьому, на думку суду, не заслуговують на уваги доводи позивача про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Так, цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Відповідно до ст. 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
До особливостей виконання рішень судів за цим Законом відноситься, зокрема, орган, на який покладено виконання рішення (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів), спосіб виконання рішення, визначений судом (стягнення коштів) та спеціальний статус боржника ( ст.ст. 2, 3 Закону).
На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з виконання рішення суду зобов'язального характеру, порядок виконання якого передбачений саме Законом України "Про виконавче провадження", а не Законом України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно з загальнодоступною інформацією, розміщеною на сайті Державної казначейської служби України (https://www.treasury.gov.ua/ua/diyalnist/vikonannya-sudovih-rishen/pro-stan-ta-termini-pererahuvannya-koshtiv-za-rishennyami-sudiv) Державна казначейська служба України повідомляє, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" затверджено на виконання бюджетних програми: КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" - 100,00 млн гривень.
В матеріалах справи відсутні докази того, що стягнення за виконавчим листом Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3508/20 здійснюється за вказаною бюджетною програмою, позивачем такі докази не надані. В даному випадку, казначейська служба не здійснює виконання судового рішення, виконавче провадження відкрито виконавчою службою.
Так, само і посилання позивача на положення ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" як на підставу звільнення від виконавчого збору суд вважає не обґрунтованими, оскільки саме нарахування коштів без їх виплати до 5 травня, не свідчить про фактичне повне виконання рішення суду.
Враховуючи те, що виконання рішення в повному обсязі не відбулося, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто виконавчий збір.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що органом стягнення допущено порушення законодавства при винесені оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору з позивача .
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд доходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності та наведені положення чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал