проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" липня 2021 р. Справа № 922/206/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,
за участю:
від позивача - Мар'єнко В.Ю.
від відповідача - Плугатирьов В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" (вх. №1232 Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 року (суддя Шатерніков М.І., ухвалене в м. Харків 31.03.2021 об 11:25 год., повний текст складено 05.04.2021)
у справі № 922/206/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича, м. Запоріжжя,
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", м. Харків,
про стягнення 311408,92 грн.
Фізична особа-підприємець Компанієць Дмитро Анатолійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення", в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 311408,92 грн. за договором підряду № 10 від 03.02.2020.
В обґрунтування позову ФОП Компанієць Д.А. посилаючись на ст.ст. 510, 526, 530, 610 ЦК України, зазначає, що відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе за договором підряду № 10 від 03.02.2020 зобов'язання, внаслідок чого за Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" утворилась заборгованість у сумі 311408,92 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на користь Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича заборгованість у розмірі 311408,92 грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 4671,13 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 10 від 03.02.2020 щодо належного виконання робіт, обумовлених договором та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за виконані роботи у повному обсязі за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 02.11.2020 та актом приймання-передачі виконаних робіт № 10 до договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 від 02.11.2020.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянтом подане клопотання (вх. № 4752 від 22.04.2021), у якому просить:
1) Витребувати у фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитро Анатолійович (ІПН НОМЕР_1 ) завірені належним чином копії первинних документів (для долучення до матеріалів справи), а також їх оригінали (для огляду в судовому засіданні), що підтверджують придбання матеріалів (договори, специфікації, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні), використаних при виконанні робіт по договору підряду №10 від 03.02.2020, а також доказів їх транспортування до складу технічного майна за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд.З.
2) Витребувати у фізичної особи - підприємця Компанієць Дмитро Анатолійович (ІПН НОМЕР_1 ) завірені копії документів (для долучення до матеріалів справи) та їх оригінали (для огляду у судовому засіданні), що підтверджують наявність працівників у періоді, в якому виконувалися роботи по договору підряду № 10 від 03.02.2020, а також залучення третіх осіб до виконання робіт.
Також апелянтом подане клопотання (вх. № 4753 від 22.04.2021), у якому просить: Призначити у справі №922/206/21 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6.
На вирішення експерту апелянт просить поставити наступні питання:
1) Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт по договору підряду №10 від 03.02.2020 обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною звітною документацією з будівництва?
2) Який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва по договору підряду №10 від 03.02.2020?
Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених клопотань до суду першої інстанції апелянт зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Апелянт вважає, оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм процесуального права, з огляду на те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, адже позивачем не було подано відповідного клопотання, а дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Скаржник посилається на те, що ухвалу господарського суду Харківської області від 10.03.2021 про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі відповідач не отримував. На переконання скаржника дані обставини є підставою для скасування судового рішення.
Заперечуючи проти позовних вимог по суті відповідач зазначає, що відповідно до п.3.1 договору підряду №10 від 03.02.2020, строк виконання робіт становить 180 календарних днів. Однак, не вказано з якого моменту починає відраховуватися вказаний строк. А з урахуванням неможливості встановлення дати початку дії договору, на думку апелянта є неможливим і встановлення важливих обставин справи, а саме, роботи виконувалися у межах договору чи у позадоговірному порядку.
Апелянт вважає, що акт виконаних робіт складений після закінчення строку дії договору є нікчемним та не має жодної юридичної сили, а договором підряду не передбачено строків здійснення оплати.
Також відповідач посилається на те, що роботи по договору підряду виконавцем не виконувалися, оскільки відповідачем не було здійснено попередню оплату по договору. Крім того, відповідач посилається на те, що акти передачі виконаних робіт та інші документи по договору складені без реального виконання робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Компанієць Д.А. вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що відповідає приписам матеріального та процесуального права, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Фізична особа-підприємець Компанієць Д.А. посилається на те, що суд першої інстанції мав право розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, тому як позивачем заявлялось відповідне клопотання.
Позивач зазначає, що відповідачем підписано акт приймання будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 319708,92 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на 02.11.2020, акт приймання виконаних робіт №10 від 02.11.2020 підписано сторонами без зауважень. Також посилається на те, що сторонами погоджено виконання підрядних робіт з ремонту приміщень, які розташовані у будинку, а саме (склад технічного майна) на об'єкті замовника, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Цементна, б. З, підрядні роботи виконано з матеріалів виконавця якісно в повному обсязі та в строки, передбачені умовами даного договору і дефектному акту. Претензій до якості виконаних робіт з боку відповідача відсутні.
Відповідач за виконану підрядну роботу повинен був сплатити 319708,92 грн. без ПДВ з відстрочкою до 30.11.2020. Тобто, строки виконаних робіт які зазначені у договорі ніхто не змінив. Відповідач в акті чітко зазначив що роботи виконані в строки, як це передбачено договором.
Позивач заперечує проти клопотань відповідача про витребування документів та призначення будівельно - технічної експертизи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №922/206/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21. Розгляд справи призначено на 09.06.2021 об 11:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 оголошено у судовому засіданні перерву до 07.07.2021 об 11:30 год.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Лакізи В.В. на дату розгляду справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
У судовому засіданні 07.07.2021 представник відповідача підтримав клопотання про витребування додаткових доказів та клопотання про призначення у справі №922/206/21 будівельно-технічної експертизи.
Разом з цим, представник відповідача заявив усне клопотання про долучення додаткових доказів: копії довідки від 07.07.2021 №86 (якою ДП МОУ «ХКМТЗ» повідомляє, що у період з 03.03.2020 по 07.07.2021 автотранспорт ФОП Компанійця Д.А. на територію підприємства не заїзжав, будівельні матеріали не завозились) та копії технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовлений 15.07.2019.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотань відповідача.
Колегія суддів розглянувши усне клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів: копії довідки від 07.07.2021 №86 (яка складена через три місяці після ухвалення оскаржуваного рішення) та копії технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовлений 15.07.2019, зазначає наступне.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 922/206/21 сторонам встановлено строк до 03.06.2021 для подання, зокрема, заяв та клопотань.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що усне клопотання про долучення додаткових доказів заявлено представником відповідача - 07.07.2021 у судовому засіданні, тобто після спливу встановленого судом ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 строку, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для залишення даного клопотання без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів (вх. № 4752 від 22.04.2021) та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. № 4753 від 22.04.2021), які подані разом з апеляційною скаргою, вирішила залишити їх без задоволення з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені клопотання до суду першої інстанції відповідачем не подавалися.
Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених клопотань до суду першої інстанції апелянт зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Однак, дані твердження спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 10.02.2021 встановлено строк, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали для надання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначеною ухвалою також встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.
Суд першої інстанції зазначеною ухвалою повідомив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач 02.03.2021 отримав ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2021 про відкриття провадження у справі, вих.№ 003458 (а.с.41).
Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 10.02.2021, судом першої інстанції встановлено строк для подання додаткових письмових пояснень, висновків експертів, клопотань, заяв та пояснень до 10.03.2021.
Тобто, заявник апеляційної скарги був обізнаний з встановленими судом першої інстанції процесуальними строками.
Відповідач відзив на позов не надав, втім звернувся до господарського суду Харківської області з клопотання від 09.03.2021 про відкладення судового засідання (а.с. 42-43), яке надійшло до суду першої інстанції 10.03.2021. Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному проваджені відповідач не заявив.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся до суду першої інстанції з одним клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було задоволено місцевим господарським судом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 оголошено перерву до 31.03.2021.
Дана ухвала направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61064, Харківська обл., місто Харків, вул. Цементна, буд. 3).
Однак, ухвалу повернуто АТ «Укрпошта» на адресу господарського суду Харківської області з довідкою на конверті Ф.20 з вказанням причин повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача (апелянт) підтвердив правильність зазначеної адреси.
Місцевим господарським судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи, а тому не був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права в межах даної справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не заявлялись клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи в суді першої інстанції, а наведенні апелянтом причини не надання доказів до суду першої інстанції, колегією суддів визнаються необґрунтованими.
За таких обставин, відповідач мав достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав, передбачених ГПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Однак, для з'ясування обставин, що мають значення для даної справи не потрібні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до п.п. 4-5 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було подано відзив на позов, а також будь - яких інших клопотань до суду першої інстанції, отже відповідачем пропущений визначений строк для подачі відповідного клопотання, а наведенні причини пропуску є необґрунтованими, враховуючи обізнаність відповідача про встановлення судом першої інстанції процесуальних строків для подачі відзиву і клопотань ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2021 про відкриття провадження у справі.
Також в зазначеному клопотанні відповідачем всупереч п.п. 4-5 ч. 2 ст. 81 ГПК України не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
03.02.2020 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (замовник, відповідач) та фізичною особою - підприємцем Компанієць Дмитро Анатолійович (виконавець, позивач) укладено договір підряду № 10, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати підрядні роботи з ремонту приміщень, які розташовані у будинку, а саме (склад технічного майна), яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд. 3, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Перелік робіт, а також матеріали, які при цьому використовуються виконавцем обумовлені в дефектному акті (форма №8) до договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість даного договору складає 319708,92 грн. без ПДВ.
Згідно п. 2.1-2.4 договору, оплата за виконані роботи згідно п. 1.1 договору здійснюється на умовах авансування і після оплати. Протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами договору замовник здійснює передоплату (аванс) на рахунок виконавця у розмірі 40% від загальної ціни договору, що складає 127883,57 грн. Після прийняття належно виконання робіт замовник здійснює остаточний розрахунок у розмірі решти 60% ціни Договору, що складає 191825,35 грн.
Умови і терміни виконання робіт узгоджені сторонами у розділі 3 договору, зокрема у п. 3.1 зазначено, що загальний строк, протягом якого виконавець повинен виконати усі роботи (увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконаних робіт) замовнику за актом виконаних робіт становить 180 календарних днів.
Договір на виконання робіт починає свою дію з 10 лютого 2020 року з моменту проведення робіт (п. 3.2 договору).
На виконання п. 1.2. договору між сторонами 03.02.2020 підписано дефектний акт (а.с.12-13).
02.11.2020 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 319708,92 грн. (а.с.14-20); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на 02 листопада 2020 (а.с. 21); акт приймання-передачі виконаних робіт № 10 до договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 від 02.11.2020 (а.с. 22).
В акті приймання-передачі виконаних робіт № 10 від 02.11.2020, підписаному сторонами без зауважень, сторони погодили, що:
- виконання підрядних робіт з ремонту приміщень, які розташовані у будинку, а саме (склад технічного майна) на об'єкті замовника, який розташований за адресою м Харків, вул. Цементна, б. 3, виконано з матеріалів виконавця якісно в повному обсязі та в строки, передбачені умовами зазначеного вище договору та дефектного акту (п.1.1 акту);
- за виконану підрядну роботу замовник повинен сплатити 319708,92 грн. без ПДВ з відстрочкою до 30.11.2020 (п.2 акту);
- у замовника претензій до якості виконаних робіт немає (п. 3 акту).
В свою чергу, відповідачем, як замовником виконаних робіт взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати робіт виконані не були та докази протилежного до матеріалів справи не надані.
Як зазначає позивач, станом на 04.12.2020 року відповідачем жодних оплат відповідно до договору будівельного підряду за № 10 від 03.02.2020 виконано не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до ДП Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" з претензією про сплату заборгованості у розмірі 319708,92 грн. в 5-денний термін.
У подальшому відповідачем вчинялись дії, направлені на часткове погашення вказаної заборгованості, а саме:
- 19.01.2021 відповідачем здійснено оплата за будівельні роботи згідно договору № 10 від 03.02.2020 у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 439 від 19.01.2021;
- 20.01.2021 відповідачем здійснено оплата за будівельні роботи згідно договору № 10 від 03.02.2020 у розмірі 3300,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 443 від 20.01.2021.
Таким чином, відповідач, в свою чергу, виконав взяті на себе за договором зобов'язання не у повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 311408,92 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм процесуального права, з огляду на те, що суд першої інстанції розглянув справу у спрощеному провадженні і не повідомив відповідача про розгляд справи.
