вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" липня 2021 р. Справа№ 910/13873/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Алданової С.О.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020
у справі №910/13873/20 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті»
до Приватного підприємства «Автоентерпрайз»
про стягнення 184 800,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» (далі, позивач або ТОВ «Іоніті») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (далі, відповідач або ПП «Автоентерпрайз») про стягнення 184 800,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019, а саме зобов'язання щодо забезпечення підключення та схоронності обладнання, визначеного в Акті приймання-передачі від 12.07.2019, до електричної мережі, що, як наслідок, позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли передбачені пунктом 5.4. Договору підстави для стягнення з відповідача штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/13873/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що доказів не підписання уповноваженим представником відповідача укладеного сторонами Договору про надання послуг від 12.07.2019 та Акту приймання-передачі від 12.07.2019 відповідач суду не надав, у зв'язку з чим суд відхилив доводи відповідача в частині підписання Договору про надання послуг від 12.07.2019 неуповноваженою особою та визнав доведеною обставину укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019 року та Акту приймання-передачі від 12.07.2019 та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
Водночас, суд дійшов висновку, що акт обстеження від 22.05.2020, складений позивачем в односторонньому порядку на підтвердження відключення зарядного пристрою, за відсутності інших доказів, не підтверджує факту невиконання відповідачем умов Договору про надання послуг від 12.07.2019.
Так, місцевий господарський суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні й докази направлення вказаного акту на адресу відповідача після його оформлення, що дало б можливість останньому надати свої заперечення/пояснення на викладені в акті обставини, або усунути відповідні недоліки у разі їх дійсного підтвердження, у матеріалах справи, всупереч пункту 5.6. Договору, відсутні докази звернення позивача до відповідача з претензією про порушення роботи зарядного пристрою для електромобілів.
Крім того, суд із наданого відповідачем висновку комп'ютерно-технічної експертизи №576/10/2020 від 19.10.2020 встановив, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі « Autoenterprise », що ставить під сумнів відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем.
Стосовно розподілу між сторонами судових витрат, то витрати по сплаті судового збору судом покладено на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/13873/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:
- із огляду на предмет спору обставинами, які підлягають доказуванню у цій справі, є порушення відповідачем умов Договору, оскільки ця обставина є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій; вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (покладається на відповідача згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України). Як встановлено пунктом 2.1. Договору відповідач взяв на себе виконання загального обов'язку з надання послуг із розміщення зарядних пристроїв позивача, який включає, зокрема, такі конкретизовані обов'язки як отримувати письмову згоду позивача на розміщення на об'єктах, на яких розміщується обладнання, власного та/або орендованого майна, у тому числі з метою проведення гарантійного та іншого ремонту обладнання; забезпечити відсутність розміщеного без письмової згоди позивача майна інших осіб на об'єктах, на яких розміщується обладнання позивача; забезпечити підключення обладнання позивача до електричної мережі; забезпечити охорону обладнання позивача від викрадення, пошкодження, знищення; не переміщувати та не демонтувати обладнання позивача з місця розміщення обладнання; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл позивача на відключення обладнання від електричної мережі. Однак, відповідачем не було виконано обов'язок із забезпечення підключення майна позивача та його схоронності, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Зазначена обставина зафіксована позивачем в акті обстеження обладнання від 22.05.2020. Додатково обставини відключення обладнання позивача викладені в заяві свідка ОСОБА_1 , яка була отримана позивачем 27.11.2020. Натомість, відповідач не надав жодного документа, який підтверджує належне виконання ним умов Договору, хоча ця обставина входить до предмету доказування у справі. Суд першої інстанції не дослідив обставини неналежного виконання відповідачем обов'язків, передбачених Договором, а також детальні обставини відключення обладнання позивача, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку по суті спору;
- позивач мав право на звернення до суду незалежно від направлення відповідачу письмової претензії. Не направлення відповідачу письмової претензії жодним чином не позбавляє відповідача засобів доказування, не спростовує факту існування порушення Договору і, у будь-якому разі, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. При цьому ані Договором, ані чинним законодавством не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання позивача за участю відповідача. Договором взагалі не встановлено порядок виявлення та фіксування порушень, допущених виконавцем (відповідачем). Користуючись свободою дій, яка не порушує прав та інтересів інших осіб, позивач склав акт довільної форми, в якому достатнім чином зазначив обставини, які є важливими для вирішення справи та виконання Договору. Складання акту обстеження обладнання без участі відповідача не позбавляє його права та можливості надавати докази належного виконання ним своїх обов'язків;
- всупереч положенням статті 76 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції взяв до уваги докази, які не підтверджують обставини справи, а саме висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 від 19.10.2020, яким зафіксовано зміст повідомлення у мережі Facebook від 06.05.2020. Данеекспертне дослідження та повідомлення не є належними доказами у цій справі, оскільки не входять до спірного періоду і не підтверджують обставин, що мали місце після 22.05.2020; містять інформацію про програмне відключення обладнання від облікової (білінгової) системи відповідача, а не фізичне відключення обладнання від електромережі; не мають значення для вирішення справи, оскільки відповідальність настає у будь-якому разі відключення обладнання незалежно від того, відповідачем чи іншими особами воно було здійснене.
У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
16.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивача відповідач у відзиві наголосив на наступному:
- Договір, на який посилається позивач, ніколи не перебував у відповідача, позивач не надав доказів повернення відповідачу оригіналу договору, «Дублікат» був виготовлений за ініціативою ОСОБА_2 , який начебто діяв в інтересах відповідача. Від позивача не надходило жодних платежів по Договору на рахунок відповідача, рахунки позивачу відповідачем не виставлялись, претензії не надсилались, що також ставить під сумнів факт існування зазначеного Договору;
- Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019 підтверджує, що на даній локації не могло бути розміщено обладнання позивача, оскільки на це не було жодних правових підстав;
- у своїй апеляційній скарзі позивач стверджує, що свідком ОСОБА_1 було особисто оглянуто обладнання 22.05.2020, розміщене по вул. Багговутівська, 17/12 та, виявлено факт неможливості використання у зв'язку із відключенням обладнання. Даний факт є важливим, оскільки він корелюється з висновками відповідних експертиз про фіксування змісту повідомлень Інтернет сторінки у соціальній мережі «Facebook», у яких зазначено, що саме позивачем із 05.05.2020 було розпочато відключення зарядних станцій у мережі « Autoenterprise », а також відповідними кримінальними справами щодо викрадення обладнання, зареєстрованими за заявами відповідача;
- судом першої інстанції абсолютно правильно зазначено, що позивачем було складено акт в односторонньому порядку та не направлено його позивачу, що також є порушенням пункту 5.6. «Дублікату» Договору розміщення обладнання, відповідно якого зазначено: «Всі розбіжності з приводу виконання цього Договору вирішуються шляхом переговорів...». Таким чином, не направлення претензій, акту огляду та будь-яких повідомлень позивачу є також ознакою того, що такого Договору не існувало та не укладалось. Таким чином, позивачем не було здійснено будь-яких дій, направлених на вжиття заходів щодо відновлення його «порушених» прав.
У відзиві відповідач також зазначив, що у зв'язку із розглядом судом апеляційної інстанції даної справи поніс додаткові судові витрати на професійну правову допомогу, орієнтовний розрахунок який становить 10 000,00 грн. Детальний розрахунок та підтвердження їх оплати, як зазначив, відповідач, буде наданий під час судового розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Іоніті» передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 по справі № 910/13873/20 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю «Іоніті» було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 4 158,00 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги - Приватному підприємству «Автоентерпрайз».
15.02.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та докази надсилання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020по справі № 910/13873/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Іоніті» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 по справі № 910/13873/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
16.03.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
21.04.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, в якому останній просить продовжити строк розгляду Товариства з обмеженою відповідальності «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 по справі № 910/13873/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 по справі № 910/13873/20.
30.04.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява щодо практики Північного апеляційного господарського суду під час вирішення подібних спорів між сторонами.
Розпорядження № 09.1-08/1815/21 Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13873/20.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду справи № 910/13873/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Кропивна Л.В., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 справу №910/13873/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
18.05.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин відключення обладнання, з урахуванням практики Північного апеляційного господарського суду.
19.05.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин відключення обладнання, з урахуванням практики Північного апеляційного господарського суду.
