Справа № Б-11/45-3/270-21/145 (909/524/21)
13.07.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1
(
АДРЕСА_1 )
до: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової
та лікеро-горілчаної промисловості
(вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76003)
про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 45 144, 68 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
поданої в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,
за участі:
позивача: ОСОБА_1 ,
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився.
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
2. Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У червні 2021 року ОСОБА_1 , в межах справи про банкрутство, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення 45 144, 68 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 07 червня 2021 року суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив строк для усунення виявлених недоліків.
6. 15.06.2021 за вх. № 9753/21 від позивача до суду надійшов лист, з яким останній на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021 надав належним чином засвідчені копії документів, приєднаних до позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
7. 21.06.2021 суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору; відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до ухвалення рішення у справі; прийняв позовну заяву до розгляду в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 16.02.2021; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору.
8. 05.07.2021 від позивача до суду надійшов лист, з яким останній на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021 надав належним чином засвідчені копії документів, а саме: копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та копію трудової книжки.
9. 12.07.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора Седлецького О. В. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10649/21) та клопотання про його участь в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2021, в режимі відеоконференції (вх. № 10647/21). Вказане клопотання задоволено ухвалою суду від 12.07.2021 та надано ліквідатору Седлецькому О. В. можливість участі у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
10. В судове засідання 12.07.2021 представник відповідача - ліквідатор Седлецький О. В. не з'явився.
11. За наслідком судового засідання 13.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
12. Позиція позивача. Обґрунтована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 29.06.2017 був звільнений з роботи. В день звільнення, в порушення статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), йому не було виплачено належні суми заробітної плати. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.03.2018 у справі № 344/9605/17 поновлено позивача на роботі на посаді слюсаря Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29 червня 2017 року, стягнуто з боржника на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість по заробітній платі. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2019 по справі № Б-11/45-3/270-21/145 вимоги позивача були внесені до реєстру вимог кредиторів Івано-Франківського ОДОСП. Фактичний розрахунок проведено 18.02.2020. Посилаючись на приписи статті 117 КЗпП України, просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 08.05.2018 у розмірі 45 144, 68 гривень.
13. Позиція відповідача. Проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав на те, що вини роботодавця у невиплаті належних працівникові сум у день звільнення немає, так як в день звільнення фінансовий стан підприємства не давав змоги виконати вимоги статті 116 КЗпП України.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 працював у Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на посаді слюсаря та 29.06.2017 був звільнений, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (підтверджується копією трудової книжки).
15. Остаточний розрахунок, відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, в день звільнення проведений не був.
16. ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
17. 15.03.2018 Івано-Франківським міським судом у справі № 344/9605/17 прийнято рішення (заочне), відповідно до якого: позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді слюсаря Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29 червня 2017 року; стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 15.03.2018 у розмірі 38 695, 44 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів; стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2016 року по 29 червня 2017 року у розмірі 23 650, 69 гривень; в решті вимог відмовлено; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 4 056, 88 гривень звернути до негайного виконання.
18. Виплата позивачу всіх належних сум відбулась 18.02.2020 (копія виписки від 26.03.2021 з рахунка приватного клієнта № 409039-2021/0326).
19. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в порядку статті 117 КЗпП України, відповідачем добровільно не виплачено, що стало причиною звернення позивача із цим позовом до суду.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням допустимості, належності та достовірності доказів суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
20. За змістом статей 4, 14 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду фізичним особам, які не є підприємцями, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
21. Спір у справі виник між ОСОБА_1 , як позивачем, та Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, як відповідачем, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45 144, 68 гривень, на підставі статей 116, 117 КЗпП України.
22. Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
23. Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
24. Суд встановив, що в порушення норм статті 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні 29.06.2017 не зробив. Також розрахунок з позивачем не здійснено й після винесення 15.03.2018 Івано-Франківським міським судом рішення у справі № 344/9605/17. Такий розрахунок проведено 18.02.2020. Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
25. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
26. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку ведеться з дати звільнення працівника по день фактичного розрахунку. При цьому суд вказує на те, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не свідчить про відсутність його вини в невиплаті працівникові належних коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.07.2014 у справі за № 6-76 цс 14.
27. Водночас, статтею 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства).
28. Отже, Законом України "Про оплату праці", який є спеціальним, врегульовано, що зобов'язання із заробітної плати, які виникли у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
29. Абзацами 1 - 4 частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
30. Отже, після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових зобов'язань, зокрема, і по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із тим, що господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 908/487/16 та від 20.06.2018 у справі № 5/191/10.
32. Оскільки постанова про визнання Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом винесена судом 08.05.2018, строк нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться до 08.05.2018.
33. Суд зазначає, що як встановлено з копії трудової книжки наданої позивачем, ОСОБА_1 25.10.2017 звільнився з роботи з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, відповідно до ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням (запис в трудовій книжці ОСОБА_1 від 25.10.2017 № 17).
34. Водночас, як вбачається з рішення Івано-Франківського міського суду від 15.03.2018 у справі № 344/9605/17, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді слюсаря Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29 червня 2017 року та стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 15.03.2018 у розмірі 38 695, 44 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Вказане рішення набрало законної сили 06.06.2018.
35. Отже вказаним рішенням суд поновлюючи ОСОБА_1 на роботі з 29 червня 2017 року та стягуючи на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 15.03.2018 визнав факт перебування позивача в трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29.06.2017 по 15.03.2018.
36. При цьому, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
37. Таким чином, зі змісту статті 75 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
38. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. Відповідно до пункту 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99): "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів." Коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (справи Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України").
39. Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
40. Проте, відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як зазначено у вказаній постанові, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Водночас Велика Палата Верховного Суду враховує, що звернення працівника про стягнення відшкодування пов'язане з порушенням законодавства про оплату праці, а відповідно до статті 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
41. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
42. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
43. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
44. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
45. У вищевказаній постанові зазначено, що в разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).
46. Таким чином суди зобов'язані враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
47. Виходячи з викладеного суд вважає, що до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні не застосовується строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України та суд, що розглядає спір має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
48. Водночас суд керується вимогами ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (яка діяла на час відкриття ліквідаційної процедури банкрута), які передбачають, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
49. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у якій зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.
50. Водночас, у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 зазначено, що оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
51. Як вбачається з висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, викладених в постанові від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.
52. Зважаючи на встановлені судом з матеріалів справи факти, а саме: звільнення 25.10.2017 ОСОБА_1 з роботи з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та стягнення з боржника на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 15.03.2018, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29.06.2017 по 15.03.2018.
53. Відтак, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16.03.2018 (наступний робочий день після стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) по 08.05.2018 (винесено постанову про визнання боржника банкрутом).
54. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
55. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
56. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 3 пункту 8 Порядку № 100).
57. Івано-Франківський міський суд в рішенні від 15.03.2018 у справі № 344/9605/17, беручи до уваги суми доходу позивача згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ, провів розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , за яким середньоденна заробітна плата становить 208, 04 гривень. При виконанні обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проведеного у позовній заяві, позивач також виходив з суми середньоденної заробітної вказаної в означеному рішенні Івано-Франківського міського суду.
58. Звідси, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2018 по 08.05.2018 складає 7 489, 44 гривень (середньоденна заробітна плата 208, 04 гривні х 36 робочих днів).
59. При цьому тривалість робочого часу визначена листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" та листом Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 "Про надання роз'яснення (щодо норми тривалості робочого часу)".
60. Постановою у справі № 359/10023/16-ц Верховний суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум заробітку, які належать до виплати працівнику. При цьому, Верховний суд зазначив, що основні моменти стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено Порядком обчислення середньої плати. Зокрема, відповідно до порядку, під час обчислення середньої заробітної плати включаються: основна зарплата, доплати і надбавки, премії, винагорода за підсумками річної роботи за вислугу років. Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі у якому їх нараховано, без виключення сум відрахувань на податки та стягнення аліментів. Верховний суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто суд під час вирішення питання про призначення суми вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов'язково має бути зазначено, що суму зазначено без утримання податку. Стягнення і оплата прибуткового податку покладається на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.
61. Відтак, з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7 489, 44 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів.
62. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
63. Згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
64. У відповідності до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
65. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок суду.
66. Відтак здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України та наведених правових позицій Верховного Суду, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати.
67. Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
68. Відповідно до приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
69. Суд, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в розмірі 2 270, 00 гривень покладає на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 45 144, 68 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
2. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76003; ідентифікаційний код: 00375409) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - 7 489, 44 гривень (сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень сорок чотири копійки) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76003; ідентифікаційний код: 00375409) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) - 2 270, 00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повний текст рішення складено - 15.07.2021.
Суддя В. В. Михайлишин