ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/6758/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6758/21
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова"
про стягнення 17974,68 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (далі - відповідач) про стягнення 17974,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №5414/18-БО-39 від 05.11.2018 в частині своєчасної оплати отриманого газу, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 15028,01 грн та 3% річних в розмірі 2946,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
26.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає заявлену до стягнення суму пені та 3% річних та просить зменшити їх розмір на 50% посилаючись на скрутне фінансове положення, повне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та необґрунтованість позивачем факту завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов'язань за договором, так як згідно звіту про фінансові результати за 2019 рік, який є в загальному доступі, позивач як окрема юридична особа отримав чистий прибуток в сумі 50,6 млрд грн. При цьому, відповідач зауважує на тому, що основним джерелом його доходу є кошти, які надійшли за надані послуги від споживачів і заборгованість останніх перед відповідачем за спожиту теплову енергію становить 126727870,83 грн, що призводить до збитковості відповідача.
04.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, оскільки позивач також перебуває у скрутному фінансовому положенні у зв'язку з невиконанням контрагентами своїх зобов'язань за договором, а вимога відповідача, в свою чергу, направлена на уникнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Окрім того, зауважує на тому, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, а отже підстави для зменшення суми 3% річних відсутні.
07.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується із доводами позивача та вказує, що сума пені та 3% річних не є співрозмірною із наслідками прострочення зобов'язання за договором.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нова назва Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Технова" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №5414/18-БО-39 за умовами пункту 1.1 якого, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
Пунктом 1.3 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, визначено, що за цим договором постачається природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Сторони погодили у пункті 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 20.03.2019, з урахуванням додаткових угод №5 від 24.04.2019, №6 від 24.05.2019, №9 від 27.06.2019, №11 від 29.08.2019, №13 від 27.09.2019, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у такому розрахунку: жовтень 2018 року - 0 куб. метрів; листопад 2018 - 9 тис. куб. метрів; грудень 2018 - 10 тис. куб. метрів; січень 2019 року - 231,00 тис. куб. метрів; лютий 2019 року - 220,00 тис. куб. метрів; березень 2019 року - 225,00 тис. куб. метрів, квітень 2019 року - 86,00 тис. куб. метрів, у травні 2019 - 38,000 тис. куб. метрів, у червні 2019 - 0 тис. куб. метрів, у липні 2019 - 123,000 тис. куб. метрів, у серпні 2019 - 63,000 тис. куб. метрів та у вересні 2019 - 73,000 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Ціна природного газу погоджена сторонами у розділі 4 договору, до якого сторонами неодноразово вносилися зміни. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018).
У пункту 7.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (9.3 договору, в редакції додаткової угоди №6 від 24.05.2019).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору, в редакції додаткової угоди №6 від 24.05.2019).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 7618312,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 30.11.2018 на суму 67343,51 грн; від 31.12.2018 на суму 74826,12 грн; від 31.01.2019 на суму 1728483,37 грн; від 28.02.2019 на суму 1646174,64 грн; від 31.03.2019 на суму 1683587,70 грн; від 30.04.2019 на суму 643504,63 грн; від 31.05.2019 на суму 280311,86 грн; від 31.07.2019 на суму 722977,13 грн; від 31.08.2019 на суму 363691,49 грн та від 30.09.2019 на суму 407412,38 грн.
Відповідач, в свою чергу, оплатив поставлений природний газ, однак з порушенням строків, визначених умовами договору, що і стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення пені у розмірі 15028,01 грн та 3% річних у розмірі 2946,67 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Отже, уклавши з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати отриманого газу не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оплата отриманого природного газу ним здійснювалась з порушення встановлених договором строків.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 7.2 договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 15028,01 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2946,67 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та трьох відсотків річних на 50% у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням, повним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань та необґрунтованості позивачем факту завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов'язань за договором, так як згідно звіту про фінансові результати за 2019 рік, який є в загальному доступі, позивач як окрема юридична особа отримав чистий прибуток в сумі 50,6 млрд грн. При цьому, відповідач зауважує на тому, що основним джерелом його доходу є кошти, які надійшли за надані послуги від споживачів і заборгованість останніх перед відповідачем за спожиту теплову енергію становить 126727870,83 грн, що призводить до збитковості відповідача.
Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу, пені.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Як встановлено судом, відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання в частині зменшення розміру пені та 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого газу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір пені і 3% річних; обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для їх зменшення, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені та 3% річних наслідкам порушення.
Суд зазначає, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому, відповідач звертаючись до суду з вимогами про стягнення зі своїх контрагентів, в тому числі й бюджетних установ, заборгованості за поставлену теплову енергію (справи №927/489/19, №927/439/18, №927/203/21, №927/1115/20, №927/431/21 та інші) також реалізує своє право на нарахування пені та 3% річних.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені обставини даної справи та мотивування поданого відповідачем клопотання не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявлених до стягнення пені та 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати підтверджений матеріалами справи і не спростований останнім під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" про стягнення 17974,68 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 31/11, оф.87; ідентифікаційний код: 24100060) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код: 20077720) пеню у розмірі 15028 (п'ятнадцять тисяч двадцять вісім) грн 01 коп., 3% річних у розмірі 2946 (дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2021.
Суддя Т.В. Васильченко