ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/3844/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистік Сервіс" (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК БАЛТІЙСЬКИЙ , будинок 23; ідентифікаційний код 39681931)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Торггруп" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 87, офіс 10; ідентифікаційний код 41451373)
про стягнення грошових коштів у розмірі 148 683,32 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистік Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Торггруп" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 148 683,32 грн, з яких 123 750,00 грн сума попередньої оплати, 14 592,34 грн пеня, три проценти річних у розмірі 3 387,00 грн та 6 953,98 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків щодо поставки товару за договором поставки, що був укладений у спрощений спосіб та попередню оплату за яким було здійснено згідно платіжного доручення № 162 від 03.04.2020 в сумі 123 750,00 грн на підставі виставленого рахунку № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020 на суму 495 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/3844/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 19.03.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 87, офіс 10.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.03.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнат Торггруп» (постачальник) була досягнута домовленість щодо укладення договору поставки.
Як зазначає позивач, проект договору поставки за номером ГЛ-0004/ПС-01 від 02.04.2020, після узгодження сторонами усіх його істотних умов, був направлений постачальником на електронну пошту представника покупця разом із фотокопіями виписки із ЄДРПОУ постачальника, рішення та наказу про призначення директора, а також з паспортом товару та специфікацією.
На підтвердження вказаних обставин позивачем подано скріншоти email листування з вкладеними файлами, за результатами дослідження яких судом встановлена відсутність відомостей у них про направлення оферти та акцепту вказаними електронними повідомленнями, оскільки у них не містяться жодні пропозиції, в тому числі й щодо підписання договору тощо.
Позивач також стверджує, що означеним договором сторони домовилися про поставку позивачу товару - Карбамінд марки Б, кількістю 55 тон, вартістю 495 000 грн у строк до 10.04.2020, та встановили наступний порядок оплати вартості товару, а саме: 25% від загальної ціни товару покупець сплачує протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку на оплату, залишок у розмірі 75 % від загальної вартості товару покупець оплачує після отримання товару, проте не пізніше 01.10.2020.
Суд звертає увагу, що проекту договору № ГЛ-0004/ПС-01 від 02.04.2020 матеріали справи не містять.
Проте, наявна у матеріалах справи, не підписана сторонами специфікація № 1 від 02.04.2020 до договору № ГЛ-0004/ПС-01 від 02.04.2020 свідчить, що сторони лише досягли домовленості про поставку позивачу товару - Карбамінд марки Б, кількістю 55 тон, вартістю 495 000 грн у строк до 10.04.2020, та встановили наступний порядок оплати вартості товару, а саме: 25% від загальної ціни товару покупець сплачує протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку на оплату, залишок у розмірі 75 % від загальної вартості товару покупець оплачує після отримання товару, проте не пізніше 01.10.2020.
03.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Лоджистікс Сервісіс», як покупець, на виконання домовленостей між сторонами здійснило попередню оплату на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Торггруп» згідно виставленого рахунку № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020 на суму 123 750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 03.04.2020.
Як зазначає позивач, відповідач товар не поставив.
З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із вимогою від 28.04.2020 № 28/04-20 з проханням повернути передплачені грошові кошти у зв'язку із невиконанням зобов'язання.
Будь-які докази направлення означеної вимоги матеріали справи не містять.
10.02.2021 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку претензію №02/21-1 від 05.02.2021, в якій просив повернути грошові кошти у розмірі 123 750 грн на рахунок покупця, зазначивши, при цьому, що у разі прийняття рішення про поставку товару покупцю згідно початкових домовленостей між сторонами станцією відвантаження є: місто Бориспіль, код 322604, що підтверджується накладною Укрпошти № 0101134484048 від 10.02.2021.
Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 123 750,00 грн попередньої оплати, 14 592,34 грн пені, трьох процентів річних у розмірі 3 387,00 грн та 6 953,98 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивачем не надано суду доказів того, що між сторонами укладено письмову угоду, в тому числі і за номером ГЛ-0004/ПС-01 від 02.04.2020
Надана позивачем не підписана специфікація № 1 від 02.04.2020 до договору № ГЛ-0004/ПС-01 від 02.04.2020 не може вважатись письмовою угодою сторін в розумінні чинного Цивільного кодексу України, оскільки, не погоджена жодної зі сторін, що свідчить про відсутність на останній підписів уповноважених представників.
Сума попередньої оплати у розмірі 123 750,00 грн, сплачена згідно платіжного доручення № 162 від 03.04.2020 у відповідності до рахунку № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020.
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку статей 181, 265 Господарського кодексу України та статей 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом обміну між сторонами первинними документами бухгалтерського обліку.
Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, вчинені у спрощеній формі шляхом обміну документами, відтак такі правовідносини підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором. У випадках, коли договір передбачає обов'язок покупця здійснити попередню оплату, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, строк поставки товару сторонами не був встановлений, оскільки договір та специфікація не погоджені жодною зі сторін, так само й позивачем. Рахунок № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020 не містить відомостей по встановлення сторонами строку поставки.
Платіжним дорученням № 162 від 03.04.2020 підтверджено, що позивачем була здійснена попередня оплата відповідачу за поставку товару згідно виставленого рахунку № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020 на суму 123 750,00 грн.
У матеріалах справи наявна претензія №02/21-1 від 05.02.2021, яка була направлена засобами поштового зв'язку відповідачу 10.02.2021 та в якій позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 123 750 грн на рахунок покупця.
Втім, надаючи правову оцінку вимозі позивача від 28.04.2020 № 28/04-20, суд враховує відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів її направлення відповідачу, внаслідок чого доходить до висновку про відсутність підстав для її прийняття до уваги при розгляді даного спору.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем попередньої оплати, перерахованої позивачем для здійсненням поставки товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки повернення оплати, то відповідно до статті 693 ЦК України відповідач повинен був повернути перераховану позивачем суму попередньої оплати у визначений вимогою семиденний й строк з дня пред'явлення вимоги.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача, 14 592,34 грн пені, трьох процентів річних у розмірі 3 387,00 грн та 6 953,98 грн інфляційних втрат суд відзначає таке.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У силу вимог частини 1 статті 547, частини 2 статті 547 ЦК України пеня є договірною санкцією.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, відсутні законні підстави для стягнення пені з відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом було встановлено, сторонами не було погоджено строк, в який відповідач зобов'язується поставити позивачу товар, оплачений згідно виставленого рахунку № СФ-002050/ПС-01 від 02.04.2020.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що відповідач прострочив виконання зобов'язань з поставки позивачу товару, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів річних та інфляційних втрат.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистік Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Торггруп" про стягнення грошових коштів у розмірі 148 683,32 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Торггруп" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 87, офіс 10; ідентифікаційний код 41451373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистік Сервіс" (04073, місто Київ, ПРОВУЛОК БАЛТІЙСЬКИЙ , будинок 23; ідентифікаційний код 39681931) 123 750,00 грн (сто двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) попередньої оплати та 1 889,33 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 33 копійки) судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.07.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