14 липня 2021 року справа № 480/3158/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3158/21 за позовом ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новослобідської сільської ради в якій, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати протиправною бездіяльність Новослобідської сільської ради щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відритих даних на офіційному веб-сайті https://novoslobidska-gromada.gov.ua/ рішення Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік".
Вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2021 року відбулося засідання четвертої сесії восьмого скликання Новослобідської сільської ради. Проте відповідач, всупереч чинному законодавству України, 30.01.2021 оприлюднив у формі відкритих даних на своєму офіційному веб-сайті https://novoslobidska-gromada.gov.ua/ рішення Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік", тобто на 10 день після його затвердження. Позивач зазначив, що відповідач своєю бездіяльністю порушив законне позивача на своєчасне копіювання та використовування у своїх особистих цілях інформації, що міститься у рішенні Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік".
Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що Закон України “Про доступ до публічної інформації” чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження. Так, 20.01.2021 відбулось судове засідання сесії Новослобідської сільської ради, після закінчення якого всі рішення, які були прийняті, опубліковані на сайті Новослобідської сільської ради 22.01.2021 в розділі “УВАГА”, що підтверджується долученою до відзиву копією скріншоту сторінки сайта з відповідною інформацією. Згодом всі рішення переносяться в розділ “Документи”, де і знаходяться. Щодо твердження позивача про порушення його на своєчасне копіювання, публікування, поширювання, використовування, у тому числі в особистих цілях інформації, що міститься у документі, вказав у відзиві, що задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, встановлених частиною 2 КАС України. Однак, відповідачем не було порушено права позивача та останнім не доведено порушення такого права. Навіть у разі задоволення позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною не відбудеться будь яких змін щодо його прав та законних інтересів, а отже їх поновлення не відбудеться. Також відповідач зазначив, що місцем реєстрації позивача є м. Краматорськ. Документів, що підтверджують постійне проживання на території Новослобідської сільської ради позивачем не надано. Таким чином, позивач не є членом Новослобідської сільської ради, а отже, прийняті рішення відповідачем жодним чином його не стосуються.
Крім того, Новослобідська сільська рада звернула увагу на те, що за змістом Закону України “Про доступ до публічної інформації”, ОСОБА_1 не є запитувачем інформації, оскільки не звертався з відповідним запитом.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що відповідач на правах власника сайту, після відкриття судом провадження по даної справі, 17 травня 2021 року о 15:30:59 GMT створив на своєму веб-сайті у розділу меню “УВАГА” веб- сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 та розмістив на неї файл рішення Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік" з зазначення дати його опублікування 22.01.2021, після чого, 19.05.2021 о 11:33 зробив скріншот вищевказаної веб-сторінки та в якості електронного доказу надав до суду не завіреною належним чином його паперову копію. Вважає, що інформація, яка розміщена на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 / щодо оприлюднення вказаного документу 22.01.2021 у розділі меню “УВАГА” веб-сайту Новослобідської сільської ради не є достовірною. Зазначив, що підставою позову є невиконання відповідачем обов'язку своєчасно оприлюднювати у формі відкритих даних інформацію відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України № 2939-VI від 13.01.2011 "Про доступ до публічної інформації", в результаті чого в період часу з 20 по 30 січня 2021 року позивач не зміг зробити копію інформації у машиночитаному форматі придатному для автоматизованого оброблення інформаційними системами, що міститься у зазначеному документі, яка була йому необхідна для подальшого використовування в своїх особистих цілях.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримав заперечення проти вимог, викладене у відзиві та зауважив, що позивачем в позовній заяві, уточненій позовній заяві та відповіді на відзив так і не зазначено та не додано жодного доказу на підтвердження того, що позивач саме в період з 21 січня 2021 року по 25 січня 2021 року намагався скористатись інформацією, на яку він посилається, а також не зрозуміло навіщо ця інформація позивачеві.
Ухвалою суду від 16.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
20 січня 2021 року Новослобідською сільською радою на четвертій сесії восьмого скликання прийнято рішення "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік" (а.с.5).
Вказане рішення було оприлюднено на офіційному веб-сайті http://novoslobidska-gromada.gov.ua/ у формі відкритих даних (а.с. 6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (далі по тесту - Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”), статтею 25 якого передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За приписами частини 11 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації" 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI) право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом серед іншого систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13цього Закону.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI).
За змістом частини 1 статті 19 Закону № 2939-VI, запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Крім того, вказаною статтею визначено порядок оформлення запитів на інформацію. Так, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя вказаної статті) та має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята).
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI).
Отже позивач не є запитувачем інформації у розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації”, оскільки не звертався до відповідача з відповідним запитом та таких доказів суду не надано.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
Пункт 2 частини 1 статті 15 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, а відповідно до частини 2 цієї статті, згадані акти підлягають обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документу. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Отже, Закон України “Про доступ до публічної інформації” чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.
Як встановлено судом, 20 січня 2021 року Новослобідською сільською радою на четвертій сесії восьмого скликання прийнято рішення "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік".
При цьому, факт оприлюднення на офіційному веб-сайті http://novoslobidska-gromada.gov.ua/ рішення "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік", позивач не заперечує.
Позивач зазначив, що вказане рішення було несвоєчасно оприлюднено на офіційному сайті Новослобідської сільської ради, а саме лише 30.01.2021.
Разом з тим, відповідач стверджує про його оприлюднення 22.01.2021 у розділі “УВАГА” https://novoslobidska-gromada.gov.ua/news/1621265465.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Обов'язковою ознакою дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
Проте, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Вказані висновки узгоджується із висновкам Верховного Суду, сформованими у постанові від 29.03.2018 по справі №805/3115/15-а.
Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення “Аксу проти Туреччини” [Aksu v. Turkey] пункт 50; “Берден” [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; “Тенасе проти Молдови” [Tгnase v. Moldova]).
Отже наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Таким чином особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкту владних повноважень саме її прав, свобод або законних інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.
Проте позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження негативних наслідків у зв'язку з несвоєчасним оприлюдненням (якщо таке мало місце) рішення від 20.01.2021, та що воно було прийнято безпосередньо стосовно нього, а також, що саме його відповідне право або охоронюваний законом інтерес є порушеним внаслідок вчинення оскаржуваною бездіяльністю відповідача. Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що оскаржувана бездіяльність не є юридично значимою для позивача та виключає матеріально-правову заінтересованість позивача. Під час розгляду справи, факту порушення конкретних прав позивачем не доведено, а обґрунтовуючи позовні вимоги, він посилається лише на формальне порушення закону з боку відповідача.
При цьому, відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення чи бездіяльності.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.
За таких обставин, враховуючи, що на час розгляду справи право ОСОБА_1 на вільне копіювання, публікацію, поширення та використання рішення Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік" не порушується, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується.
Щодо заяви представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.
Правила розподілу судових витрат визначені у ст. 139 КАС України.
Проте вказана норма права прямо не визначає правил розподілу судових витрат, понесених відповідачем - суб'єктом владних повноважень в суді, у разі відмови в задоволенні позовних вимог позивача, який не звільнений від сплати судового збору.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд в ухвалі від 19 листопада 2020 року у справі № 552/1529/20 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
За таких обставин суд доходить висновку, що витрати відповідача понесені на оплату послуг адвоката, не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність Новослобідської сільської ради щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відритих даних на офіційному веб-сайті https://novoslobidska-gromada.gov.ua/ рішення Новослобідської сільської ради від 20 січня 2021 року "Про затвердження звіту про виконання фінансового плану комунального підприємства Новослобідської сільської ради "Джерело" за 2020 рік" - вімовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар