Справа № 199/3437/21
(2/199/2397/21)
Іменем України
15.07.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього боргу за договором позики в сумі 46815,51 доларів США. У підтвердження позовних вимог зазначив, що 22 квітня 2019 року він надав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 44217 доларів США, який останній зобов'язався повернути до 22 травня 2019 року, про що надав власноручно написану розписку. Однак у вказаний строк відповідач грошові кошти не повернув, від виконання зобов'язань ухиляється. У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 44217 доларів США, 3% річних в розмірі 2598,51 грн., а також судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом подачі відзиву не скористався.
Дослідивши надані докази в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22 квітня 2019 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в розмірі 44217 доларів США та зобов'язався повернути позику до 22 травня 2019 року. На підтвердження даного факту відповідач надав розписку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Оскільки сторони визначили в договорі валюту повернення боргу в гривні, що буде еквівалентом 44217 доларів США на час повернення грошових коштів, суд вважає за доцільне стягнути борг саме в доларах США. Вказане рішення погоджується з висновком ВП ВС, викладеній у постанові від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-ц.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних за період з 23.05.2019 року по 06.05.2021 року, що становить 2598,51 доларів США.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу за договором № 258 від 05.05.2021 року орієнтовний розмірі яких зазначено 8632,00 грн., дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд вважає, що відсутні підстави для стягнення судових витрат у вигляді правничої допомоги, оскільки до закінчення судових дебатів представник позивача по справі відповідну заяву не зробила, доказів про понесення судових витрат у вигляді правничої допомоги суду не надала.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 11350,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 625,1046-1049 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 22 квітня 2019 року в розмірі 44217 доларів США, 3% річних за період з 23 травня 2019 року по 06 травня 2021 року в розмірі 2598,51 долари США, а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 11350,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя: