ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/9924/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива"
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, кімн. 286-287, код ЄДРПОУ 37045775);
3) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 7-Г, код ЄДРПОУ 30370711);
4) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, к. 30, код ЄДРПОУ 37956207)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_6 ;
2) ОСОБА_7 ;
3) ОСОБА_8
про витребування з чужого незаконного володіння простих іменних акцій
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: ОСОБА_9 , Титич В.М .
Від відповідачів: ОСОБА_11 .
Від ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція": Косянчук В.В.
Від третіх осіб: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування на користь позивача з чужого незаконного володіння відповідачів простих іменних бездокументарних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", у кількості по 131556 з кожного (що становить 8,0007% від загальної кількості акцій) шляхом списання їх з депозитарних рахунків відповідачів і зарахування на депозитарний рахунок позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 657 780 простих іменних бездокументарних акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", власником яких є позивач, вибули з володіння позивача поза його волею, незаконно та без належної на те правової підстави, оскільки позивач не приймав рішення та не вчиняв правочинів щодо відчуження цих акцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/9924/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В результаті автоматизованого розподілу справу № 910/9924/19 передано на розгляд судді Алєєвій І.В.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 24.02.2021 №05-23/252/21 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9924/19 у зв'язку з відпусткою судді Алєєвої І.В. в результаті якого справу № 910/9924/19 передано судді Балацу С.В.
Ухвалою Господарського суду від 01.03.2021 самовідвід судді Балаца С.В. задоволено.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 04.03.2021, справу №910/9924/19 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 31.03.2021.
30.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери", Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
31.03.2021 представником відповідачів подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідачів ОСОБА_11 у першій половині дня 31.03.2021 перебуватиме у відрядженні у місті Сміла Черкаської області.
У підготовчому засіданні 31.03.2021 представники позивача заперечили проти задоволення клопотання представника відповідачів та підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
Розглянувши клопотання представника відповідачів, суд на місці ухвалив, відмовити у задоволенні даного клопотання. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Відповідачі та треті особи участь своїх представників у засідання суду 31.03.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери", Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, суд дійшов висновку про обгрунтованість та наявність підстав для задоволення поданого клопотання в порядку ст. 50 ГПК України.
З матеріалів справи та наданих представниками позивача пояснень у судовому засіданні 31.03.2021 вбачається, що ТОВ "Град - Цінні Папери" є депозитарною установою, яка була зберігачем акцій у період їх відчуження, до ПАТ "Національний депозитарій України" мало бути передано всю інформацію та документи ТОВ "Град - Цінні Папери" щодо будь-яких операцій з цінними паперами внаслідок позбавлення їх ліцензії, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є контролюючим державним органом.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери", Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.
05.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача на виконання вимог ухвали надійшли докази направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви.
Представником позивача у судовому засіданні 14.04.2021 надано клопотання про долучення додаткових доказів у справі.
Судом встановлено, що дане клопотання не містить доказів направлення на адреси учасників судового процесу.
Представник відповідачів заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки позивачем порушено строк на подачу даних документів до суду.
Суд на місці ухвалив відмовити у прийнятті до розгляду даних документів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Також представником позивача повідомлено, що ним отримано письмові пояснення від ПАТ "Національний депозитарій України", представив дані пояснення для огляду суду.
Представником відповідачів повідомлено, що ним направлено до суду письмові пояснення та заяву про застосування строків позовної давності.
Судом встановлено, що на час проведення судового засідання зазначені документи відсутні в матеріалах справи.
Представником відповідачів заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з тим, що третьою особою ТОВ "Град-Цінні Папери" не отримано ухвалу суду від 31.03.2021 та зважаючи на необхідність ознайомлення з письмовими поясненнями третьої особи ПАТ "Національний депозитарій України".
Представник позивача заперечив проти відкладення підготовчого засідання.
Розглянувши дане клопотання представника відповідачів, суд на місці ухвалив задовольнити дане клопотання з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Треті особи участь своїх представників у засідання суду 14.04.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 відкладено підготовче засідання на 21.04.2021.
14.04.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідачів надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідачі просять застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
14.04.2021 через відділ діловодства суду від ПАТ "Національний депозитарій України" надійшли письмові пояснення.
Також, 15.04.2021 від представника відповідачів надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання пояснення.
Разом з тим, 16.04.2021 від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшли письмові пояснення.
Крім того, 19.04.2021 від позивача надійшли письмові пояснення до клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача заперечень проти задоволення клопотання представника відповідачів про надання додаткового строку для подання пояснення не навів.
Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідачів, враховуючи норми ГПК України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, надати додатковий строк для подання письмових пояснень, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Представник відповідача-1 заперечив проти клопотання представника позивача щодо долучення документів.
Суд на місці ухвалив залучити подані сторонами та третіми особами документи до матеріалів справи з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Також представником позивача подано письмове клопотання про виклик та допит свідків у судове засідання, відповідно до якого позивач просив суд викликати ОСОБА_12 , колишнього директора ТОВ "Град-Цінні Папери" ОСОБА_13 , Арбітражного керуючого Дорошенка Я.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , уповноважених представників Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, просив визнати явку даних осіб у судове засідання обов'язковою; надано примірник даного клопотання представникам відповідачів.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.
Також, представником позивача заявлено клопотання про зміну процесуального статусу третіх осіб, зокрема, просив третіх осіб, яких залучено ухвалою суду від 31.03.2021 на стороні позивача, вважати третіми особами на стороні відповідача.
Суд на місці протокольно ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про виклик свідків у судове засідання з огляду на те, що позивачем не дотримано порядку, передбаченого статтями 88-89 ГПК України, який дає підстави викликати свідків для дачі показань. Також судом роз'яснено, що він може діяти лише у спосіб і порядку, передбаченому нормами ГПК України. Щодо клопотання про зміну процесуального статусу третіх осіб, то воно не підлягає розгляду як таке, що не оформлене належним чином.
Представником позивача заявлено усне клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні для ознайомлення з матеріалами справи
Треті особи участь своїх представників у засідання суду 21.04.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Судом задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 17.05.2021.
Через відділ діловодства суду 17.05.2021 від позивача надійшли письмові пояснення щодо необхідності врахування та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практики Європейського суду з прав людини, та клопотання про постановлення окремої ухвали, відповідно до якої позивач просив: 1) викликати та допитати посадових осіб СВ Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області стосовно неспроможності здійснити ефективне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420144110040000056; 2) викликати та допитати уповноважену особу Ради Бізнес - омбудсмена України за фактами бездіяльності посадових осіб СВ Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області; 3) постановити окрему ухвалу: 3.1.) стосовно порушень законодавства слідчими Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області, яке містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 396, 364 КК України, 3.2.) стосовно порушень законодавства прокурором Києво - Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367 КК України; 4) направити зазначену у п. 1. окрему ухвалу в Державне бюро розслідування (ДБР) для вжиття ним заходів відповідно до вимог законодавства; та встановити в окремій ухвалі строк, протягом якого ДБР має надати суду відповідь про вжиті ними заходи; 5) постановити окрему ухвалу: 5.1.) стосовно неналежного виконання професійних обов'язків начальником Києво - Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області Євтушенко В.В.; 5.2.) стосовно неналежного виконання професійних обов'язків керівником Києво - Святошинської місцевою прокуратури Дмитрунем Ю.О.; 5.3.) стосовно неналежного виконання професійних обов'язків прокурором Києво - Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою М.; 6) направити зазначену у п. 3.1 окрему ухвалу до Головного управління Національної поліції в Київській області для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства; 7) направити зазначену у п. 3.2 окрему ухвалу до Прокуратури Київської області для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства; 8) направити зазначену у п. 3.3 окрему ухвалу до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства.
