14.07.2021 Справа № 908/2017/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/2017/21
за позовом: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СВІТАНОК» (код ЄДРПОУ: 40177374, юридична адреса: 72319 Запорізьська область, м. Мелітополь, вул.Кірова, 48 кв. 158 поштова адреса: 72316 Запорізьська область,м. Мелітополь, вул.Індустріальна, 20)
про визнання договору дійсним, стягнення
коштів на загальну суму 359883,75 грн.
Без виклику представників сторін
12.07.2021р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 74/2 від 06.07.2021 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СВІТАНОК» в якій просить визнати дійсним договір про надання послуг TD-P 11/07 від 11.07.2018р. укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СВІТАНОК», стягнути з відповідача кошти в сумі 115500 грн., неустойки у розмірі 162 855.00 грн., упущену вигоду у розмірі 72 000 грн., 3% річних у сумі 9528,75 грн., а всього у сумі 359883,75 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.
Разом з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову від 06.07.2021р. № 74/3, в якій відповідно до ст.ст. 136-140 ГПК України просить накласти арешт на майно та грошові кошти на суму 384581,87 грн., що належать ТОВ «ТВ СВІТАНОК» на праві власності.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.07.2021 наведену вище заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.
Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг TD-P 11/07 від 11.07.2018р. щодо ремонту гідроциліндра (телескопування стріли (з ремонту, гарантія 6 місяців); гідроциліндру підйому стріли (з ремонту, гарантія 6 місяців): гідророзподільника крана (з ремонту, гарантія 6 місяців): компресора SONDEN.
Відповідно до вимог п. 3.1 Договору та на особисте прохання директора ТОВ «ТД СВІТАНОК» ОСОБА_2 , 25.07.2018 р. о 14.17 год. ОСОБА_3 , яка є дружиною ФОП « ОСОБА_1 », зі своєї особистої банківської картки № НОМЕР_2 , сплатила 50% коштів у сумі 57750.00 грн. за проведення ремонтних робіт на особисту банківську картку ОСОБА_4 № НОМЕР_3 , яка є дружиною директора ТОВ «ТД СВІТАНОК» Григоренко А.В..
14.09.2018 р. представник ФОН «Албанський О.Б.» ОСОБА_5 прибув автомашиною до ТОВ «ТД СВІТАНОК» за обладнанням, але до ТОВ «ТД СВІТАНОК» відмовилося видавати обладнання через те, що не оплачена вся сума за ремонт - 115500 грн. На підтвердження того, що умови договору виконані і необхідно сплатити кошти 14.09.2018р. о 14.40 з електронною поштою відділом продаж ТОВ «ТД Світанок» було надіслано повідомлення, яке містило: загальну суму ремонту, яка складала - 115500 грн.: ремонт гідроциліндру телескопування стріли - 59500.00 грн.; ремонт гідроциліндру підйому стріли - 38000.00 грн.; ремонт гідророзподільника - 18000.00 грн. та те, що на даний час сплачено 50% від загальної суми (57750,00 грн.).
14.09.2018 р. о 16.57.03. ОСОБА_3 , яка є дружиною ФОП « ОСОБА_1 », зі своєї особистої банківської картки: НОМЕР_2 на виконання умов договору сплатила кошти у сумі 57750,00 грн. на приватну особисту картку ОСОБА_4 № НОМЕР_3 , яка є дружиною директора ТОВ «ТД СВІТАНОК» ОСОБА_2
14.09.2018 р. ТОВ «ТД СВІТАНОК» по Накладній № 14/09 через ОСОБА_5 , видало ФОН «Албанський О.Б.» відремонтовані агрегати та мало їх встановити на коп.кранову установку Р&Н ОМЕGА S-15/4, 1991 року випуску та провести іспит 17-18 вересня 2018 року.
На обумовлену дату - 18.09.2020 р. спеціалісти до ФОП « ОСОБА_1 » не прибули, обладнання не встановили та іспити не провели та Акти виконаних робіт в порушення п. 3.3 Договору не підписали.
У зв'язку з чим, що ТОВ «ТД СВІТАНОК» свої зобов'язання по договору не виконало, гідроциліндри не працювали, бо їх ремонт проведений не був взагалі, а коп.кранова установка була терміново необхідна позивачу для господарських цілей на базі та інших об'єктах, то ФОП « ОСОБА_1 » вимушений був шукати іншого виконавця робіт.
17.10.2018 р. ТОВ «Гидрохаус» проведено дефектовку гідроциліндру телескопування стріли 90/125/20000 та складено Акт дефектовки, з якого вбачається, що гідроциліндр телескопування стріли 90/125/20000 не ремонтувався взагалі, а навпаки ще були пошкоджені і інші деталі.
Між ТОВ «Гидрохаус» та ОСОБА_1 укладено договір поставки товару №15850 від 23.10.2018 р. ТОВ «Гидрохаус» надало Рахунок на оплату № 38775 від 23.10.2018 р. на суму 35713,56 грн., а також між ТОВ «Гидрохаус» та ОСОБА_1 підписано Акт приймання здачі робіт (надання послуг) № 2623 від 23.10.2018 р.
18.11.2018 р. ТОВ «ТД Світанок» до ГУ ДФС в Запорізькій області подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за реєстраційним номером 99255291978, згідно якого по операції з надання послуг реалізації послуг по ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 (договір падання послуг TD-P 11/07 від 11.07.2018 р.) на суму 115500 грн. були нараховані податкові зобов'язання у сумі 19250 грн. та штрафу у розмірі 3% у сумі 578 грн. Вказані суми у повному обсязі сплачені до бюджету. Згідно даних єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна №15 від 14.09.2018 р. була зареєстрована 15.11.2018 р. на загальну суму 115500 грн., у тому числі ПДВ 19250 грн., під реєстраційним номером 9254417123.
19.11.2018 р. ТОВ «ТД Світанок» направив на адресу ОСОБА_1 . Новою поштою по експрес накладній № 59000379289205, яку ОСОБА_1 отримав 21.11.2018р., Акт №ОУ-0000131 здачі прийняття робіт (надання послуг); Гарантійний галон гідроциліндру підйому стріли крана ОМЕGА S15 (ремонт) (строк гарантійної підтримки 6 місяців); Гарантійний галон гідророзподільник крана ОМЕGА S15 (ремонт), (строк гарантійної підтримки 6 місяців); Гарантійний галон гідроциліндра (телескопування стріли крана ОМЕGА S15 (строк гарантійної підтримки 6 місяців); прохання підписати та відправити документи на адресу ТОВ «ТД СВІТАНОК».
22.11.2018 р. відповідно до меморіального ордеру № 2РL610643 ОСОБА_4 перерахувала кошти у сумі 61000,00 грн. за надані послуги нак. 14/9 від 14.09.18 р. на рахунок ТОВ «ТД Світанок» за рахунком-фактурою № СФ-0000179 від 14.09.2018 р.
10.12.2018р. відповідно до меморіального ордеру № 2РL591020 ОСОБА_4 перерахувала кошти у сумі 54500,00 грн. за надані послуги нак. 14/9 від 14.09.18 р. на рахунок ТОВ «ТД Світанок» за рахунком-фактурою № СФ-0000179 від 14.09.2018 р.
Представником позивача адвокатом Кресюном В.А. здійснювалось листування з Відповідачем щодо сплати коштів, неустойки та упущеної вигоди, які залишились без задоволення.
03.05.2019 р. було відкрито провадження по цивільній справі №320/2618/19 та судом відмовлено Позивачам та їх представнику у витребуванні доказів. Постановою Запорізького апеляційного суду провадження по справі було закрито та роз'яснено про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні розглядатися в порядку господарського провадження, оскільки правовідносини у цій справі виникли між ОСОБА_6 та ТОВ «ТД Світанок» на підставі господарського договору.
У відповідь на претензію ФОП « ОСОБА_1 » №1 від 14.04.2021 р., ТОВ «ТД Світанок» пред'явлені вимоги не визнало, кошти не перерахувало, а навпаки просило: звірити розрахунки, надавши Акт у 2-х примірниках; провести експертизу технічного стану механізмів, ремонт яких провів ТОВ «ТД Світанок» та здав 14.09.2018 р.
До цього часу кошти ТОВ «ТД СВІТАНОК» позивачу не сплатив та відповідно до вимог п.3.3. Договору не надав послуги по ремонту обладнання, оскільки Акт виконаних робіт з підтвердженням відсутності претензій позивачем не підписаний.
Вважає, що ТОВ «ТД Світанок», відповідно до вимог ст.ст. 193, 198 ГК України, мав би самостійно сплатити кошти за неналежне виконання договору щодо ремонту обладнання, але вже на протязі 3 років відмовляється у добровільному порядку сплачувати кошти, що змусило ФОН « ОСОБА_1 » звернутися до суду з позовною заявою до господарського суду Запорізької області в якій просить стягнути на його користь з ТОВ «ТД Світанок»: кошти у сумі 115500 гривень; неустойку у розмірі 162 855,00 грн.; упущену вигоду у розмірі 72 000 гривень; 3% річних у сумі 9528,75 гривень; індекс інфляції у сумі 24698,12 грн., а всього на суму 384581,87 гривень.
З огляду на викладене просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на суму 384581,87 грн., оскільки вважає, що невжиття таких заходів може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити та поновити порушені майнові права та інтереси позивача, за захистом яких ФОН « ОСОБА_1 » звернувся до господарського суду Запорізької області.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
З позовної заяви вбачається, що предметом спору є визнання договору дійсним, стягнення з відповідача на користь позивача коштів на загальну суму 359883,75 грн., а не витребування майна у відповідача. Тобто, позов не стосується спірного та/або належного відповідачу або позивачу на праві власності рухомого або нерухомого майна, а тому суд дійшов висновку , що в цій частині заява про забезпечення позову не пов'язана з предметом заявленого позову та не відповідає позовним вимогам, про забезпечення яких клопоче позивач. Також не зазначено переліку та індивідуальних ознак цього майна, його місцезнаходження, не обґрунтовано вартість цього майна, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості.
Оцінюючи доводи заявника щодо накладення арешту на грошові кошти на суму 384581,87 грн., суд враховує, що позивачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено та не обґрунтовано його припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. А саме, заява про забезпечення позову взагалі не містить посилань на наявність підтверджених доказами обставин, що свідчили би про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Позивачем не наведено в чому полягає зв'язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Заявник навіть не посилається на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та не наводить жодного обґрунтування з відповідними доказами, які б могли свідчити про вчинення таких дій відповідачем, само по собі зазначення ним, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити та поновити порушені майнові права та інтереси позивача, не є достатньою підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову.
Позивач лише вказує на факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Суд встановив, що з прохальної частини позовної заяви вбачається розмір грошових вимог в сумі 359883,75 грн., тоді як у заяві про забезпечення позову позивач вказує загальну суму майнових вимог у розмірі 384581,87 гривень, додавши вимогу про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 24698,12 грн., яка відсутня у позовній заяві. Проте, разом з сумою можливих судових витрат 24173,73 грн., загальна сума майнових вимог становить 384057,48 грн., що не узгоджується з вказаною у заяві про забезпечення позову сумою майнових вимог.
Отже, заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов'язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.
Крім цього, суд звертає увагу заявника на необхідність зазначення у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення відповідно до п. 6 ч. 1 ст.139 ГПК України, чого у заяві ФОП ОСОБА_1 від 06.07.2021р. № 74/3 не міститься, а отже могло б бути підставою для повернення судом вказаної заяви.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову від 06.07.2021р. № 74/3 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на суму 384581,87 грн., що належать ТОВ «ТВ СВІТАНОК» на праві власності.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову від 06.07.2021р. № 74/3 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на суму 384581,87 грн., що належать ТОВ «ТВ СВІТАНОК» на праві власності - відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.