07 липня 2021 року Справа № 480/4718/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шаповала М.М.,
за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,
представника позивача - В.М. Линника,
представника відповідача - А.А. Рудік,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4718/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс Трейд" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Сумській області від 19 березня 2021 року № 000019810706, яким застосовано до ТОВ "Еколіс Трейд" штрафну санкцію в сумі 500000 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що у податкового органа відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням. Так, Головним управління ДПС у Сумській області було донараховано податкове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Сумській області № 000019810706 від 19.03.2021 на суму 500000 грн штрафні (фінансові) санкції. Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, підставою для донарахування був акт від 10.02.2021 № 529/18/07/РР0/40279614. Відповідно до акта перевірки відповідачем встановлено порушення підприємством статті 15 Закону України № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в частині зберігання пального без отримання відповідної ліцензії та пункту 63.3. статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 щодо неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку, згідно з порядком обліку платників податків, повідомлення про об'єкти, через які проводиться діяльність (за формою № 20-ОПП). Однак, позивач зазначає, що пальне, в повному обсязі, було використано підприємством для власних потреб, а саме заправки техніки, яка перебуває у його користуванні та у зв'язку з виробничою необхідністю, задля забезпечення здійснення господарської діяльності товариством здійснювалося переміщення пального з паливних баків вантажних автомобілів до паливних баків іншої техніки.
Позивач наголошує, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об'єм пального чи обмежень по строку, з якого починається "зберігання пального"; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.
Отже, паливні баки транспортних засобів, які використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального, у розумінні Закону України № 481/95-ВР.
Так, після отримання пального, дизпаливо перебувало у паливних баках транспортних засобів, які підприємство використовувало у власній господарській діяльності, що не є зберіганням пального у розумінні вимог чинного законодавства.
Зазначає, що відповідачами ані в акті перевірки, ані в відповіді на заперечення, ані в рішенні про результати розгляду скарги не зафіксовано та не доведено належними та допустимими доказами факт та місце зберігання дизельного пального.
Висновок в Акті перевірки щодо порушення нами ст. 15 Закону № 481/95- ВР у частині зберігання дизельного пального без наявності ліцензії є протиправними і безпідставними.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що, згідно наказу від 28.01.2021 за № 97-кп "Про проведення фактичної перевірки", оформленого у відповідності до вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України у період з 01.02.2021 по 10.02.2021 було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності ТОВ "Еколіс Трейд".
Фактичною перевіркою встановлено (виявлено) порушення статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон № 481), у частині зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. За результатами перевірки Управлінням винесено рішення від 19.03.2021 за № 00019810706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн за зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, яке вручено платнику податків 22.03.2021, що стало підставою для подання позовної зави ТОВ "Еколіс Трейд" до суду про його скасування.
Щодо відсутності підстав для притягнення до відповідальності зі зберігання пального без ліцензії відповідач зазначав, що фактичною перевіркою встановлено, що на території позивача для зберігання пального використовуються резервуар місткістю 6000 літрів, який переданий до статуту за актом приймання-передачі від 24.11.2020 як резервуар підземний з цегли та металу. Твердження ТОВ "Еколіс Трейд" щодо переміщень пального з паливних баків цих автомобілів до паливних баків тракторів, автонавантажувачів, маніпулятора не може бути взято до уваги, оскільки суперечить розумінню "поняття зберігання пального" та безпосередньо заправки баку транспортного засобу, так як паливний бак є місткістю, у якій пальне перебуває та з якої потрапляє через систему в двигун та забезпечує його механічну роботу. Пальне з баку використовується виключно для роботи транспортного засобу, його руху, а фізичного відпуску пального іншим особам або до інших транспортних засобів не здійснюється. Тобто пальне в баку забезпечує функціонування та рух транспортного засобу і не зберігається для подальшого відвантаження.
Таким чином, в порушення вимог статті 15 Закону № 481 ТОВ "Еколіс Трейд" у періоді з 01.04.2020 до 29.04.2020 здійснювало (проводило) діяльність щодо зберігання пального (дизельного палива) без наявності відповідної ліцензії.
Щодо відсутності порушення платником податку п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, відповідач не погоджується із такими твердженнями та зазначає, що одночасно під час фактичної перевірки встановлено неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку, згідно з порядком обліку платників податків повідомлення про об'єкти, через які проводиться діяльність. Так, згідно з чотирма повідомленнями про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) поданих ТОВ "Еколіс Трейд" 16.04.2020 через Єдине вікно подання електронних документів ДПС, окремі об'єкти для зберігання пального (дизельного пального) такі як: бочка, резервуар, паливно-заправний комплекс, автозаправний комплекс, не зазначені в наданих повідомленнях (форма № 20-ОПП). У задоволенні позовних просила відмовити.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
У період з 01.02.2021 по 10.02.2021 ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Еколіс Трейд" за результатом якої складено акт № 529/18/07/880/40279614 від 10.02.2021.
В ході проведення перевірки місць зберігання паливно-мастильних матеріалів на ТОВ "Еколіс Трейд" за адресою: Сумська область, м. Кролевець, вул. Шевченка, буд. 86, на дату проведення перевірки, а саме 01.02.2021, контролюючим органом встановлено порушення вимог:
- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: зберігання пального (дизельного палива) без наявної ліцензії;
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, згідно якого платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку), а саме: неподання повідомлення за Формою № 20-ОПП про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
19.03.2021 ГУ ДПС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення:
- № 00019810706 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.
Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Як встановлено під час перевірки наявне пальне було придбано для використання в господарській діяльності підприємства. Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, а саме копіями технічних паспортів та договорами оренди транспортних засобів), придбане пальне у ТОВ "Строй Центр" використовується виключно у власній господарській діяльності, для заправки техніки, яка перебуває у користуванні товариства.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481).
Статтею 15 вищевказаного Закону № 481 безпосередньо регулюються питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов'язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням.
Зокрема частиною восьмою статті 15 Закону № 481 визначено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Так, даною нормою передбачено, що виключно суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального.
За змістом вищезазначених норм Закону № 481 визначено обов'язок суб'єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального.
У разі порушення вказаного обов'язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону № 481, у сумі 500000 грн.
Згідно з визначеннями, зазначеними у ст. 1 Закону № 481 - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно з ч. 39 ст. 15 Закону № 481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Отже за змістом вказаних норм місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними.
З акту перевірки вбачається, що згідно реєстру акцизних накладних товариство придбано паливо дизельне, постачання згідно акцизних накладних здійснювалось за адресою отримання пального.
Позивач не заперечує, що отримав від постачальника дизельне пальне, проте зазначає, що дизельне пальне розвантажувалось у ємність (бочку), але не реалізовувалося будь-яким іншим суб'єктам господарювання, а розливалося в баки транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності позивача, в т.ч. у зв'язку з виробничою необхідністю, задля забезпечення здійснення господарської діяльності товариством здійснювалося переміщення пального з паливних баків вантажних автомобілів до паливних баків техніки, що перебуває у користуванні ТОВ "Еколіс Трейд" та підтверджується копією обору рахунків 203 за квітень 2020" в розрізі транспортних засобів.
Надаючи оцінку вищевикладеному, суд зазначає, що, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив, не зафіксував та не довів належними та допустимими доказами факт та місце зберігання дизельного пального.
Суд зауважує, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Таким чином, слід зауважити, що ліцензія на зберігання видається та "прив'язана" до місця зберігання пального, тобто, адреси розташування складу зберігання.
Умовою видачі ліцензії на зберігання є наявність зареєстрованих відповіло до закону ємкостей, що не було встановлено відповідачем під час перевірки. Відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на кожне місце зберігання пального, але доказів того, що ТОВ "Еколіс Трейд" зареєстроване місце зберігання пального матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Вказаний Закон не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об'єм пального чи обмежень по строку, з якого починається "зберігання пального"; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.
Крім того, резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, з 01.10.2019, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 ПК України).
Доказів того, що у позивача зареєстрований відповідний резервуар, який використовується для зберігання пального матеріали справи не містять.
Як зазначає представник позивача, після купівлі дизельного палива та зливу кількості палива відбулася подальша заправка паливних баків транспортних засобів, які позивач використовує у власній господарській діяльності, отже фактичного зберігання в стаціонарних ємностях загалі не відбувалось.
З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та положень п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, суд визнає, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне після купівлі було завантажене у паливні баки транспортних засобів та використовувалося в господарській діяльності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов'язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб'єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позов ТОВ "Еколіс Трейд" підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс Трейд" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Сумській області від 19 березня 2021 року № 000019810706, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс Трейд" штрафну санкцію в сумі 500000 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс Трейд" (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Шевченка, 86, код ЄДРПОУ 40279614) судові витрати в сумі 7500 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.07.2021.
Суддя М.М. Шаповал