номер провадження справи 32/152/20
12.07.2021 Справа № 908/2775/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова С.С., при секретарі Шолоховій С.В., розглянувши заяву Приватного підприємства “ВЛАДІС” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 по справі № 908/2775/20
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
до відповідача: Приватного підприємства “ВЛАДІС” (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд.35)
про стягнення 129 860,02 грн.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
заявник (відповідач у справі): не з'явився
представник позивача: Погосян С.Г., довіреність № 2809 від 02.09.2019
30.06.2021 до Господарського суду Запорізької області від Приватного підприємства “ВЛАДІС” надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 по справі № 908//2775/20 на 1 (один) рік з дня ухвалення такого рішення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, враховуючи перебування судді Колодій Н.А. у відпустці, заяву про відстрочення виконання судового рішення передано судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 01.07.2021 суддею Дроздовою С.С. прийнято заяву до розгляду, судове засідання призначено на 12.07.2021.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду заяви здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі «Акорд».
Представник заявника в судове засідання 12.07.2021 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином..
Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2021 заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення на підставах зазначених в запереченнях № 28-22/16590 від 08.07.2021 на заяву відповідача, відповідно до яких вказано, що твердження Скаржника про потрапляння під дію форс-мажору не відповідає фактичним обставинам справи, посилання ПП «ВЛАДІС», в обґрунтування неможливості своєчасного виконання зобов'язань з поставки продукції у визначений Договором строк, на невиконання з боку позивача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару по укладеним з ним договорам поставки не є підставою для зменшення відповідальності ПП «ВЛАДІС» за порушення зобов'язання по Договору та відстрочення виконання рішення Господарського суду по справі № 908/2775/20 від 04.01.2021. Обставини, на які ПП «ВЛАДІС» посилається, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку воно здійснює на свій ризик.
Частиною 2 ст. 331 ГПК України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Неявка представника заявника не перешкоджала вирішенню даної заяви.
Розглянувши заяву Приватного підприємства “ВЛАДІС” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 у справі № 908/2775/20, суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 у справі №908/2775/20 позов Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Приватного підприємства “ВЛАДІС” задоволено. Зобов'язано Приватне підприємство “ВЛАДІС” виконати певні дії в натурі, а саме поставити за договором №650(6)19УК/53-121-01-19-08902 від 17.12.2019 (10.12.2019) продукцію на суму 326402 грн 40 коп. Стягнуто з Приватного підприємства “ВЛАДІС” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 104560 грн. 91 коп. пені, 24974 грн. 38 коп. штрафу, 4204 грн. 00 коп. судового збору.
23.02.2021 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи свою заяву, ПП «Владіс» зазначив, що 17.12.2019 між Приватним підприємством «Владіс» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» укладений договір поставки продукції №650(6) 19УК, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно п. 1.1 договору. Строк поставки: грудень 2019 (пункт 1.2). Поставка продукції здійснюється відпо відно до Правил Інкотермс 2010, на умовах ПЕР Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» вул. Промислова, 133 (склад №6), м. Енергодар, Запорізька область (пункт 4.1). За умовами п.п. 3.1, 3.2 загальна вартість продукції за договором складає 378960грн. з ПДВ. Оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. За умовами договору №650(6) 19УК від 10.12.2019 ПП «Владіс» частково поставило відповідачу продукцію: за видатковою накладною №15 від 26.12.2019 на загальну суму 21252 грн.; за видатковою накладною №1 від 02.01.2020 на загачену суму 931,20 грн.; за видатковою накладною №5 від 06.04.2020 на загальну суму 2116,8 грн.; за видатковою накладною №6 від 25.05.2020 на загальну суму 11666 грн.; за видатковою накладною №7 від 08.10.2020 на загальну суму 17091,6,0 грн. По господарським операціям з відповідачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №16 від 26.12.2019, №7 від 25.05.2020, №13 від 08.10.2020, №1 від 02.01.2020, №5 від 06.04.2020 та направлено її відповідачу електронними листами на електронну адресу, зазначену в Договорі. Договір №650(6)19УК від 10.12.2019 року є виконаним Відповідачем частково, а Позивачем відповідно до пункту 3.2 договору зобов'язаний був здійснити розрахунок за фактично