У судовому засіданні 17.05.2021 суд на місці ухвалив залучити до матеріалів справи письмові пояснення позивача щодо необхідності врахування та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практики Європейського суду з прав людини, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 17.05.2021 представником позивача подано клопотання про зміну статусу третіх осіб, у якому позивач просить ТОВ "Град-Цінні Папери", ПАТ Національний депозитарій України" та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів та залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державну установу "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України".
Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.
Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії, як зміна статусу третіх осіб у справі. Також позивачем належним чином не обґрунтовано, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" щодо однієї із сторін, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що припущення позивача щодо можливості подання у майбутньому позовних заяв до вказаних вище осіб не мають обґрунтування.
Крім того, якщо такі позови в подальшому зрештою будуть подані до даних осіб, то та обставина, на якій стороні вони залучені у даному судовому провадженні, жодним чином не вплине на їх процесуальний статус в майбутніх судових провадженнях.
Представником позивача підтримано клопотання щодо виклику та допиту посадових осіб СВ Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області стосовно неспроможності здійснити ефективне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420144110040000056; виклику та допиту уповноваженої особи Ради Бізнес - омбудсмена України за фактами бездіяльності посадових осіб СВ Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області; щодо постановлення окремої ухвали: стосовно порушень законодавства слідчими Києво - Святошинського ВП ГУНП в Київській області, яке містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 396, 364 КК України; стосовно порушень законодавства прокурором Києво - Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367 КК України; щодо направлення зазначеної окремої ухвали до Державного бюро розслідування (ДБР) для вжиття ним заходів відповідно до вимог законодавства; та встановлення в окремій ухвалі строку, протягом якого ДБР має надати суду відповідь про вжиті ними заходи; щодо постановлення окремої ухвали: стосовно неналежного виконання професійних обов'язків начальником Києво - Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області Євтушенко В.В.; стосовно неналежного виконання професійних обов'язків керівником Києво - Святошинської місцевою прокуратури Дмитрунем Ю.О.; стосовно неналежного виконання професійних обов'язків прокурором Києво - Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою М.; щодо направлення зазначеної окремої ухвали до Головного управління Національної поліції в Київській області для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства; направлення зазначеної окремої ухвали до Прокуратури Київської області для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства; направлення зазначеної окремої ухвали до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів для вжиття ними заходів відповідно до вимог законодавства.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.
Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання щодо виклику та допиту посадових осіб та постановлення окремої ухвали, оскільки зазначені позивачем у клопотанні вимоги виходять за межі кола процесуальних дій при розгляді справи у господарському суді; відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Також представником позивача подано клопотання про дослідження оригіналів договорів купівлі-продажу акцій, укладених відповідачами, та інших доказів та про дослідження питання щодо адреси реєстрації та стану відповідачів.
Представники відповідачів заперечень проти задоволення даних клопотань не навели, повідомили, що можуть представити дані оригінали на наступне судове засідання.
Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача про дослідження оригіналів договорів купівлі-продажу акцій відповідачами та інших доказів, також про дослідження питання щодо адреси реєстрації та стану відповідачів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Разом з тим, представники сторін подали клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Суд на місці ухвалив, задовольнити клопотання сторін та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Треті особи участь своїх представників у засідання суду 17.05.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 02.06.2021, задоволено клопотання позивача, витребувано у відповідачів для огляду у судовому засіданні оригінали документів.
21.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування в органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; також просив викликати вказаних осіб у судове засідання та просив визнати їх явки обов'язковою, також просив витребувати у вказаних осіб, оригінали всіх документів, що стосуються придбання та відчуження акцій ПрАТ "ТЗІ", в тому числі оригінали договорів купівлі-продажу та акти, копії яких були долучені до матеріалів справи про витребування акцій.
02.06.2021 на початку судового засідання представником позивача адвокатом Титичем В.М. здійснювалась відеозйомка відповідачів, хоча ними було повідомлено, що вони не надають згоду на це.
Представник позивача адвокат Титич В.М. пояснив суду, що не знає такої норми, яка забороняє здійснювати відеозйомку.
У судовому засіданні 02.06.2021 представником відповідачів надано суду на виконання вимог ухвали оригінали договорів для огляду.
