вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" липня 2021 р. Cправа № 902/425/21
Господарський суд Вінницької області:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Шейгець І.В.
за відсутності представників сторін
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849
до: Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
про стягнення 15 241,44 грн
26.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 05/ПП/130 від 26.04.2021 року Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича про стягнення 15 241,44 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання.
Ухвалою суду від 30.04.2021 року позовну заяву Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 05/ПП/130 від 26.04.2021 року залишено без руху.
07.05.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №05/ПП/130 від 26.04.2021 року.
12.05.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява №05//736 від 11.05.2021 року щодо усунення недоліків до позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.06.2021 року.
21.05.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 19.05.2021 року), в якому останній зазначає про відсутність договірних зобов'язань з позивачем та сплив строку позовної давності. Додатком до відзиву додано ряд документів.
В судовому засіданні 09.06.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.07.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання від 09.06.2021 року.
Ухвалою від 15.06.2021 року повідомлено учасників, що судове засідання у справі № 902/425/21 по суті відбудеться 12.07.2021 року.
В судове засідання на визначену дату позивач та відповідач повноважних представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, ухвалою суду від 15.06.2021 року, копія якої була надіслана на відомі суду електронні адреси: office@vmte.vn.ua та alk.kalina@gmail.com та була отримана останніми - 15.07.2021 року, що стверджується повідомленням з клієнтського сервісу електронної пошти про успішну доставку електронного листа.
Крім того, за змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
12.07.2021 року до суду від відповідача надійшла заява б/н від 12.07.2021 року про розгляд справи за його відсутності.
Від позивача будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень щодо причин неявки в судове засідання не надходило. Також, судом встановлено, що позивачем не виконано вимоги суду в частині надання витребуваних доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є організацією, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та Постанови КМ України від 21.07.2005 р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
Між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Каліновським Олександром Леонідовичем (Споживач) виникли правовідносини, що випливають з договору про надання послуг, який згідно з ч.1 ст. 639 ЦК України може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Всупереч вимогам законодавства відповідач не підписав проект договору на теплопостачання №211 від 01.01.2014 року, що був надісланий йому 15.04.2014 року (супровідний лист №08/623-вз).
В той же час, сторонами виконано фактичні дії щодо виконання договору, що підтверджується актом прийому-передачі від 06.01.2014 року від попереднього користувача ТОВ "ТД "Світло" лічильника гарячої води за адресою: м. Вінниця, вул. Грибоєдова, 3 із зафіксованими показниками лічильника 12,022 куб.м. та згідно Акту від 26.03.2021 року з показниками лічильника 16,265 куб.м.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з теплопостачання.
На виконання умов договору за період з січня 2014 року по грудень 2018 року відповідачу в приміщення в будинку №3 по вулиці Грибоєдова в місті Вінниці позивачем здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 15 582,05 грн., в тому числі 3 788,81 грн. за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт та випискою з журналу нарахувань та оплати.
За названий період відповідач сплатив за надані послуги 340,61 грн.
Відповідачу неодноразово (06.08.2014, 06.11.2014, 06.05.2015, 12.01.2016) надсилались попередження щодо виконання зобов'язань в частині розрахунків за одержані послуги, проте вони залишились без відповіді.
Таким чином, станом на 01.04.2021 року заборгованість відповідача за теплопостачання становить 15 241,44 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 15 241,44 грн. боргу за надані послуги з теплопостачання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявлені позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що між позивачем та відповідачем не має жодних договірних відносин; факт прийому лічильника від ТОВ "ТД "Світло" не свідчить про наявність договірних відносин між сторонами; 340,61 грн. за послуги відповідач не сплачував; вказані у позовній заяві показники лічильника 16,265 куб.м. зафіксовано позивачем як в 2021 році так і в 2015 році.
Також у відзиві зазначено, що у 2015 році позивач вже звертався до Вінницького міського суду про стягнення боргу за спожиті послуги; у розрахунку позовних вимог вказані ті ж самі суми, що фігурують у виписці з журналу нарахувань і оплати по даній справі; 24.06.2015 року Вінницьким міським судом було видано судовий наказ та ухвалою від 28.01.2016 року судовий наказ було скасовано.
При цьому, відповідач зазначає, що позов подано поза межами строків позовної давності.
З'ясувавши вищевикладені обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов наступних правових висновків.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У даних правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару зумовлює обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У справі, що розглядається, спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.
Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).
Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі № 920/61/19.
З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткові накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, акти приймання - передачі наданих послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.
Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи зі змісту даного принципу господарського судочинства, головним обов'язком позивача є доведення факту порушення відповідачем його прав і законних інтересів у договірних відносинах та існування заборгованості.