поставлену кількість товару виходячи з встановленої даним договором ціни протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату товару: за видатковою накладною - №15 від 26.12.2019, №1 від 02.01.2020, №5 від 06.04.2020, №6 від 25.05.2020; №7 від 08.10.2020 на суму 52 557,60грн. у строк до 22 листопада 2020 року (включно). Поставлений товар на загальну суму 52 557,60 грн. позивачем оплачено не було. Таким чином, станом на 25 травня 2021 року за позивачем обліковується основна заборгованість за поставлений товар в сумі 52 557,60 грн. 26.12.2019 листом №261/М ПП «Владіс» звернулось до ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» (далі - відповідач) згідно п. 10.2 договору №650(6)19УК від 17.12.2019 (договір може бути змінений) з проханням подовжити терміни постачання товару у зв 'язку з тим, що зазначений вище договір на постачання господарських товарів, а саме: понад чотири тисячі товарних одиниць, більша частина яких іноземного виробництва, укладено та підписано 17.12.2019р. і його виконання припадає на кінець грудня - період святкування Новорічних свят, що в свою чергу унеможливлює швидкого відвантаження та оформлення товарних позицій до кінця 2019р., так як в процес постачання господарських товарів іноземного виробництва входить закупівля товару, доставка та митне оформлення (відповіді на вказаний лист не отримано). 23.03.2020 листом №5/5/23 ПП «Владіс» звернулось до відповідача з проханням анулювання договору, у з в'язку з тим, що продукція вказана в договорі є іноземного виробництва країна походження КНР (Китайська Народна Республіка), в якій в кінці січня введено карантин (епідемія короновірусу, що розпочалась в грудні 2019р.) на підставі чого, виробництво продукції на підприємствах зупинено, експорт товару в Україну не здійснюється. Також ПП «Владіс» повідомило, що Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020, введено карантин на території України, у зв'язку з визнанням факту поширення коронавірусної інфекції обставиною непереборної сичи та надзвичайної ситуації, що унеможливлює постачання продукції зазначеної в договорі (відповіді на вказаний лист не отримано). 16.06.2020 листом №8/Т ПП «Владіс» вдруге звернулось до відповідача з проханням розглянути можливість анулювання зазначеного договору в частині невиконаних позицій, або розглянути можливість перенесення до кінця поточного року виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з неможливістю постачання продукції іноземного виробництва країна походження КНР та подовженням строку карантину на території України Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 з доповненнями (відповіді на вказаний лист не отримано). 11.08.2020 листом №10/Т ПП «Владіс» втретє звернулось до відповідача з проханням розглянути можливість анулювання зазначеного договору в частині невиконаних позицій, або розглянути можливість перенесення до кінця поточного року виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з неможливістю постачання продукції іноземного виробництва країна походження КНР та подовженням строку карантину на території України Постановою КМУ № 215 від 16.03.2020 з доповненнями (відповіді на вказаний лист не отримано). 11.11.2020 листом №12/Т ПП «Владіс» вчетверте звернулось до відповідача з проханням розглянути можливість анулювання зазначеного договору в частині невиконаних позицій, або розглянути можливість перенесення до кінця поточного року виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з неможливістю постачання продукції іноземного виробництва країна походження КНР та подовженням строку карантину на території України Постановою КМУ № 215 від 16.03.2020 з доповненнями (відповіді на вказаний лист не отримано). 12.11.2020 листом №1/2 ПП «Владіс» надіслано повідомлення в адресу ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) через поширення на території України гострої респіраторної хвороби, що підтверджується Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020, про введення карантину на території України, який продовжує діяти до 31 грудня 2020 року, ч. 1 ст. 263 ЦКУ (зупинення перебігу позовної давності), Положенням ч. 2 ст. 14-1 Закону № 671/97-ВРУ (форс-мажорні обставини (обставши непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини), Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. ЗУ №530 від 17.03.2020р. (Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2), та п. 8 договору №650(6) 19УК від 17.12.2019р. (форс-мажор) та є настанням надзвичайних - невідворотних обставин, що унеможливлюють постачання товару зазначеного в договорі (відповіді на вказаний лист не отримано). Станом на 25 травня 2021 рік ПП «Владіс» оформлює усі необхідні документи для отримання від Торгово-промислової палати України сертифікату засвідчення форс- мажорних обставин за договірними зобов 'язаннячи з ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».
В зв'язку з вищевикладеним, заявник просив суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 04 січня 2021 року по справі № 908/2775/20 на 1 (один) рік з дня ухвалення такого рішення. Та зняти арешт з розрахункових рахунків ПП «Владіс» за наказом від 23.02.2021 по справі №908/2775/20 з метою подальшого виконання рішення з урахуванням термінів відстрочення.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
В пункті 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. наведено визначення терміну «відстрочка». Так, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Позивач звернувся з позовом у даній справі саме з підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, відповідно до п. 1.2 Договору, строк поставки товару був визначений грудень 2019 року, на той час в країні ще не був введений карантин, отже не міг бути перешкодою для виконання зобов'язань за Договором.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даною угодою, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даною угодою з'явилося слідством непередбачених і непереборних за даних умов обставин (повінь, пожежа, землетрус і інші стихійні лиха, а також війна або військові дії, що виникли після укладення договору, рішення (постанови) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки, або стихійні масові заворушення не з вини учасників даного договору (надалі - форс-мажор).
Твердження заявника про потрапляння під дію форс-мажору не відповідає фактичним обставинам справ, оскільки, строк поставки продукції за договором сплинув до установлення карантину на території України, а настання форс-мажорних обставин ПП «ВЛАДІС» документально не підтверджений, відповідний сертифікат торгово-промислової палати України про такі обставини не подано.
Статтею 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво в Україні - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Посилання ПП «ВЛАДІС» в обґрунтування неможливості своєчасного виконання зобов'язань з поставки продукції у визначений Договором строк, на невиконання з боку позивача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару по укладеним з ним договорам поставки не є підставою для зменшення відповідальності ПП «ВЛАДІС» за порушення зобов'язання по Договору.
Суд зазначає, що вказані відповідачем підстави в обґрунтування своєї заяви та подані докази не є виключними обставинами, які передбачені чинним законодавством України для можливості надання відстрочки виконання ухвали.
Заявником не доведено суду обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, суд бере до уваги, що підприємство позивача також може понести збитки, в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
З огляду на викладене при вирішенні заяви відповідача, господарський суд також керується наступним.
Згідно частині 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
До числа останніх належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікована Україною шляхом прийняття Закону від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція).
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
В силу статті 13 кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.
Відповідно до статті першої Першого протоколу до вищеназваної Конвенції, згідно якій кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В силу ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим до виконання державою, яка її ратифікувала.
З цією статтею кореспондується стаття 2 спеціального Закону України від 23.02.2006 №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон №3477-ІУ), відповідно до якої рішення є обов'язковими до виконання Україною, відповідно до ст. 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Така правова позиція суду співпадає з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 07.11.2013 у справі Віннік та інші проти України.
З огляду на викладене вищезгадане рішення Європейського суду з прав людини підлягає обов'язковому виконанню державою Україна, зокрема, в частині виконання рішення національного суду, ухваленого на користь позивача, яке на цей час залишилося не виконаним.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
У рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010 Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем своїх зобов'язань може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Також суд зазначає, що відповідач просив суд зняти арешт з рахунків ПП «Владіс» за наказом від 23.02.2021 у справі № 908/2775/20, що є безпідставною вимогою, оскільки заявник таку вимогу виклав, яка є похідною від вимоги про відстрочку виконання рішення, в задоволенні якої судом відмовлено, а також вимога заявника про зняття арешту не відноситься до компетенції господарського суду, оскільки арешт був накладений виконавчою службою на підставі відповідного наказу про примусове стягнення.
Суд звертає увагу, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За таких обставин, вимога заявника про зняття арешту з рахунків ПП «Владіс» за наказом від 23.02.2021 у справі № 908/2775/20 залишена судом без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Приватного підприємства “ВЛАДІС” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 у справі № 908/2775/20.
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Приватного підприємства “ВЛАДІС” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2021 у справі № 908/2775/20 відмовити.
Ухвалу оголошено в судовому засіданні 12.07.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.07.2021.
Повний текст ухвали розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова