14.07.2021 Справа № 904/6279/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Чус О.В.
секретар судового засідання Загреба В.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Чехута В.М., посвідчення №1561 від 14.09.2018, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 14:44 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 29.03.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс", м.Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 524463,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" про стягнення 430099,10 грн. основної заборгованості, 79138,40 грн. пені і 15225,50 грн. інфляційних за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.08.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з повної і своєчасної сплати заборгованості.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна" 430099,10 грн. - основного боргу,14347,49 грн. - інфляції грошових коштів, 6666,70 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване відсутністю доказів сплати відповідачем суми заборгованості. Суд дійшов висновку про переривання строку позовної давності. Судом визнано наявність підстав для сплати інфляційних, які частково задоволені судом у зв'язку з арифметичними помилками та безпідставністю нарахування суми пені в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Мета-Імпекс") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Шеффілд Рефракторіс Україна" відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
На думку відповідача рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вказує, що той факт, що сторони договору домовились про виконання зобов'язання з погашення позики саме частинами кожного місяця, також випливає із п. 7.3. договору, яким передбачено, що у випадку, якщо позичальник порушить умови договору в перший та інші місяці строку для повернення поворотної фінансової допомоги, починаючи з 01 грудня 2014 року і далі, терміном більше 5-ти календарних днів, позикодавець має прав в односторонньому порядку, повідомивши позичальника будь-яким способом розірвати даний договір та звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу з позичальника без досудового врегулювання судового спору. З цього пункту договору також випливає те, що в результаті прострочення ТОВ "Мета-Імпекс" виконання будь-якого щомісячного зобов'язання більш ніж на 5 днів у ТОВ "Шеффілд Рефракторіс Україна" як позикодавця, виникало право на розірвання договору та звернення до суду з відповідним позовом.
Оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок постачальника повернути позику частинами, а саме щомісячно, а також право звернення позикодавця до суду у разі несплати щомісячного платежу, то право позикодавця є порушеним з моменту невиконання позичальником кожного щомісячного зобов'язання передбаченого п. 5.2. договору позики.
Отже, вважає, відповідач, останнім днем строку в межах якого позивач міг звернутися до суду щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договором є:
- по зобов'язанню за період з 01.07.2015р. по 31.07.2015р. - 31.07.2018;
- по зобов'язанню за період з 01.08.2015р. по 31.08.2015р. - 31.08.2018;
- по зобов'язанню за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. - 30.09.2018;
- по зобов'язанню за період з 01.10.2015р. по 31.10.2015р. - 31.10.2018.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду 19.11.2020 року з пропущенням строку позовної давності, сплив якої відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Судом помилково визнано акт взаєморозрахунків від 30.11.2018 таким, що перериває строки позовної давності, оскільки термін "переривання" позовної давності вказує на те, що позовна давність може перериватися тільки до її закінчення.
Крім того, відповідач посилається на неналежне його повідомлення про судове засідання 17.03.2021.Ухвала суду від 10.03.2021 про відкладення розгляду справи на 17.03.2021 була отримана відповідачем 29.03.2021 - після прийняття рішення у справі.
Про слухання справи товариство дізналося 17.03.2021 випадково з сайту Судової влади України та подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, проте в клопотанні судом було відмовлено.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач (ТОВ "Шеффілд Рефракторіс Україна") у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на практику Верховного Суду вважає, що підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків і відповідне відображення в обліку (якщо акт підписала уповноважена на це особа (директор, керівник або представник за довіреністю) є діями позивача, що свідчать про визнання боргу, що відповідно до приписів частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності та він починає відраховуватись заново.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Дармін М.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.06.2021 о 12:00 год.
За розпорядженням керівника апарату суду №1287/21 від 08.06.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. - члена колегії проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/6279/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2021 визначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 до свого провадження.
09.06.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю приймати участь у призначеному судовому засіданні з причин направлення його у службове відрядження.
Враховуючи вказані обставини ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2021 відкладено апеляційний розгляд справи на 16.06.2021 о 15:30 год.
16.06.2021 в судовому засіданні оголошена перерва до 14.07.2021 на 15:30 год.
За розпорядженням керівника апарату суду від 13.07.2021, враховуючи звільнення рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021 Широбокової Л.П. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку та відпусткою судді Орєшкіної Е.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/6279/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2021 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 до свого провадження.
В судове засідання 14.07.2021 з'явився представник відповідача (апелянта), представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням думки представника відповідача (апелянта) колегія суддів у новому складі визнала, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду цієї справи за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по обставинах справи, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги позивача.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 14.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шеффілд Рефракторіс Україна" (Позикодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" (Позичальник) 27.08.2014 укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), за умовами якого згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику поворотну (зворотну) фінансову допомогу, а саме: передати у власність другій стороні грошові кошти, визначені родовими ознаками згідно до цього договору, а останній зобов'язався повернути її у визначений даним договором строк та виконувати вимоги та умови договору та чинного законодавства України щодо виконання та дотримання вимог договору позики.