Відповідно до п.3, п.7 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
- справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
- суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2021 залишено без руху позовну заяву ФОП Компанійця Д.А. у зв'язку з порушенням приписів п. ч. 1 ст. 164 ГПК України.
05.02.2021 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків (вх. 3261). У поданій заяві заявник просив суд першої інстанції розглядати справу без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За приписами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на час вирішення питання судом першої інстанції є 227000,00 грн.). Водночас, відповідно до п. 2 ч. 5 цієї статті малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За критерієм ціни позову дана справа не може бути визнана судом малозначною в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову складає 311408,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 ГПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
З ухвали господарського суду Харківської області від 10.02.2021 вбачається, що місцевий господарський суд, розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича про розгляд справу без участі сторін, дійшов висновку про наявність клопотання розглядати справи в спрощеному провадженні та можливості здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі сторін фактично було розцінене місцевим господарським судом, як клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, подане в порядку приписів ст. 249 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку ототожнюючи клопотання про розгляд справи без участі сторін, яке передбачає розгляд справи за відсутності відповідного учасника процесу з клопотанням про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за яким здійснюється розгляд справи в суді першої інстанції у відповідності до приписів ст.ст. 250-252 ГПК України.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження. Враховуючи відсутність клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд першої інстанції повинен був здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, тому відповідно до п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не повідомив відповідача про розгляд справи з огляду на наступне.
У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач 02.03.2021 отримав ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2021 про відкриття провадження у справі, вих.№ 003458 (а.с.41).
В матеріалах справи міститься клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 42-43), яке було подане заступником директора ДП МОУ «ХКМТЗ» з юридичних питань Катковою А. Заперечень про розгляд справи у порядку спрощеного провадження відповідачем не заявлено.
Також в матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Харківської області від 10.03.2021, якою задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та повідомлено сторін про дату наступного судового засідання. Копія даної ухвали направлена на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61064, Харківська обл., місто Харків, вул. Цементна, буд. 3), однак ухвалу повернуто АТ «Укрпошта» на адресу господарського суду Харківської області з довідкою на конверті Ф.20 з вказанням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адреса місцезнаходження відповідачем не змінювалась.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи, а тому не був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права в межах даної справи і надати у встановлений судом строк відзив на позов і за необхідності клопотання або додаткові докази.
Колегія суддів розглянувши справу по суті, з урахуванням правових підстав позовних вимог зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що відповідно до п.3.1 договору, строк виконання робіт становить 180 календарних днів. Однак, не вказано з якого моменту починає відраховуватися вказаний строк. А з урахуванням неможливості встановлення дати початку дії договору, на переконання апелянта є неможливим і встановлення важливих обставин справи, а саме, роботи виконувалися у межах договору чи у позадоговірному порядку.
Колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду на наступне.
Умови і терміни виконання робіт узгоджені сторонами у розділі 3 договору, зокрема у п. 3.1 зазначено, що загальний строк, протягом якого виконавець повинен виконати усі роботи (увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконаних робіт) замовнику за актом виконаних робіт становить 180 календарних днів.
Договір на виконання робіт починає свою дію з 10.02.2020 з моменту проведення робіт (п. 3.2 договору).
Разом з цим, відповідно до п. 9.6 договору підряду №10 від 03.02.2020 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами всіх своїх зобов'язань по цьому договору.
Таким чином, між сторонами узгоджено строки початку і закінчення виконання робіт, роботи виконувались у межах договору, а викладенні вище заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Апелянт заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що акт виконаних робіт складений після закінчення строку дії договору, а тому є нікчемним та не має жодної юридичної сили. Також відповідач посилається на те, що роботи по договору виконавцем не виконувалися, оскільки відповідачем не було здійснено попередню оплату по договору, позивач не приступав до виконання робіт. Крім того, відповідач вважає, що акти передачі виконаних робіт та інші документи по договору складені без реального виконання робіт.
Колегія суддів вважає дані твердження необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2 договору будівельного підряду №10 від 03.02.2020 оплата за виконанні роботи здійснюється на умовах авансування і після оплати.
Протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами договору замовник здійснює передоплату (аванс) на рахунок виконавця у розмірі 40% відсотків від загальної ціни договору, що складає 127883,57 грн (п. 2.3 договору).
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем авансу, однак відповідно до ч.4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
За таких обставин несплата відповідачем вчасно авансу у відповідності до п. 2.3 договору не свідчить про те, що позивачем не виконувались роботи, а замовник в свою чергу не звільняється від сплати за виконанні роботи.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
02.11.2020 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 319708,92 грн. (а.с.14-20); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на "02" листопада 2020 (а.с. 21); акт приймання-передачі виконаних робіт № 10 до договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 від 02.11.2020 (а.с. 22).
В акті приймання-передачі виконаних робіт № 10 від 02.11.2020, підписаному сторонами без зауважень, сторонами погоджено, що:
- виконання підрядних робіт з ремонту приміщень, які розташовані у будинку, а саме (склад технічного майна) на об'єкті замовника, який розташований за адресою м. Харків, вул. Цементна, б. 3, виконано з матеріалів виконавця якісно в повному обсязі та в строки, передбачені умовами зазначеного вище договору та дефектного акту;
- за виконану підрядну роботу замовник повинен сплатити 319708,92 грн. без ПДВ з відстрочкою до 30.11.2020;
- у замовника претензій до якості виконаних робіт немає.
Таким чином, наявні в матеріалах справи акти є належними доказами виконання підрядником (позивачем) будівельних робіт по договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 на загальну суму 319708,92 грн. Крім того, дані акти не визнавалися недійсними, а відповідачем не надано заперечень, що дані акти підписані не уповноваженими особами.
Тому доводи апелянта про нікчемність акту виконаних робіт від 02.11.2020 є необґрунтованими.
Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що договором не передбачено строків здійснення оплати по договору, а актом виконаних робіт строки здійснення оплати визначатись не можуть.
Колегія суддів вважає дані твердження необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір та будь, які положення його можуть бути замінені чи доповненні тільки додатком до договору, підписаними уповноваженими особами. Такий додаток з дня його підписання є невід'ємною частиною до договору.
Акт приймання передачі виконаних робіт від 02.11.2020 складений до договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020, а тому є невід'ємною частиною договору, а визначений в акті строк оплати робіт до 30.11.2020 не суперечить вимогам цивільного законодавства.
Відповідачем не спростовано, що ФОП Компанієць Д.А. не виконав роботи за договором будівельного підряду № 10 від 03.02.2020, які прийняті Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" без зауважень, на загальну суму 319708,92 грн., проте оплата прийнятих робіт після підписання акту відповідачем здійснена несвоєчасно та не у повному обсязі (відповідачем здійснено оплата за будівельні роботи згідно договору № 10 від 03.02.2020 у розмірі 8800,00 грн.), а саме відповідачем не оплачено роботи на суму 311408,92 грн.
До матеріалів справи сторонами доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати прийнятих робіт або вмотивованих заперечень проти вимог позивача до матеріалів справи не надано.
Оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження обставин належного виконання умов договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 в частині оплати прийнятих робіт в обумовлені в акті прийому-передачі строки, колегія суддів дійшла висновку, що обставини наявності у відповідача перед позивачем відповідної суми боргу є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.
Таким чином, матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 10 від 03.02.2020 щодо належного виконання робіт обумовлених договором та не містять доказів в підтвердження повної оплати відповідачем заборгованості за виконані роботи у повному обсязі за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 02.11.2020 та актом приймання-передачі виконаних робіт № 10 до договору будівельного підряду № 10 від 03.02.2020 від 02.11.2020, що є предметом позову.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду вмотивованих заперечень, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 311408,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження тільки стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що у відповідності до приписів п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.
Отже, апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21 підлягає частковому задоволенню.
Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п.2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/206/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3; код ЄДРПОУ 08162096) на користь Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 311408,92 грн.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріального технічного забезпечення" (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3; код ЄДРПОУ 08162096) на користь Фізичної особи-підприємця Компанієць Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 4671,13 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову у даній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.07.2021.
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна