номер провадження справи 4/33/21
06.07.2021 Справа № 908/576/21
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)
про визнання договору укладеним
Суддя Зінченко Н.Г.
Секретар судового засідання Гасумян М.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Алейнікова Т.В., довіреність №5 від 14.01.2021;
від відповідача - Савел'єв А.А., довіреність № 961/20-19 від 15.12.2020.
05.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7” до Концерну “Міські теплові мережі” про визнання укладеним договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул.. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі в редакції викладеній позовні заяві.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 05.03.2021 справу № 908/576/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2021, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.04.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/576/21 до 08.06.2021, судове засідання відкладено на 26.04.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2021 відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 підготовче провадження у справі №908/576/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.06.2021. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2021 розгляд справи по суті відкладено на 05.07.2021. В судовому засіданні 05.07.2021 судом оголошено перерву до 06.07.2021.
У судовому засіданні 06.07.2021 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Концерн “Міські теплові мережі” на направлену Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” пропозицію щодо укладення договору безпідставно відмовив в укладенні Договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул.. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі. У зв'язку із цим, в силу приписів ч.7 ст.181 Господарського кодексу України вважає договір купівлі-продажу теплової енергії укладеним розробленим на підставі типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання) затвердженого постановою КМУ № 830 від 21.08.2019.
Відповідач письмового відзиву не надав. При розгляді справи по суті надав усні пояснення, в яких зокрема зазначив про невизнання позовних вимог у повному обсязі, з підстав невідповідності умов Договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул.. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі Типовому Договору затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Також, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки не вірно визначена форма Типового договору. Також, зауважив що в спірному проекті договору не вірно визначена істотна умова договору, а саме не вказана величина теплового навантаження.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2021 зазначила, що спірний проект Договору відповідає затвердженому Постановою КМУ №830 від 21.08.2019 типовому договору, а Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 застосовувалась, якщо б між сторонами був раніше укладений Договір надання послуг з постачання теплової енергії. Також зауважила, що величина теплового навантаження розрахована позивачем з урахуванням вказаного теплового навантаження самим відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд
Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є власником вільного приміщення комунальної власності інв.№122 у складі приміщень-№№ 31, 32, 33, 34 загальною площею 406,6 кв.м. підвального поверху (літ. А-2) в будинку №58 по вул. Аматорській у місті Запоріжжі.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №439/9 від 21.09.2018 (п. 1081) вільне нежитлове приміщення комунальної власності інв.№122 у складі приміщень-№№ 31, 32, 33, 34 загальною площею 406,6 кв.м. підвального поверху (літ. А-2) в будинку №58 по вул. Аматорській у місті Запоріжжі передано Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно - експлуатаційне об'єднання №7» (далі - КП «ВРЕЖО №7», позивач) в господарське відання.
З матеріалів справи судом з'ясовано, що листом за вих. №330 від 09.02.2021 Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно - експлуатаційне об'єднання №7» направило на адресу Концерну “Міські теплові мережі” для розгляду та оформлення два примірника проекту договору купівлі-продажу теплової енергії у нежитловому приміщенні інв.№122(№№31,32,33,34) підвального поверху (літ.А-2) по вул. Аматорській,58 у місті Запоріжжі.
Також, відповідно до положень п.2 ч.2 ст, 40 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-УШ листом №328 від 09.02.2021 позивач запросив відповідача 12.02.2021 прийняти участь у переговорах щодо предмету закупівлі: ДК 021:2015: 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція: втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв.№122 (№№31,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул. Аматорській,58 у місті Запоріжжі.
Листом за вих. 726/44 від 11.02.2021 Концерн «МТМ» повернув без розгляду два примірника проекту договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..№122 (№№31, 32, 33, 34) підвального поверху (літ. А-2) по вул.. Аматорський, 58 у місті Запоріжжі, у зв'язку з невідповідністю затвердженій типовій формі договору.
Також, в листі №725/44 від 11.02.2021 Концерн «МТМ» повідомив позивача, що не зможе прийняти участі у переговорах щодо закупівлі послуг з опалення відповідно до запрошень №327 від 09.02.21 та №328 від 09.02.21 у зв'язку з невідповідністю предмета закупівлі та проектів запропонованих до укладання договорів нормам чинного законодавства.
Причиною виникнення спору у даній справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул.. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі укладеним у судовому порядку в редакції позивача на підставі типового договору з індивідуальним споживачем затвердженого постановою КМУ № 830 від 21.08.2019.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Предметом діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.
Концерн “Міські теплові мережі” відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” є суб'єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).
Згідно зі Статутом КП “ВРЕЖО №7” підприємство у свої діяльності підзвітне та підконтрольне власнику - Запорізькій міській раді та органу управління майном відповідно до норм чинного законодавства. Предметом діяльності підприємства є у тому числі: облік нерухомого майна комунальної власності, іншого майна, яке закріплено на праві господарського відання за підприємством та забезпечення їх належного утримання, збереження та використання; укладення договорів користування (оренди/позички) у відповідності до вимог чинного законодавства, рішень Запорізької міської ради та її виконавчого комітету; стягнення дебіторської заборгованості за надані підприємством житлово-комунальні послуги (п.п.1.6, 2.2 Статуту).
Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відсутність відповідного типового договору може створювати умови для зловживання Концерном “Міські теплові мережі”, як теплопостачальною організацією своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії внаслідок, зокрема, невключення ряду істотних умов до договору, які можуть призводити до ущемлення прав власника/споживача або уповноваженої особи, якою виступає, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Аналогічна правова позиція викладена в рекомендаціях Антимонопольного комітету України від 14.03.2016 р. № 6-рк.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” передбачений, зокрема, обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Відповідно до цих Правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Статтею ст.1 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Із вищенаведеного слідує, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів. Встановлено розмежування відносин окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону “Про житлово-комунальні послуги”, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Прикінцевими положеннями Закону “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління зобов'язані прийняти рішення та обрати модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електроенергії та природного газу), а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори.
Відповідно до статті 14 Закону за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:
- кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);
- від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);
- об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком за зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про :
9) прийняття рішень про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2,3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Тобто для того, щоб укласти нові договори необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, прийняти рішення про вибір моделі договірних відносин, повідомити виконавця послуги про вибір моделі договірних відносин надавши протокол загальних зборів і вже після цього здійснювати роботу направлену на укладення договору.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не оберуть одну з моделей організації договірних відносин між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником будинку після п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, буде укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги з урахуванням особливостей, визначених частиною сьомою ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Позивачем не надано підтверджень факту того, що співвласники багатоквартирного за адресою вул. Аматорська, буд. 58, м. Запоріжжя визначились з моделлю договірних відносин, а отже укладання нового договору з індивідуальним споживачем, який запропонував позивач, наразі є неможливим.
Перехід на нові договірні відносини має здійснюватись усіма споживачами у багатоквартирному будинку, адже нові договори про надання комунальних послуг передбачають суттєві зміни у підходах до розподілу комунальних послуг у будівлі та нарахуванні плати за комунальні послуги споживачам. Тому існування в одному багатоквартирному будинку двох або більше видів договорів є неприпустимим.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 649 цього Кодексу визначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються сторонами або судом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Згідно з частиною третьою, четвертю статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до приписів ст.ст.113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах свої компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов'язковими до виконання. Постановою затверджуються положення, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, та містить, зокрема, нормативні положення, правові норми, конкретні правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою.
Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору.
З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21, ч. 2 ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковим до виконання, і суб'єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.
Умови типового договору є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов'язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.
Відтак, оскільки умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними, сторони можуть тільки конкретизувати такі умови без відступу від змісту типового договору.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Судом досліджено наданий позивачем на підписання відповідачу проект договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами централізованого опалення будинку, прокладеним у нежитловому приміщенні інв.. № 122 (№№ 31, 32, 33, 34) підвального поверху (літ. А-2) по вул. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі, та встановлено, що він не відповідає формі та змісту жодному типовому договору типового договору, затвердженого КМУ постановою № 830 від 21.08.2019.
Посилання позивача на те, що ним конкретизовано один з типових договорів затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, а саме типовій договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання) судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не погоджені зазначені умови договору.
Визнання договору укладеним з викладенням (зміною) судом усіх пунктів договору фактично виходить за межі позовних вимог, оскільки запропонована позивачем редакція договору суттєво відрізняється від Типового договору.
Крім того, в частині 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як встановлено судом при розгляді справи, сторонами не погоджено таку істотну умову договору як величину теплового навантаження, з розрахованою позивачем величиною відповідач не погодився, отже сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.
Із наведеного слідує, що позивачем на власний розсуд було відступлено від змісту типового договору (у редакції постанови КМУ № 830 від 21.08.2019), а проект договору направлений відповідачу на укладення, не відповідав такому типовому договору.
За таких обставин, в даному випадку відмова відповідача від укладення договору з позивачем не суперечить вимогам ст.. 627, 630 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, позовна вимога Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” до Концерну “Міські теплові мережі” про визнання укладеним договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” до Концерну “Міські теплові мережі” про визнання укладеним договору купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубами централізованого опалення будинку, прокладеними у нежитловому приміщенні інв..” 122 (№№21,32,33,34) підвального поверху (літ. А-2) по вул. Аматорській, 58 у місті Запоріжжі відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “15” липня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Г.Зінченко