Постанова від 08.07.2021 по справі 922/648/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. Справа № 922/648/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Овчаренко О.С.

за участю представників:

від позивача: Владимир Я.В., положення, посвідчення, витяг;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри”, м. Харків (вх. № 1549Х)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021, повне рішення складено 28.04.2021 (суддя Жигалкін І.П.)

у справі № 922/648/21

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри”, м. Харків

про стягнення 347 489,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри” безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 347 489,76 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0501 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) у період з 01.01.2020 по 31.01.2021.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі №922/648/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри” на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 347 489,76 грн за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0501 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) у період з 01.01.2020 по 31.01.2021.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/648/21 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що спірна земельна ділянка не може вважатися набутою чи збереженою відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки житлова будівля по АДРЕСА_1 була передана до статутного капіталу товариства у якості внеску одним з його учасників.

Зауважує, що обстеження земельної ділянки спеціалістом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було проведено на місцевості з урахуванням даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. При цьому, в Акті обстеження відсутня будь-яка інформація про використання спеціальних технічних, вимірювальних засобів, залучення до участі в обстеженні інженера-геодезиста, інженера-землевпорядника, тощо. Вважає безпідставним розрахунок розміру орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2020 № 5981 за період до формування такого витягу, тобто до 22.10.2020; застосування річної ставки орендної плати за спірний період здійснено позивачем всупереч рішенню 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові» від 27.02.2008 р. № 41/08.

Наполягає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції безпідставно не враховано п.п. 1.3. п. 1 рішення 34 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.03.2020 №2079/20 "Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік»", яким доповнено рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» пунктом « 161»., згідно з яким нарахування орендної плати з 01.03.2020 по 30.04.2020 не здійснюється та не сплачується.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/648/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри”, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021; встановлено строк для подання Харківською міською радою відзиву на апеляційну скаргу; призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ «Артіль Іскри» на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/648/21 на 01.07.2021 о 12:00 год.

Харківська міська рада проти вимог апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві; просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/648/21 без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

В обґрунтування заперечень вказує на те, що положення ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій. З аналізу змісту норм ст. ст.1212-1214 ЦК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. По-перше - відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати. По-друге - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п.14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. По-третє - відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК України. Наголошує на правомірності розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 347 489,76 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0501 га по вул. Іскринська, 28-А, м. Харків (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) у період з 01.01.2020 по 31.01.2021, який розраховано за виключенням березня 2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль Іскри" на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/648/21 відкладено на 08.07.2021 о 14:30 год. Явку представників учасників судового процесу визнано необов'язковою.

Представник позивача у судових засіданнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт не скористався правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, шляхом надсилання процесуальних документів на адресу Товариства, що міститься у справі, в апеляційній скарзі та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, представник апелянта повідомлявся про судове засідання телефонограмою. Позиція апелянта щодо прийнятого рішення викладена в апеляційній скарзі. Явка представників у судове засідання визнавалася необов'язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов'язком.

За положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-\/ІІІ викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру

речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.01.2021 №241788172, право власності на нежитлову будівлю літ. “Б-1” загальною площею 294,7 кв.м. по АДРЕСА_1 з 29.09.2015 зареєстроване за ТОВ “Артіль Іскри” на підставі свідоцтва про право власності від 15.10.2015 №45659465.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 26.01.2021, під час здійснення у порядку ст.189 Земельного кодексу України заходів самоврядного контролю за використанням земель проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501 на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 № НВ-0005804152020.

За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0501 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501 розташована нежитлова будівля літ. “Б-1 ”, право власності на яку зареєстроване за ТОВ “Артіль Іскри”, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 26.01.2021.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 НВ-0005804152020 земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501 зареєстрована 08.08.2006; площа земельної ділянки 0,0501 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - код ЦВПЗ 1.11.6; вид використання - для обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні та допоміжні приміщення), форма власності - комунальна.

Інше речове право на зазначену земельну ділянку за 6310137500:01:027:0501 за будь якими фізичними та юридичними особами не зареєстроване.

Так, рішенням Харківської міської ради від 06.03.2006 № 61/06 ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) площею 0,0501 га для обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні та допоміжні приміщення) по АДРЕСА_1 строком до 01.03.2031.

Між Харківською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки від 08.08.2006, на підставі якого ОСОБА_1 орендував вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501 загальною площею 0,0501 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Додатком 2 до рішення 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» № 1103/13 від 17.04.2013, вирішено припинити громадянину ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0501 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою (лист від 31.07.12р. б/н) (п.2.1.); договір оренди земельної ділянки від 08.08.06р. реєстраційний №640667100124, вважати таким, що припиняє дію з дня реєстрації угоди про його розірвання (п.2.2.).

24.12.2013 між Харківською міською радою та гр. ОСОБА_1 підписано угоду про розірвання договору оренди землі від 08.08.2006. Державну реєстрацію припинення речового права (угоди про розірвання договору оренди землі) проведено у встановленому законодавством порядку 07.02.2014, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що набувши у вересні 2015 право власності на нежитлову будівлю літ. “Б-1”, загальною площею 294,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідачем належним чином у встановленому законодавством порядку не оформлено речового права на вказану земельну ділянку.

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів ТОВ “Артіль Іскри” у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з

технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0501га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) від 22.10.2020 № 5981, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Пунктом 1,2 рішення Харківської міської ради 25 сесії 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018; встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020. Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів проводився за період з 01.01.2020 по 31.01.2021.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 16.01.2021 №298/5/20-40-04-02-11 ТОВ “Артіль Іскри” у 2020 році не значиться платником плати за землю у Московському районі м. Харків.

Таким чином, у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 земельна ділянка площею 0,0501 га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0501) по АДРЕСА_1 використовувалася ТОВ “ Артіль Іскри ” без документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5981 від 22.10.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, становить 4 343 622,00грн.

За Розрахунком, що здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 ( за виключенням березня 2020) складає 347 489,76 грн.

Позивач, звертаючись з позовом, наполягав на несплаті відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 за користування наведеною земельною ділянкою плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Позов обгрунтовано Харківською міською радою наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, з посиланням на постанову Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та

правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з приписами статей 80, 122 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право оренди земельної ділянки, в розумінні ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в” частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримає дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Сутність розглянутого судом першої інстанції спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання кондикційних зобов'язань, а саме у виплаті безпідставно збереженої суми орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 бездоговірного використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, (яка використовувалась відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ.“Б-1”загальною площею 294,7 кв.м.) - без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги правову природу розглядуваних між сторонами правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень, насамперед, Цивільного та Земельного кодексів України, а також інших відповідних нормативно-правових актів, чинних на дату виникнення спірних правовідносин.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019р. у справі №922/96/19, та висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі №922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 та №922/5468/14., розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність наявності для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду):

- наявності самої земельної ділянки, сформованої у відповідності до ст.79-1 Земельного кодексу України;

- наявність грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України “Про оцінку земель” оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

За змістом ст.125 означеного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Дослідивши наявні матеріали справи в контексті доводів та вимог позовної заяви/апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, з огляду на наступне:

- Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 241788172 від 26.01.2021 підтверджено та відповідачем не спростовано факту приналежності йому об'єкту нерухомості - нежитлової будівлі літ. “Б-1” , загальною площею 294,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2020 по 31.01.2021;

- докази формування для потреб відповідача земельної ділянки іншого розміру, ніж зазначено позивачем, в матеріалах справи відсутні;

- посилання у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005804152020 на технічну документацію із землеустрою та державну реєстрацію земельної ділянки 08.08.2006, площею 0,0501 га за адресою: АДРЕСА_1 , свідчить про сформованість такої земельної ділянки як об'єкту оренди ще до початку спірного періоду.

В силу своєї природи, приналежний Відповідачеві впродовж розглядуваного періоду об'єкт нерухомості у розумінні ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України об'єктивно перебував на земельній ділянці, що у світлі висловленої Верховним Судом правової позиції, викладеної у постанові від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19 само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем відповідної земельної ділянки.

Судова колегія оцінює обґрунтованість доводів позивача про доведеність факту перебування впродовж розглядуваного періоду належного відповідачеві об'єкту нерухомості - нежитлової будівлі літ. “Б-1”, загальною площею 294,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2020 по 31.01.2021, в межах сформованої земельної ділянки площею 0,0501га з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, в контексті стандарту вірогідності, встановленого ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Про фактичний розмір сформованої земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:01:027:0501, свідчить витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2020 № 5981.

Твердження апелянта щодо неналежності, як доказу, Акту обстеження земельної ділянки від 26.01.2021 з огляду на відсутність у останньому інформації про використання спеціальних технічних, вимірювальних засобів, залучення до участі в обстеженні інженера -геодезиста, інженера-землевпорядника є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 189 Земельного кодексу України встановлено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до п.3.2.1, п.3.2.2 Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 09.12.2020 № 7/20, Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її меж.

Чинним законодавством не передбачено обов'язковість складення акту обстеження земельної ділянки сертифікованим інженером-землевпорядником.

Отже, Акт обстеження земельної ділянки від 26.01.2021, розташованої по вул. Іскринська, 28-А у м. Харкові складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в межах своїх повноважень, є належним доказом на підтвердження обставин, які в ньому зафіксовані.

У той же час, статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіль Іскри", набувши у власність вищевказану нежитлову будівлю, не оформило документально за собою право користування земельною ділянкою кадастровий №6310137500:01:027:0501, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Таким чином, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідач у спірний період не був власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Зі змісту статті 14 Податкового кодексу України убачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За приписами ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин."

За витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:01:027:0501, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0501га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 08.08.2006.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5981 від 22.10.2020, виданим Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа земельної ділянки складає 0,0501га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 343 622,00грн.

Щодо зауважень апелянта, про безпідставність розрахунку розміру орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2020 № 5981 за період до формування такого витягу, тобто до 22.10.2020, слід зазначити, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік та/або місяць упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Як убачається з матеріалів справи відповідач у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами порядку та розмірі.

Відповідно до Розрахунку, що здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:01:027:0501, площею 0,0501га, за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 ( за виключенням березня 2020) складає 347 489,76 грн.

Стосовно посилань апелянта на положення п. 16-1.1. рішення Харківської міської ради від 18.03.2020 № 2079/20 «Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік», як на підставу звільнення від нарахування та сплати орендної плати за період з 01.03.2020 по 30.04.2020, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За змістом пункту 16-1.1. рішення Харківської міської ради від 18.03.2020 № 2079/20 «Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» (яке міститься у вільному доступі на офіційному сайті Харківської міської ради) встановлено, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового Кодексу подали податкову декларацію мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за відповідні місяці. Фізичним особам - платникам плати за землю перерахунок здійснюється контролюючим органом.

Аналіз даної норми свідчить, що вона стосується саме фізичних та юридичних осіб, якими укладено договір оренди земельної ділянки з Харківською міською радою, є платниками плати за землю, та які у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України в установленому законом порядку, зареєстрували право власності на земельну ділянку, право постійного користування або право оренди земельної ділянки.

З огляду на факт користування відповідачем земельною ділянкою без належної правової підстави, а також те, що ТОВ «Артіль Іскри» не значиться платником плати за землю у Московському районі міста Харкова (що підтверджується листом Головного управління ДПС у Харківській області № 298/5/20-40-04-02-11 від 16.01.2021), підстави застосування вказаної норми до відповідача відсутні.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 та пояснень позивача, вбачається, що за березень 2020 року Харківською міською радою нарахування безпідставно збережених коштів не здійснювалось, з огляду на приписи Закону України № 540 від 02.04.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби», відповідно до положень якого «плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року».

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль Іскри" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 347 489,76 грн.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна

тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої

суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно

від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не

може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при постановленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/648/21.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль Іскри” на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/648/21- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2021 (повне рішення складено 28.04.2021) у справі № 922/648/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.07.2021

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Попередній документ
98325398
Наступний документ
98325400
Інформація про рішення:
№ рішення: 98325399
№ справи: 922/648/21
Дата рішення: 08.07.2021
Дата публікації: 16.07.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про відшкодування шкоди, збитків
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (24.05.2021)
Дата надходження: 19.05.2021
Предмет позову: стягнення коштів
Розклад засідань:
01.07.2021 12:00 Східний апеляційний господарський суд
08.07.2021 14:30 Східний апеляційний господарський суд