Представник позивача після ознайомлення з наданими договорами повідомив, що дані договори не є оригіналами, оскільки реально не виконувалися, та зауважив, що серед наданих представником відповідачів документів відсутня довідка, яку було витребувано ухвалою суду від 17.05.2021, зокрема, довідка депозитарної установи (ТОВ "Град-цінні папери") №175 від 24.04.2014 станом на 24.04.2014, відповідно до якої кожен з відповідачів був власником пакетів акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в розмірі 131 556 акцій, що становить 8,0007% від загальної кількості.
Представник відповідачів повідомив, що йому не відомо, про яку довідку йде мова.
Також представник позивача підтримав клопотання щодо витребування в органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; також просив викликати вказаних осіб у судове засідання та просив визнати їх явки обов'язковою, також просив витребувати у вказаних осіб, оригінали всіх документів, що стосуються придбання та відчуження акцій ПрАТ "ТЗІ", в тому числі оригінали договорів купівлі-продажу та акти, копії яких були долучені до матеріалів справи про витребування акцій.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.
Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю підстав для задоволення останнього, оскільки у судовому засіданні 02.06.2021 представником відповідачів представлено суду для огляду оригінали зазначених вище договорів. Крім того, відповідачі особисто з'явилися у судове засідання та представили суду паспорти на підтвердження особистості. Разом з тим, визнавати явку третіх осіб у судове засідання обов'язковою суд не вбачає підстав. Також посилання позивача на те, що є сумніви, що фізичні особи - відповідачі та треті особи є насправді, нічим не підтверджено і грунтується лише на припущеннях представників позивача. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Крім того, представник позивача просив суд застосувати ст. 74 ГПК України.
Представник відповідачів заперечив проти задоволення даного клопотання.
Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки суд вправі вчиняти лише процесуальні дії в порядку і в межах, передбачених нормами ГПК України, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Разом з тим, суд визнав за необхідне зазначити, що представник позивача адвокат Титич В.М. під час підготовчого засідання неодноразово наголошував на тому, що проти суддів, які розглядають справи у спорах, пов'язаних із акціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива", ним ініціюється відкриття кримінальних справ. Також неодноразово повідомляв суду, що метою даного судового процесу є звернення до Європейського суду з прав людини.
Треті особи участь своїх представників у засідання суду 02.06.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.06.2021.
У судовому засіданні 16.06.2021 представник позивача адвокат Титич В.М. просив суд перевірити повноваження представника ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", оскільки довіреність, надана останнім підписана керуючим санацією Лахненко Є.М., який немає повноважень на її підписання.
Представник ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" пояснив, що він є уповноваженим представником заводу, оскільки перебуває в трудових відносинах з останнім з 2015 року та що зміна керівництва не впливає на чинність довіреності, яку йому видано уповноваженою особою від імені ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція". Крім того довіреність від 11.12.2020 не є відкликаною та такою, що закінчила свою дію.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні.
Представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові у повному обсязі.
Також представник відповідачів просив прийняти до уваги заяву про застосування строків позовної давності.
Представник ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" підтримав позицію представників відповідачів.
Під час дослідження судом доказів у справі представник позивача адвокат Титич В.М. зауважив, що оригінали договорів, які були надані представником відповідачів для огляду у підготовчому засіданні 02.06.2021 судом та особисто ним, не оглядалися та потребують дослідження.
Судом встановлено, що у протоколі судового засідання та ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зафіксовано, що представником відповідача були надані для огляду у судовому засіданні зазначені договори, крім того, представникам позивача вони також були представлені для огляду, після чого повернуті представнику відповідачів.
Треті особи, окрім ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" участь своїх представників у засідання суду 16.06.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Оскільки представник позивача адвокат Титич В.М. наполягав на дослідженні оригіналів зазначених договорів і під час розгляду справи по суті, проте їх у представника відповідачів з собою не було, Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.06.2021 відклав розгляд справи на 24.06.2021; запропонував відповідачам надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали зазначених в ухвалі документів.
У судовому засіданні 24.06.2021 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 12.07.2021.
08.07.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано повідомлення щодо доказів, наданих позивачем.
09.07.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про призначення судової експертизи.
Суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання позивача про проведення судової експертизи (відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання від 12.07.2021), оскільки представник позивача не зміг навести обґрунтовану підставу об'єктивної неможливості подати дане клопотання на стадії підготовчого провадження, а не на стадії розгляду справи по суті після дебатів. При цьому саме на стадії підготовчого провадження, коли представник позивача наполягав на тому, що договори відповідачів є несправжніми, суд неодноразово запитував у позивача, чи бажає він подати клопотання про призначення судової експертизи.
В обґрунтування поданого клопотання про призначення судової експертизи представник Титич В.М. пояснив, що очікував, що господарський суд за власною ініціативою призначить судову експертизу, оскільки це відповідає принципу «законні очікування».
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що актуальна практика Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду спирається на такі загально-правові категорії як "непорушність прав", "якість та точність закону", "стабільність та остаточність судових рішень", "законні очікування" тощо. Названі поняття можна узагальнити принципом правової (юридичної) визначеності, який відіграє надважливе значення у формуванні та функціонуванні системи права демократичної держави. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін».
Коли особа переконана у досягненні запланованого результату, має легітимні (законні) очікування, діючи згідно з нормами права, їй має бути гарантований захист цих очікувань.
Однак принцип законних очікувань підлягає певним обмеженням. Перше з них - критерій доцільності. Право співтовариства захищає законні очікування лише розсудливих і обачних осіб. По-друге, на цей принцип можна посилатися лише у випадку, коли очікування мають законний характер.
Враховуючи, що позивач не обґрунтував об'єктивної неможливості заявити клопотання про призначення судової експертизи на стадії підготовчого провадження, яке тривало з 10.03.2021, то для застосування принципу законних очікувань не дотримано критерію доцільності.
Представники позивача у судовому засіданні 12.07.2021 підтримали заявлені позовні вимоги.
Відповідачі та третя особа у засіданні суду 12.07.2021 проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.
12.07.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягів від 26.03.2019 з інформаційної бази даних про ринок цінних паперів Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" (http://smida.gov.ua):
- станом на 4 квартал 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" було власником 657780 іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що становить 40,0035% від загальної кількості акцій;
- станом на 1 квартал 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" відсутнє серед власників крупних пакетів акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", власником 657780 іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що становить 40,0035% від загальної кількості акцій вказано іншу юридичну особу (інвестиційна компанія, 35109758).
У позовній заяві позивач зазначає, що жодним уповноваженим органом чи посадовою особою ТОВ "Базальт-Альтернатива" протягом 1 кварталу 2012 року не приймалось рішення про відчуження акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", тобто, зазначений пакет акцій вибув з володіння позивача проти його волі, незаконно та без належної на те правової підстави.
В якості доказу неможливості відчуження акцій протягом відповідного періоду єдиною уповноваженою особою директором ТОВ "Базальт-Альтернатива" ОСОБА_12 позивачем надано суду довідку № 23170 від 04.11.2013, згідно з якою ОСОБА_12 з 25.11.2010 по 04.11.2013 утримувався в Київському СІЗО.
20.06.2012 року було укладено договори купівлі - продажу цінних паперів:
- №БВ194/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ189/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ184/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ195/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ190/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ185/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ193/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ188/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ183/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ197/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ192/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ187/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ196/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ191/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ186/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Відповідно до довідки депозитарної установи (ТОВ "Град-цінні папери") №175 від 24.04.2014 станом на 24.04.2014 кожен з відповідачів був власником пакетів акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в розмірі 131556 акцій, що становить 8,0007% від загальної кількості.
У грудні 2015 року відбулась повна зміна власників ТОВ «Базальт-Альтернатива», в результаті чого єдиним учасником товариства стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна компанія «Проспект».