Безвідсоткова зворотна фінансова допомога Позичальнику надається на безвідсотковій основі. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей. Момент передачі грошових коштів - визначена в договорі, але не пізніше 3х банківських днів з дати укладання даного Договору (пункт 1.2 договору).
За пунктом 2.1. сума зворотної фінансової допомоги становить за даним договором суму у розмірі 1100000,00 грн., з зобов'язанням повернути її Позикодавцю у строк до 31 грудня 2015 року. Ця дата є остаточною датою повернення позики.
Пунктом 4.1. договору визначено, що строк надання зворотної фінансової допомоги Позичальнику становить з моменту підписання цього договору до 31 грудня 2015 року включно.
Сторони погодили в пунктах 5.1., 5.2. договору, що Позичальник зобов'язується починаючи з 01 грудня 2014 року почати розраховуватися з Позикодавцем протягом строку до 31 грудня 2015 року та повернути таку ж суму грошей, яка ним була отримана від Позикодавця, а саме грошові кошти у валюті, яку Позичальник отримав у Позикодавця, а саме у національній валюті України - гривнях. Ця сума повертається Позикодавцю особисто йому на його розрахунковий рахунок такими періодичними платежами, а саме починаючи з 01 грудня 2014 року до 31 грудня 2015 року сумами у розмірі 100000,00 гривень щомісячно. Позичальник має право збільшувати виплату повернення щомісячної суми в адресу Позикодавця без окремого погодження з останнім. Позикодавець має право зменшувати щомісячний платіж, але починаючи на десятий місяць терміну дії даного договору.
Відповідно до копій платіжних доручень №452 від 28.08.2014, №459 від 29.08.2014, №461 від 01.09.2014 позичальник отримав від позикодавця поворотну фінансову допомогу у сумі 1098500,00 грн.
Грошові кошти позичальник повернув частково у сумі 668400,90 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та підписаним сторонами актом звірки розрахунків №31343 від 30.11.2018.
Сума заборгованості позичальника складає 430099,10 грн.
Неповернення позичальником залишку заборгованості слугувало підставою для звернення позикодавцем за захистом своїх порушених прав і інтересів з відповідним позовом до господарського суду.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Як правильно вказав місцевий господарський суд договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою суттю є договором позики.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами частин першої, третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Дослідивши подані сторонами докази, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем на дату прийняття судом першої інстанції не було надано доказів сплати залишку заборгованості, позивач обґрунтовано вимагав від відповідача сплати заборгованості.
При цьому, колегія суддів погоджується з відхиленням попереднім судом заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Згідно визначення у статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Суд апеляційної інстанції враховує, що за умовами договору позики повернення грошових коштів повертається періодичними платежами щомісячно по 100000,00 грн. Тобто, сторонами погоджено повернення коштів частинами.
Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання відповідачем кожного із зобов'язань по сплаті чергового платежу.
Відповідач правильно вказує, що за матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням умов договору та фактичних розрахунків, які відбулись між сторонами на його виконання, у відповідача існує заборгованість: зі сплати суми 31599,10 грн., строк сплати якої сплинув 30.06.2015; зі сплати суми 100000,00 грн., строк сплати якої сплинув 31.07.2015; зі сплати суми 100000,00 грн., строк сплати якої сплинув 31.08.2015; зі сплати 100000,00 грн., строк сплати якої сплинув 30.09.2015; зі сплати суми 98500,00 грн., строк сплати якої сплинув 31.10.2015.
Відтак право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.07.2018 у справі №911/2728/17, щодо визначення перебігу позовної давності у зобов'язаннях, які передбачають виконання зобов'язання частинами.
Позовна заява про стягнення з відповідача означеної заборгованості пред'явлена позивачем до суду 19.11.2020, тобто з моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача виконання всіх зазначених вище грошових зобов'язань, сплинув строк більше трьох років. Таку обставину відповідач вважає такою, що свідчить про сплив позовної давності, а тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог про стягнення цих коштів.
Позивач зі своєї сторони, заперечуючи факт спливу позовної давності за вказаними грошовими зобов'язаннями, вказує на переривання перебігу позовної давності, зокрема, у зв'язку з підписанням між сторонами 30.11.2018 акту звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 430099,10 грн.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, представниками сторін 30.11.2018 підписаний і скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків №31343, в якому зафіксовано, що залишок на користь ТОВ "Шефілд Рефракторс Україна" на 30.11.2018 склав 430099,10 грн. (а.с.13).
Верховним Судом в постанові від 18.02.2021 у справі №335/12297/14-ц визначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Отже, шляхом підписання вказаного вище Акту звірки відповідач визнав наявність боргу і така дія відповідача, як боржника, перериває позовну давність, перебіг якої починається заново.
Щодо аргументу відповідача, що така дія, як підписання Акту звірки взаємних розрахунків від 30.11.2018, була вчинена ним як боржником після спливу позовної давності, а тому не може переривати її перебіг, то такі доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку, який належить ТОВ "Шеффілд рефракторс Україна" (а.с.24-37) підтверджено, і ця обставина не заперечується сторонами спору, що починаючи з 30.12.2014 по 30.07.2018 відповідач здійснював часткові платежі на користь позивача на виконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.08.2014, про що свідчать відповідні призначення платежу.
Отже кожний із зазначених платежів слід вважати дією особи (боржника), що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому відповідно перериває перебіг позовної давності.
Останній платіж, яким відповідач перерахував на користь позивача суму 26672,00 грн. був здійснений 30.07.2018.
Таким чином, внаслідок учинення відповідачем кожного чергового платежу, останнім з яких є платіж 30.07.2018, неодноразово відбувалося переривання перебігу позовної давності щодо усіх спірних зобов'язань.
Тому на момент підписання сторонами акту звірки від 30.11.2018 загальна позовна давність у три роки по зазначених вище грошових зобов'язаннях відповідача перед позивачем є такою, що не сплинула, та в чергове була перервана за фактом вчинення відповідачем такої дії, як підписання цього акту звірки.
Отже, часткова сплата відповідачем заборгованості та підписання в подальшому між сторонами акту звірки розрахунків в межах позовної давності дозволяє прийти до висновку про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у спірних правовідносинах позовна давність не сплинула, а відтак немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених статтею 267 Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що за неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків, позивачем нараховано за загальний період з 01.05.2020 по 31.10.2020 року пеню у сумі 79138,40 грн.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті. 216 Господарського кодексу України)
Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частин четвертої, шостої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за змістом статей 1, 3 якого, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Позивачем нарахована пеня на підставі пункту 7.4. договору, яким передбачено, що за невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, установлену законодавчими актами України і даним Договором, а винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі, втрачену вигоду у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також за несвоєчасне повернення суми боргу Позикодавцю, Позичальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від загальної суми боргу за кожен день прострочки платежу по даному Договору.
При цьому, сплата пені не звільняє винну сторону від виконання умов цього договору та сплати суми боргу.
Відповідно до положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, за загальним правилом, неустойка нараховується впродовж шести місяців починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов'язання та її нарахування припиняється, якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Іншого порядку нарахування санкцій договором не передбачено.
З урахуванням наведених вище положень законодавства, зокрема частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені періодом у шість місяців, який у даному випадку розпочинається з 01.07.2015 - моменту прострочення виконання зобов'язання за платежем, що мав бути вчинений у сумі 100000,00 грн. в період з 01.06.2015 по 30.06.2015, та закінчується 30.04.2016 - за платежем в сумі 98500,00 грн., що мав бути вчинений з 01.10.2015 по 31.10.2015, та встановлення судом тієї обставини, що позивач здійснив нарахування пені за період з 01.05.2020 по 31.10.2020, тобто поза межами цього періоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині про стягнення пені в сумі 79138,40 грн.
Позивачем було також заявлено до стягнення інфляційні за період з жовтня 2019 по жовтень 2020 у сумі 15225,50 грн.
За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши після перерахування розрахунку інфляційних арифметичну помилку суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині частково на суму 14347,49 грн.
Щодо доводів відповідача про неналежне його повідомлення про відкладення судового засідання на 17.03.2021, колегією суддів з матеріалів справи встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №904/6279/20 та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2021 о 15:00.
09.03.2021 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.
Ухвалою від 10.03.2021 Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив клопотання відповідача і відклав судове засідання на 17.03.2021 о 14:10.
17.03.2021 до місцевого господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване продовженням лікарняного його представника до 18.03.2021 і неотриманням ухвали суду від 10.03.2021. В клопотанні також зазначено, що про дату судового засідання відповідач довідався з інтернет ресурсів судової влади.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт2), змагальність сторін (пункт 4).
Частиною першою статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасники справи, серед іншого:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини 6, 7, 10, 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 10.03.2021 була направлена на електронну адресу представника ТОВ "Мета-Імпекс" - адвоката Чехути В.М. 13.03.2021, натомість повідомлення про отримання копії ухвали судом не отримано.
Щодо направлення ухвали на адресу відповідача поштою, то відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4930014569610 ухвала була направлена лише 18.03.2021, тобто з порушенням визначених законом строків.
В той же час з процесуальних документів вбачається, що судом кожен раз повідомлялось про можливість учасників справи отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.
Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:
- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщену на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.
- подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.
Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.
Повідомлено також, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, зобов'язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.
Завданням господарського судочинства відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене, а також те що відповідач був обізнаний про розгляд справи 10.03.2021,а отже мав можливість з цієї дати самостійно через наведені вище засоби або через Єдиний державний реєстр судових рішень, довідатись про розгляд справи, колегія суддів вважає правильним рішення суду про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 11800,43 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6279/20 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Імпекс".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.07.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус