ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2021Справа № 910/17343/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе»
до Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартленд»
про усунення перешкод у користуванні майном
За участю представників учасників справи:
від позивача не з'явились
від відповідача Кучерук Н.С. (адвокат за ордером КВ № 732743 від 28.01.2021)
від третьої особи Лебідь Л.М. (адвокат, ордер АА № 1091331 від 22.03.2021)
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрос Кафе» (далі - ТОВ «Петрос Кафе», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Готель «Дніпро» (далі - ПрАТ «Готель «Дніпро», відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування поданого ним позову позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди частини нежитлового приміщення № 1978 від 15.10.2015, що полягали в обмеженні доступу до орендованих приміщень, в яких розміщувався заклад громадського харчування, позивачу та його відвідувачам.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Петрос Кафе» та його відвідувачами частиною нежитлового приміщення загальною площею 60,5 кв. м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі бельетажу будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик 1/2, шляхом зняття обмежень по доступу до вказаного нежитлового приміщення та забезпечити надання вільного доступу ТОВ «Петрос Кафе» та його відвідувачам до приміщення для використання за цільовим призначенням відповідно до умов укладеного сторонами договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17343/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2020.
Одночасно з поданням позову ТОВ «Петрос Кафе» також звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 10.11.2020.
18.11.2020 до суду надійшла подана ТОВ «Петрос Кафе» заява про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 25.11.2020.
03.12.2020 позивач та відповідач подали клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні суд оголосив протокольну ухвалу про задоволення вищевказаних клопотань сторін та відклав розгляд справи на 17.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 викликано ТОВ «Петрос Кафе», як позивача, у наступне підготовче засідання, призначене на 17.12.2020.
08.12.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що на підставі договору купівлі-продажу № 173 від 14.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартленд» набуло у власність державний пакет акцій розміром 100% статутного капіталу ПрАТ «Готель «Дніпро» та за умовами вказаного договору зобов'язувалось забезпечити збереження категорії готелю не нижче категорії «чотири зірки» протягом 5 років з моменту переходу права власності на акції. Невиконання ж умов продажу згідно з положеннями вказаного договору купівлі-продажу є підставою для його розірвання. При цьому дія свідоцтва, яким Готелю «Дніпро» встановлено категорію «чотири зірки», спливає 27.09.2021.
Позивач, всупереч умовам п.п. 5.1.3-5.1.4 укладеного сторонами договору оренди, приписам ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та вимогам Правил пожежної безпеки України, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо вжиття заходів пожежної безпеки в орендованому приміщенні, розташованому у будівлі Готелю «Дніпро», тоді як на відповідача покладений обов'язок забезпечити Готелю категорію «чотири зірки», для чого, у тому числі, є необхідним дотримання відповідних вимог пожежної безпеки. Відповідач вказав, що позивач не виконує відповідні приписи ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Крім того, відповідач вказав, що позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, які не визначені для відповідача як обов'язок ані укладеним сторонами договором оренди, ані чинним законодавством України. При цьому позивачем не наведено доводів та не надано доказів щодо наявності перешкод у користуванні ним майном.
У поданому ним відзиві відповідач також вказав, що позивач звернувся за захистом прав та інтересів відвідувачів закладу громадського харчування, тобто осіб, які не уповноважували позивача на таке звернення.
Заявлені позовні вимоги суперечать правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин.
До того ж заявлені позивачем позовні вимоги є нечіткими та незрозумілими, адже позивачем не вказано, які саме обмеження по доступу до приміщення він просить зняти та яким чином слід ідентифікувати осіб, як відвідувачів закладу громадського харчування позивача. Таким чином, на переконання відповідача, задоволення позовних вимог призведе до того, що рішення буде незрозумілим та нечітким, а тому буде відсутньою можливість виконати таке рішення суду у встановленому законодавством порядку.
З урахуванням викладеного відповідач вважав заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову.
17.12.2020 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У той же день, 17.12.2020, відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартленд» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У підготовчому засіданні суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи на 12.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 викликано ТОВ «Петрос Кафе», як позивача, у наступне підготовче засідання, призначене на 12.01.2021.
12.01.2021 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартленд» про вступ у справу (залучення) вказаного товариства як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 відкладено підготовче засідання на 02.02.2021, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартленд» (далі - ТОВ «Смартленд», третя особа).
02.02.2021 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що доводи відповідача не відповідають чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У той же день, 02.02.2021 відповідач подав до суду докази вручення відзиву на позовну заяву третій особі.
02.02.2021 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.02.2021.
11.02.2021 відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої, пов'язаної з нею, справи № 910/1507/21, а також заперечення проти долучення до матеріалів справи доказів, наданих позивачем з відповіддю на відзив.
Крім того, відповідач подав до суду заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких підтримав раніше викладену ним правову позицію, а також навів обґрунтування неналежності доказів, долучених позивачем до матеріалів справи на підтвердження викладених ним обставин.
У той же день, 11.02.2021, третьою особою були надані письмові пояснення, в яких третя особа підтримала правову позицію відповідача, викладену ним у відзиві на позовну заяву.
11.02.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи доказів, доданих позивачем до відповіді на відзив, та продовження строку підготовчого провадження, а також оголосив перерву в підготовчому засіданні до 25.02.2021.
22.02.2021 позивач подав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, а також заперечення з урахуванням документів, долучених до відповіді на відзив, в яких вказав, що долучені позивачем документи не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, встановленим приписами Господарського процесуального кодексу України.
У той же день, 22.02.2021 третя особа подала до суду пояснення, в яких підтримала позицію відповідача про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у поданому ним позові. Крім того, третя особа вказала, що позивачем не спростовані ані заперечення щодо подання ним позову в інтересах осіб, які не уповноважували позивача на вчинення таких дій, ані заперечення щодо відсутності можливості виконати у встановленому законом порядку рішення, яке позивач просить прийняти суд, через неточність формулювання позовних вимог, ані заперечення щодо того, що умовами укладеного сторонами договору та вимогами чинного законодавства не встановлений обов'язок відповідача забезпечити позивачу та його відвідувачам вільний доступ до орендованого приміщення.
23.02.2021 позивач подав до суду відповідь на заперечення, в якій вказав, що обов'язок не перешкоджати позивачу в користуванні орендованим приміщенням встановлений положеннями п. 5.3.2 укладеного сторонами договору оренди. Позивач також зазначив, що відповідач у наданих ним запереченнях підтвердив вчинення ним протиправних дій щодо позивача, як орендаря, зазначивши про встановлення замків лише на терасі, яка не є предметом жодного з укладених сторонами договорів, а також зазначивши про встановлення карткової системи доступу до орендованого приміщення та встановлення воєнізованого посту охорони «Державної служби охорони». Позивач наполягав, що докази, надані ним в обґрунтування свого позову, є належними та допустимими в розумінні приписів чинного Господарського процесуального кодексу України, а позов поданий з метою захисту власного порушеного права.
25.02.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
25.02.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про відмову в задоволення клопотання про зупинення провадження справи, а також оголосив перерву в підготовчому засіданні до 11.03.2021.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд керувався таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині, то наведене може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Водночас, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у справі № 910/1591/21.
Крім того, обставини, які можуть бути встановлені в інших справах та мають значення для вирішення даного спору, можуть бути підставою для звернення особи до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими чи виключними обставинами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розгляд справи № 910/1591/21 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду справи.
10.03.2021 позивач подав до суду два клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу та третій особі документів, долучених до відповіді на заперечення позивача від 22.02.2021, а також до відповіді позивача на відзив від 25.01.2021.
Крім того, 10.03.2021 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ «Смартленд» до ТОВ «Петрос Кафе» та ПрАТ «Готель «Дніпро» про визнання недійсним договору оренди частини нежитлового приміщення № 1978 від 15.10.2015, укладеного між ТОВ «Петрос Кафе» та ПрАТ «Готель «Дніпро», яка була повернута заявнику ухвалою суду від 11.03.2021.
11.03.2021 третя особа подала до суду письмові пояснення на відповідь позивача на заперечення, в яких підтримала раніше викладену правову позицію.
У той же день, 11.03.2021, відповідач подав до суду заперечення на відповідь на заперечення, в яких підтримав раніше вкладену ним правову позицію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.03.2021.
23.03.2021 позивач подав заяву, в якій до закінчення судових дебатів повідомив суд про свій намір подати протягом 5 днів після ухвалення рішення суду докази понесення ним судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.
23.03.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30.03.2021.
29.03.2021 позивач подав до суду пояснення щодо електронних доказів.
30.03.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.04.2021.
31.03.2021 судом скеровано матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 про повернення позовної заяви ТОВ «Смартленд» до Північного апеляційного господарського суду.
12.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Північного апеляційного господарського суду з проханням скерувати до суду апеляційної інстанції всі матеріали справи № 910/17343/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 зупинено провадження у справі № 910/17343/20 до розгляду в апеляційному порядку скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, матеріали вказаної справи скеровано до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Смартленд» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/17343/20 - без змін.
08.06.2021 матеріали справи № 910/17343/20 були повернуті судом апеляційної інстанції до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 поновлено провадження у справі № 910/17343/20, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.06.2021.
22.06.2021 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав раніше викладену ним позицію про неналежність доказів, долучених позивачем до матеріалів справи.
24.06.2021 позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість та обмежений строк розгляду господарського спору, встановлений приписами чинного Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечували, вважали його необґрунтованим та безпідставним, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, кількість проведених у справі засідань, у тому числі, по суті спору, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 24.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
15.10.2015 між ПрАТ «Готель «Дніпро» (як орендодавцем) та ТОВ «Петрос Кафе» (як орендарем) був укладений договір оренди частини нежитлового приміщення № 1978, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудницькою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 102 (далі - договір).
Пунктом 1.1 вищевказаного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 60,5 кв. м., що розміщене на першому поверсі у правому крилі бельетажу будівлі готелю «Дніпро» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2 (далі - приміщення).
Згідно з п. 1.3 договору метою оренди є використання орендарем приміщення для організації та розміщення закладу громадського харчування.
Відповідно до п. 2.1 договору передача та повернення приміщення здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2026.
На виконання умов укладеного сторонами договору ПрАТ «Готель «Дніпро» передало в користування ТОВ «Петрос Кафе», а ТОВ «Петрос Кафе» прийняло вищевказане приміщення, про що сторони склали відповідний акт прийому-передачі від 15.10.2015.
Положеннями п. 3.3.2 договору встановлений обов'язок орендодавця не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього Договору.
Листом № 59/01 від 27.10.2020 ПрАТ «Готель «Дніпро» звернулось до ТОВ «Петрос Кафе» з проханням звільнити орендовані приміщення у строк до 29.10.2020 для проведення робіт з переобладнання та перепланування приміщень готелю, посилаючись на необхідність обладнання таких приміщень системою автоматичної сигналізації, оброблення дерев'яних конструкцій елементів приміщення відповідною вогнезахисною речовиною, необхідність суттєвої зміни шляхів евакуації.
У свою чергу, ТОВ «Петрос Кафе» листом № 30/10/20 від 30.10.2020 звернулось до ПрАТ «Готель «Дніпро» з проханням припинити дії, спрямовані на виселення товариства з орендованого приміщення, та усунути перешкоди в користуванні ним орендованим майном, забезпечити нормальний вільний доступ до орендованих приміщень товариству та його відвідувачам.
27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020 представниками ТОВ «Петрос Кафе» були складені акти про обмеження доступу до орендованого приміщення.
Крім того, адвокатом Бешлегою А.В. в інтересах ТОВ «Петрос Кафе» було подано до Печерського УП ГУНП у м. Києві повідомлення від 03.11.2020 в порядку ст. 214 Кримінального кодексу України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186, 191, 206 Кримінального кодексу України.
04.11.2020 інспектором Печерського УП Майстренко Д.В. було видано талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення за №№ 40953, 41106, 41809, 41765 та 41828 від 04.11.2020.
Враховуючи вищевикладені обставини та вважаючи, що ПрАТ «Готель «Дніпро» перешкоджає ТОВ «Петрос Кафе», як орендарю, та його відвідувачам у доступі до орендованих приміщень, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти правомірності заявлених позовних вимог вказав, що:
- позивач, всупереч умовам п.п. 5.1.3-5.1.4 укладеного сторонами договору оренди, приписам ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та вимогам Правил пожежної безпеки України, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо вжиття заходів пожежної безпеки в орендованому приміщенні, розташованому у будівлі Готелю «Дніпро», тоді як на відповідача покладений обов'язок забезпечити Готелю категорію «чотири зірки», для чого, у тому числі, є необхідним дотримання відповідних вимог пожежної безпеки;
- позивач не виконує відповідні приписи ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;
- позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії, які не визначені для відповідача як обов'язок, ані укладеним сторонами договором оренди, ані чинним законодавством України;
- позивачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів наявності перешкод у користуванні ним майном;
- позивач звернувся за захистом прав та інтересів відвідувачів його закладу громадського харчування, тобто осіб, які не уповноважували позивача на таке звернення;
- заявлені позовні вимоги суперечать правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин;
- заявлені позивачем позовні вимоги є нечіткими та незрозумілими, адже позивачем не вказано, які саме обмеження по доступу до приміщення він просить зняти та яким чином слід ідентифікувати осіб, як відвідувачів закладу громадського харчування позивача. Таким чином, на переконання відповідача, задоволення позовних вимог призведе до того, що рішення буде незрозумілим та нечітким, а тому буде відсутньою можливість виконати таке рішення суду у встановленому законодавством порядку.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 924/224/16).
Водночас приписами ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стверджуючи про те, що з 27.10.2020 відповідач обмежив доступ позивачу та його відвідувачам до розташованого в орендованому приміщенні закладу громадського харчування, чим порушив права позивача, як орендаря, користуватись орендованим ним приміщенням, позивач долучив до матеріалів справи повідомлення до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2020, талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення №№ 40953, 41106, 41809, 41765 та 41828 від 04.11.2020, а також акти про обмеження доступу від 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020.
Оцінивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд вказує, що повідомлення позивача до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2020 та талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення №№ 40953, 41106, 41809, 41765 та 41828 від 04.11.2020 не є належними доказами, які свідчать про перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні орендованим майном, оскільки не є тими документами, за допомогою яких можливо однозначно встановити або спростувати наявність тих обставин, на які посилається позивач. Вказані докази лише підтверджують ту обставину, що позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до правоохоронних органів, а правоохоронні органи таке звернення зареєстрували, однак не доводять факту порушення відповідачем прав позивача, як орендаря приміщення.
Також не є належними доказами надані позивачем акти про обмеження доступу від 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020, оскільки такі акти складені представниками позивача за відсутності відповідача та без повідомлення відповідача про обстеження орендованого приміщення. Посилання позивача на зафіксовану в актах відмову відповідача від підписання цих актів судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки такі акти не містять жодних ідентифікуючих ознак вказаних осіб та їх приналежність до підприємства-відповідача.
При цьому, суд враховує, що викладена в наведених актах інформація суперечить поясненням представника позивача, оскільки у судовому засіданні представник позивача Бешлега А.В., підпис якого також міститься на зазначених актах, стверджуючи про встановлення електронних ключів доступу до орендованого приміщення саме відповідачем, зазначив, що не був присутнім під час встановлення таких ключів доступу та осіб, які їх встановлювали, він не бачив.
Доводи позивача щодо заміни замків до тераси судом відхиляються, оскільки, як пояснив позивач і як вбачається з матеріалів справи, тераса не передавалася позивачу в користування за договором № 1978 від 15.10.2015.
Надана позивачем копія відеозапису від 15.01.2021 також не відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Однак, відеозапис не фіксує процесу заміни запірних замків, встановлення системи карткового доступу до приміщення відповідачем або інші факти вчинення перешкод зі сторони відповідача, тому суд не приймає вказаний відеозапис як належний електронний доказ (його копію) у даній справі. Крім того, суд враховує дату відеозапису - 15.01.2021, яка охоплюється періодом дії карантинних обмежень у вигляді заборони закладам громадського харчування приймати відвідувачів у залах кафе та ресторанів.
Стосовно наданих позивачем фотографій, суд вказує, що вони не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки не надають суду можливості встановити місце їх створення та визначити, який саме об'єкт обстежувався. Крім того, більшість наданих фотографій не містить дати їх створення, що позбавляє суд можливості встановити відповідність між часом їх створення та періодом виникнення спірних відносин між сторонами.
Не належать до доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі, як того вимагає стаття 76 Господарського процесуального кодексу України, а отже, не є належними доказами у даній справі подані позивачем копії договору добровільного страхування орендованого майна, виписок про оплату, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників або користувачів майна, технічних звітів, рахунків-фактур, протоколу засідання комісії, платіжних доручень, інструкції щодо дій персоналу по забезпеченню евакуації людей з приміщень, експертних висновків протипожежного стану об'єкту, протоколу електричних випробувань та вимірювань в системі електрозабезпечення та інші.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за позовом про усунення перешкод у користуванні майном може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.
Підставою для подання відповідного позову (про усунення перешкод у користуванні майном) є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, для задоволення вимог власника (титульного володільця) необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факту вчинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем приміщенням, орендованим за договором № 1978 від 15.10.2015.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу.
Таким чином, звертаючись з вимогами про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні орендованим майном, позивач з посиланням на належні та допустимі докази повинен був довести наявність реальних перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей щодо орендованого майна, а також те, що такі перешкоди чинить саме відповідач, що позивачем зроблено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02. 2010).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2021.
Суддя О.Г. Удалова