15.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/7068/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Експрес" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021р. у справі № 904/7068/20 (суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Експрес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реохім"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 2020-01/1УКР від 22.01.2020р. у загальному розмірі 7 081,29 доларів США, що еквівалентно 201 462,70 грн. за курсом НБУ станом на 24.12.2020р.
1. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021р. повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Експрес" про постановлення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/7068/20.
Повертаючи позивачу без розгляду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, пославшись на положення ч. 2 ст. 170, ст. 172 ГПК України зазначив, що оскільки копію заяви про постановлення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надіслано відповідачу електронною поштою, в той час як з ЄДР вбачається, що у відповідача відсутня офіційна електронна адреса, то заявником не надано належних доказів направлення відповідачу зазначеної заяви. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про повернення заяви позивачу без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021р., справу направити до суду першої інстанції для належного розгляду заяви про постановлення додаткового рішення.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята неналежним складом суду. В даному випадку, суддя Юзіков С.Г. не був повноважним розглядати заяву позивача про постановлення додаткового рішення, оскільки Положення про автоматизовану систему документообігу суду не було бути застосовано, тоді як ч. 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Залишаючи заяву без розгляду суд послався на вимоги, встановлені ст. 172 ГПК України щодо належного способу попереднього направлення такої заяви - листом з описом вкладення. Разом з тим, така вимога встановлена процесуальним законом виключно для подання позовної заяви. Статтею 172 ГПК України не регламентовано спосіб надсилання документів. Крім того, судом безпідставно не було прийнято виконання позивачем обов'язку з попереднього надсилання заяви засобами електронної пошти, адреса якої зазначена відповідачем у заявах та клопотаннях, поданих до суду під час підготовчого засідання та при розгляді справи по суті. Якщо суд послався як на аналогію закону щодо способу надіслання заяви на положення ст. 172 ГПК України щодо подання позову, то і наслідки неналежного виконання такого обов'язку мали б бути застосовані на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України - залишення позовної заяви без руху, а не без розгляду. Позивач вважає, що обов'язок з попереднього надіслання заяви є таким, що виконаний належним чином, а висновки суду є необґрунтованими.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив до суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Вирішено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2021р. (суддя - Бєлік В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Реохім" на користь ТОВ "Транспортна компанія Експрес" пеню у розмірі 3 747,79 доларів США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 601,63 грн.
12.05.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про постановлення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій останній просив стягнути з ТОВ "Реохім" на користь ТОВ "Транспортна компанія Експрес" витрати на правничу допомогу, пов'язану із досудовим врегулюванням спору та наказним провадженням - 4 000,00 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову та за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у забезпеченні позову - 3 321,00 грн., витрати на правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи у Господарському суді Дніпропетровської області - 21 000,00 грн.
Розпорядженням керівника апарату від 13.05.2021р. у зв'язку із перебуванням судді Бєлік В.Г. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, за результатом якого для розгляду заяви позивача про постановлення додаткового рішення у даній справі визначено суддю Юзікова С.Г.
14.05.2021р. місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Стосовно твердження скаржника про постановлення оскаржуваної ухвали неналежним складом суду апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 9 ст. 32 ГПК України встановлено, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, суддя Бєлік В.Г., якою 28.04.2021р. було ухвалено рішення у даній справі, перебувала у відпустці.
Пунктом 1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Дніпропетровської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. № 3 (зі змінами та доповненнями), автоматизований розподіл судових справ між суддями здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.
Згідно з п. 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Дніпропетровської області заяви, скарги, що потребують вчинення процесуальних дій та надійшли до суду після винесення рішення, ухвал про припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, у разі відсутності раніше визначеного судді (перебування у відпустці, на лікарняному, у відрядженні, закінчення строку повноважень, звільнення, тощо), підлягають автоматизованому розподілу, якщо непроведення такого розподілу призведе до порушення процесуального строку при вирішенні питання про прийняття, відмову у прийнятті, повернення або розгляду вказаних матеріалів по суті.
Враховуючи перебування у відпустці судді Бєлік В.Г., що унеможливлювало розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у строки, визначені ч. 3 ст. 244 ГПК України, господарським судом обґрунтовано проведений повторний розподіл справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021р. справу № 904/7068/20 передано судді Юзікову С.Г (а. с.169).
Таким чином, доводи апелянта про постановлення оскаржуваної ухвали неналежним складом суду відхиляються судом апеляційної інстанції.
Приписами частин 1-3 ст. 124 ГПК України визначено механізм попереднього визначення суми судових витрат, відповідно до якого разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України).
Загальними вимогами до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, що передбачені ст. 170 ГПК України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (ч. 2 ст. 170 ГПК України).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).
Разом з тим, вимоги ч. 2 ст. 170 ГПК України щодо надання доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) стосуються заяв, скарг, клопотань чи заперечень, які подаються на стадії виконання судового рішення.
Судове рішення у справі № 904/7068/20 ухвалено Господарським судом Дніпропетровської області 28.04.2021р., повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021р., отже станом на дату подання (надіслання до суду) заяви про ухвалення додаткового рішення - 30.04.2021р., стадія виконання судового рішення ще не розпочалась, рішення не набрало законної сили на час подання вказаної заяви, а наказ про примусове виконання рішення виданий судом 27.05.2021р.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про невідповідність заяви позивача вимогам ч. 2 ст. 170 ГПК України та неправомірно повернув зазначену заяву на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ст. 124 ГПК України, позивачем у позовній заяві було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом судової справи на загальну суму 16 572,94 грн. (а. с. 1-3). Копія вказаної позовної заяви з додатками була направлена на адресу відповідача.
Відповідно до письмових пояснень представника відповідача, що містяться в матеріалах справи, останньому відомо про зміст позовних вимог, викладених позивачем у позовній заяві, зокрема, щодо орієнтовного розрахунку суми судових витрат. Крім того, представник відповідача зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є повністю необґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним або вони подані до суду в електронній формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 10.12.2018р. у справі № 902/844/18.
Зазначені вище обставини підлягають з'ясуванню судом на стадії розгляду заяви позивача про відшкодування витрат та встановлення наявності або відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення.
Апеляційним господарським судом також враховано висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 21.08.2019р. у справі № 922/2821/18, згідно з яким у випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд з огляду на положення ст. 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.
Крім того, застосувавши ст. 172 ГПК України, якою передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих документів листом з описом вкладення, місцевий господарський суд не врахував, що норми глави 8 ГПК України не містять такого обов'язку щодо подання заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також дійшов помилкового висновку про можливість застосування у даному випадку аналогії закону.
Так, згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Вказаним положенням закріплено існування саме матеріально-правової аналогії, оскільки використання у ч. 10 ст. 11 ГПК України, словосполучення "спірні правовідносини не врегульовані законом", не дозволяє вести мову про існування процесуальної аналогії в господарському судочинстві (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021р. у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080).
З урахуванням викладеного, оскільки, у господарському процесуальному законодавстві України право на застосування процесуальної аналогії відсутнє, суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з неподанням заявником належних доказів направлення відповідачу копії такої заяви, дійшов помилкового висновку про застосування ч. 4 ст. 170 ГПК України за аналогією закону.
Таким чином, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, дійшов висновку, що наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021р. та направлення справи для подальшого розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду заяви.
3.5. Розподіл судових витрат.
Оскільки в даному судовому провадженні переданий на вирішення суду спір по суті не вирішувався, а мало місце вирішення лише процесуального питання, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Експрес" - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2021р. у справі № 904/7068/20 - скасувати.
Справу № 904/7068/20 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Т.А. Верхогляд
Суддя _________________ Ю.Б. Парусніков