На підтвердження договірних відносин, виконання договірних зобов'язань з боку позивача і невиконання договірних обов'язків з боку відповідача та заявленої до стягнення суми боргу позивачем до суду надано копії:
акту прийому-передачі від 06.01.2014 року, згідно якого ТОВ "ТД "Світло" передало, а ФОП Каліновський О.Л. прийняв лічильник гарячої води КВ-1,5 № 245090, з показниками 12,022 м.куб. за адресою: м. Вінниця, вул. Грибоєдова, 3;
акту від 26.03.2021 року щодо використання в березні 2021 року води з 28.02.2021 року по 26.03.2021 року (із зазначенням показників: попередні - 16,265 куб.м., останні - 16,265 куб.м.);
листа № 09/623-вз від 15.04.2014 року про направлення двох примірників договору № 211 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді;
листів від 15.04.2014 року, 05.05.2014 року, 04.06.2014 року, 03.07.2014 року, 06.08.2014 року, 04.09.2014 року, 06.10.2014 року, 08.01.2015 року, 11.08.2015 року про направлення рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт, актів звірки;
попереджень від 06.08.2014 року, 06.11.2014 року, 06.05.2015 року, 12.01.2016 року;
дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з січня 2014 року по грудень 2018 року;
виписку з журналу нарахувань і оплати за період з січня 2014 року по січень 2021 року по ос. рахунку № НОМЕР_2 , споживач ФОП Каліновський О.Л.
При цьому, надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази, зокрема, згадані вище акти, листи, попередження, виписка з журналу нарахувань і оплати, судом оцінюються критично, позаяк не є первинними документами та не можуть розцінюватись судом, як належні та достатні докази отримання відповідачем теплової енергії.
Інших первинних документів на підтвердження проведених між сторонами господарських операцій, в тому рахунку належним чином оформлених актів здачі-прийняття виконаних робіт, загального рахунку на оплату теплової енергії, акту звірки взаємних розрахунків, розгорнутого розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи, дату виникнення заборгованості, її розмір, в тому рахунку самого договору № 211 від 01.01.2014 року позивачем надано не було.
Поряд з цим, додані до позовної заяви дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з січня 2014 року по грудень 2018 року підписані лише зі сторони позивача, створені ним в односторонньому порядку та відповідно не погоджені відповідачем; належних та допустимих доказів надіслання вказаних актів на адресу відповідача та отримання їх останнім до суду також не додано.
Крім того, наявна у матеріалах справи копія акту від 26.03.2021 року щодо використання в березні 2021 року води з 28.02.2021 року по 26.03.2021 року (із зазначенням показників: попередні - 16,265 куб.м., останні - 16,265 куб.м.), підписаний від імені споживача - ФОП Каліновського О.Л. невідомою особою, без зазначення прізвища та ініціалів; при цьому такий підпис в графі споживача скріплений печаткою ТОВ "Подорожник Вінниця", що відповідно не ідентифікує споживача ФОП Каліновського О.Л.; доказів на підтвердження повноважень ТОВ "Подорожник Вінниця" представляти інтереси ФОП Каліновського О.Л., зокрема, підписувати згаданий акт, також не надано.
Крім того, суд зауважує, що згідно наданої відповідачем копії акту від 27.10.2015 року про використання води в жовтні 2015 року, використання води з 28.09.2015 року по 27.10.2015 року складало 0 куб.м. згідно показників засобів обліку, із зазначенням попередніх показників - 16,265 куб.м. та останніх показників - 16,265 куб.м., різниця - 0.
Слід зазначити також те, що такі ж показники лічильника зафіксовано і у наданому позивачем акті від 26.03.2021 року щодо використання води в березні 2021 року, де показники лічильника такі: попередні - 16,265 куб.м., останні - 16,265 куб.м., різниця - 0.).
Наведене також свідчить про те, що відповідач не споживав послугищонайменше з жовтня 2015 року, тоді як позивачем зазначено про надання таких послуг в період до грудня 2018 року.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування відповідачу абонентської плати.
Також суд зазначає, що ухвалою від 15.06.2021 року позивача було зобов'язано надати до суду: документальне та правове обґрунтування стосовно нарахування абонентної плати; пояснення щодо наявності поважних причин пропуску строків позовної давності; відомості на підтвердження обставин припинення відповідачу опалення та гарячого водопостачання, опломбування мереж нежитлового приміщення розташованого за адресою вул. Грибоєдова, буд. 3, м. Вінниця.
Водночас, позивачем вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних доказів залишились без відповідного реагування.
Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань та існування заборгованості у розмірі 15 241,44 грн.
За вказаних обставин у своїй сукупності, у задоволенні позову КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" слід відмовити.
Оскільки, суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, то відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 270,00 грн залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -
1. У задоволенні позову Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) до Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) про стягнення 15 241,44 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн - залишити за позивачем.
3. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: office@vmte.vn.ua; alk.kalina@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 15 липня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)