Відповідно до Протоколу Загальних зборів Учасників директором ТОВ «Базальт-Альтернатива» з 11.03.2016 року призначено ОСОБА_14 . Останнім було встановлено, що за даними ресурсу www.smida.qov.ua, станом на 1 квартал 2012 року, власником 40,0035% простих іменних акцій (тобто того ж пакету акцій), емітованих ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», у бездокументарній формі стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Русько-Азіатська інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ - 35109758).
Як зазначає позивач у позовній заяві, більш детальну інформацію він отримав в результаті залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, до справи №Б8/180-10 за позовною заявою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Посилаючись на вказані вище обставини, позивач зазначає, що протягом 1 кварталу 2012 року було здійснено відчуження належних йому 40,0035% акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
У зв'язку з вищевикладеними обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" звернулось до суду з вимогами про витребування простих іменних бездокументарних акцій, емітованих ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", на свою користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості акцій, ОСОБА_2 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості, ОСОБА_3 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості, ОСОБА_4 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості та ОСОБА_5 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості.
Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на статті 387, 388 Цивільного кодексу України та зазначив, що вказані акції вибули з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" проти його волі, незаконно та без належної на те правової підстави.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Суд виходить з того, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України). При цьому майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 Цивільного кодексу України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
За змістом положень статей 92, 237 Цивільного кодексу України, цивільна дієздатність (правочиноздатність) юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва.
У силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
У статті 41 Конституції України також закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу), у тому числі в судовому порядку, в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.
Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.
За змістом ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 Цивільного кодексу України.
Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння, закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.
Відповідно до частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 Цивільного кодексу України) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати.
Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Отже, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 903/844/17.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Наведена правова позиція вказана у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.
Отже, для вірного застосування ст. 387 та п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна, на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач вказує, що акції вибули з його власності не з його волі.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
На підтвердження позовних вимог позивач вказує про відсутність в нього будь-яких первинних та облікових документів (рішення загальних зборів учасників, договору відчуження, тощо), які б підтверджували правомірність відчуження акцій. В якості доказу неможливості укладення відповідного правочину чи правочинів позивачем надано в якості доказу довідку про перебування директора позивача в слідчому ізоляторі протягом періоду, в якому акції вибули з власності позивача.
Проте, суд вважає поданий доказ та наведені твердження недостатніми для встановлення факту (обставин) вибуття акцій з володіння позивача не з його волі, оскільки відсутність відповідних документів саме у позивача не свідчить про відсутність таких документів взагалі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2010 і 04.11.2013, судом встановлено, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» станом на 01.11.2010 та 04.11.2013 був ОСОБА_12 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 перебував в період з 25.11.2010 по 04.11.2013 у Київському СІЗО, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №23170 від 04.11.2013, видана Київським СІЗО.
Водночас, дана довідка Київського СІЗО не підтверджує нездійснення та неспроможність здійснення юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» господарської діяльності у вказаний період, неможливість укладення будь-яких правочинів, подання обов'язкової звітності, тощо. Зокрема, суду не надано належних доказів (фінансової чи податкової звітності, банківської інформації, висновків аудиту тощо) того, що позивачем не здійснювалась господарська діяльність у період з 25.11.2010 по 04.11.2013, не укладались правочини і не отримувались кошти за укладеними правочинами.
Також в матеріалах справи наявна копія листа Арбітражного керуючого ОСОБА_15 за вих. № 01-09/118 від 15.01.2019 з додатками, в якому останній на адвокатський запит адвоката Бежевця О.О. повідомив, що за інформацією Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України», станом на 4 квартал 2011 року власником 40,0035 % акцій ПрАТ «Білицький завод «ТЗІ» було ТОВ «Базальт-Альтернатива». Проте, станом на 1 квартал 2012 року ТОВ «Базальт-Альтернатива» вже не значиться власником значного пакету акцій (10% і більше), натомість, власником 40,0035 % акцій вказано ТОВ «Русько-Азіатська Інвестиційна Компанія».
Наведений лист за вих. № 01-09/118 від 15.01.2019 не підтверджує обставину вибуття акцій з власності ТОВ «Базальт-Альтернатива» поза його волею.
Судом встановлено, що одночасно вказана інформація свідчить про те, що дві фізичні особи володіли станом на 1 квартал 2012 року по 28,4558 % і 15,9649% простих іменних акцій, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», що за математичним підрахунком становить 44,42 % (28,4558% + 15,9649% = 44,42%).
Отже, суд зазначає, що вказана інформація не є доказом того, що володіння ТОВ «Русько-Азіатська інвестиційна компанія» акціями ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на вказану дату є неправомірним. А математичні підрахунки позивача щодо збігу кількості акцій, якими володіють станом на сьогодні відповідачі, не є доказом того, що спірними є саме ті акції, яким у свій час володів позивач.
Інформація, розміщена на офіційному сайті НКЦПФР - «smida.gov.ua» станом на 3 квартал 2018 розкриває власників акцій, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» - громадянина ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Водночас, ця інформація також не доводить ту обставину, на підтвердження якої вона була надана до справи, як доказ того, що з власності ТОВ «Базальт- Альтернатива» всупереч його волі вибуло майно (цінні папери).
Позивач також посилається на те, що загальними зборами ТОВ «Базальт-Альтернатива» не приймались рішення щодо відчуження майна (цінних паперів). При цьому позивач не надав суду доказів в обґрунтування необхідності отримання таких рішень загальних зборів. Отже, дане посилання також не свідчить про вибуття майна поза волею позивача.
Що стосується права власності позивача за спірні акції, то господарським судом встановлено наступне.
Виписка №54 з реєстру власників іменинних цінних паперів про операції на особовому рахунку, видана реєстратором ТОВ «Реєстраційно-консалтингова фірма «Акціонер» за період з 30.08.2004 по 30.08.2004, підтверджує, що за передавальним розпорядженням від 30.08.2004 на особовий рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» зараховано 2 850 штук простих іменних акції, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з особового рахунку контрагента - ТОВ «Вултекс».
Виписка №130 з реєстру власників іменинних цінних паперів про операції на особовому рахунку, видана реєстратором ТОВ «Реєстраційно-консалтингова фірма «Акціонер» за період з 30.09.2004 по 30.09.2004 підтверджує, що за передавальним розпорядженням від 30.09.2004 на особовий рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» зараховано 38714 штук простих іменних акції, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з особового рахунку контрагента - ТОВ «Вултекс».
Виписка №177 з реєстру власників іменинних цінних паперів про операції на особовому рахунку, видана реєстратором ТОВ «Реєстраційно-консалтингова фірма «Акціонер» за період з 24.02.2005 по 24.02.2005 підтверджує, що за передавальними розпорядженнями від 24.02.2005 на особовий рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» зараховано 7824 штук простих іменних акції, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з особового рахунку контрагента - ОСОБА_18 та 4694 штук простих іменних акції, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з особового рахунку контрагента - ОСОБА_19 .
Виписка №279 з реєстру власників іменинних цінних паперів про операції на особовому рахунку, видана реєстратором ТОВ «Реєстраційно-консалтингова фірма «Акціонер» за період з 30.01.2007 по 30.01.2007 підтверджує, що за передавальним розпорядженням від 30.01.2007 на особовий рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» зараховано 92990 штук простих іменних акції, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» з особового рахунку контрагента - ОСОБА_20 .
Судом встановлено, що в період з 30.08.2004 по 30.01.2007 на особовий рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» було зараховано 147072 штуки простих іменних акцій, емітованих ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».
Виписка про стан рахунку у цінних паперах №100031 підтверджує, що станом на 07.12.2010 на рахунку в цінних паперах ТОВ «Базальт-Альтернатива», відкритому у зберігача ТОВ «ГРАД-ЦП» обліковувались знерухомлені прості іменні акції, емітовані ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» у кількості 657780 штук.
У відповідності до листа ТОВ «Град-Цінні папери» від 13.05.2014 № 213, який було надано директору ТОВ «Базальт-Альтернатива» на запит № 03-05 від 08.05.2014 та на запит № 04-05 від 08.05.2014, відповідно до відомостей системи обліку Депозитарної установи ПАТ «Національний депозитарій України» рахунок № 100031 не відкривався. Розом з тим, згідно з довідкою ТОВ «Град-Цінні папери» від 24.06.2014 № 288 та листа ТОВ «Град-Цінні Папери» від 27.06.2014 № 298, рахунок ТОВ «Базальт-Альтернатива» було відкрито на підставі договору № Е-5-2010 від 27.08.2010 про відкриття рахунків у цінних паперах власникам акцій емітента ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».
З наданої позивачем інформації стосовно відомостей про зміну складу посадових осіб емітента станом на 26.06.2012 з сайту smida.gov.ua господарський суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» до 26.06.2012 було членом Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»; повноваження здійснювались з 2010 року через повноважного представника за дорученням. Ця інформація внесена відповідно до рішення позачергових Загальних Зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», оформленого протоколом від 26.06.2012 № 01/2012, і свідчить про те, що позивач через представника за дорученням у період з 2010 року до червня 2012 був членом Наглядової ради емітента.
Також господарським судом встановлено, що Державна установа «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» на адвокатський запит представника позивача від 21.01.21 за № 644 повідомила, що за даними інформаційної бази даних про ринок цінних паперів (ресурсу http://smida.gov.ua) наявний перелік власників значних пакетів (5 відсотків і більше) акцій ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» , а також «архів інформації 5 та більше %», починаючи з ІІІ кварталу 2010 року - зазначена інформація є публічною та знаходиться у відкритому доступі. Зазначена інформація відображається за даними Центрального депозитарію, який надає відповідну звітність до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та автоматично потрапляє на сайт інформаційної бази даних про ринок цінних паперів із відповідних інформаційних джерел Комісії.
Відповідно до письмових пояснень ПАТ «Національний депозитарій України» від 12.04.2021 № 510/09-2, ТОВ «Град-Папери» не здійснило передачу Центральному депозитарію документів, баз даних, архівів баз даних тощо, тому Центральний депозитарій не набув статусу уповноваженого на зберігання документів ТОВ «Град-Цінні Папери».
Отже, з огляду на вказані обставини, дослідивши подані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин володіння акціями після 08.12.2010 року та їх незаконного вибуття з його власності починаючи з 08.12.2010.
Разом з тим, відповідно до довідки депозитарної установи (ТОВ «Град-цінні папери») №175 від 24.04.2014, станом на 24.04.2014 кожен з відповідачів був власником пакетів акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» в розмірі 131556 акцій, що становить 8,0007% для кожного від загальної кількості.
Крім того, право власності відповідачів на вказані пакети акцій підтверджуються наступним:
20.06.2012 року було укладено договори купівлі - продажу цінних паперів:
- №БВ194/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ189/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ184/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ195/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ190/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ185/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ193/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ188/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ183/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ197/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ192/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ187/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ196/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ191/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
- №БВ186/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Доказів недійсності зазначених договорів господарському суду не надано. З пояснень відповідачів особисто випливає, що зазначені договори виконані, грошові кошти сплачені готівкою, на підтвердження складені акти, і це не суперечить нормам чинного законодавства України.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, господарський суд дійшов висновку, що докази позивача не переважили доводи відповідача.
При цьому відповідачами надано достатньо доказів для підтвердження обставини правомірності володіння ними акціями.
З огляду на вищевикладені обставини, та з врахуванням змісту позовної заяви слід дійти висновку, що позивачем не доведена обставина вибуття майна (акцій) з його власності поза його волею, а також не доведена обставина відсутності у відповідачів правових підстав для володіння майном.
Таким чином, оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту вибуття майна (акцій) з його власності поза його волею, вимоги позивача про витребування на користь останнього з володіння відповідачів простих іменних бездокументальних акцій, емітовані ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» у загальній кількості 657 780 штук, що становить 40, 0035%, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як встановлено ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" відмовити повністю.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива"
Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", Товариство з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери", Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.07.2021
Суддя І.О. Андреїшина