20.05.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин відключення обладнання, з урахуванням практики Північного апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.07.2019 між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі Договір).
За Договором відповідач (виконавець по Договору) зобов'язується надати позивачу (замовнику по Договору) послуги з розміщення обладнання, визначеного в актах приймання-передачі, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити послуги.
Місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі (пункт 1.2. Договору).
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування (пункт 1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначені обов'язки відповідача по договору, зокрема: надати можливість замовнику розмістити обладнання у погоджених сторонами місцях; забезпечити підключення обладнання до електричної мережі; забезпечити безперебійне електричне живлення обладнання замовника; забезпечити охорону обладнання від викрадення, пошкодження, знищення; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
Відповідно до пункту 2.2. Договору замовник зобов'язується, зокрема, своєчасно сплачувати за надані послуги, а також компенсувати вартість витрат електричної енергії згідно показників лічильників.
Згідно пункту 3.1. Договору за надані за договором послуги замовник щомісячно сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30 грн. (у тому числі ПДВ 5 грн.), а також 60 коп. (у тому числі ПДВ 10 коп.) за кожен спожитий кВт електроенергії за місяць, яку споживала кожна окрема одиниця обладнання замовника.
Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у Договорі № 1717/1799, укладеному виконавцем з Товариством з обмеженою відповідальністю«Бета-Рент»), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п. 3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору визначено, що винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний на таких рахунках.
нкті 4.2. Договору сторони погодили, що обладнання замовника має цільове призначення та використовується дляобслуговування клієнтів замовника.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (пункт 5.1. Договору).
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі, що вираховується за наведеною у цьому договорі формулою:
P = DC*1500+AC*150, де Р - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі; DC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Згідно пункту 5.6. Договору всі розбіжності з приводу виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів. Питання, з приводу яких сторони не досягли згоди шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за місцезнаходженням замовника.
Строк дії договору сторони визначили до 31 березня 2020 року включно (пункту 6.1. Договору).
Згідно пункту 6.2. Договору якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.07.2019 сторонами Договору був підписаний акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого замовник розміщує, а виконавець надає місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання автомобілів (АC): « BILLA на Багговутівській », місце розміщення - м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 ;
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання автомобілів (DC): « BILLA на Багговутівській », місце розміщення - м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 .
Договір від 12.07.2019, акт приймання-передачі від 12.07.2019 від імені відповідача підписано ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 05.07.2019.
Обґрунтовуючи поданий позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоніті» посилалося на те, що 22.05.2020 директором позивача ОСОБА_1 та монтажником електричного устаткування ОСОБА_3 було здійснено обстеження обладнання, за результатами якого складено акт обстеження обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул.Багговутівська, 17/21 : зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АC): « BILLA на Багговутівській » та зарядного пристрою постійного струму для заряджання автомобілів (DC): «BILLA на Багговутівській».
Позивач стверджує, що за результатами вказаного обстеження встановлено факт неможливості використання означеного обладнання у зв'язку із його відключенням, у той час як позивач не надавав усних чи письмових вказівок на відключення цього обладнання та не погоджував дій із його відключення відповідачем чи третіми особами.
У зв'язку з наведеними обставинами, які, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019 та призвели до неможливості використання позивачем обладнання у своїй господарській діяльності, Товариством з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на підставі пункту 5.4. Договору заявлено до стягнення з Приватного підприємства «Автоентерпрайз» суму штрафу в розмірі 184 800,00 грн, нараховану за період з 22.05.2020 по 10.09.2020 включно (112 днів).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.
Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами спору Договір від 12.07.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог під час розгляду справи в суді першої інстанції, вказував на те, що Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019 та акт приймання-передачі від 12.07.2019 ним не укладались. Дані документи, як наголошував відповідач, мають всі ознаки фальсифікації, оскільки були підписані неуповноваженим представником відповідача, без згоди директора підприємства. Відповідач наголошував, що позивачем до матеріалів справи не надано оригіналу Договору, а надано так званий «дублікат» Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019, при цьому, позивач не звертався до відповідача у зв'язку з втратою або відновленням оригіналу договору.
Господарський суд міста Києва, приймаючи 17.12.2020 судове рішення в даній справі, керуючись презумпцією правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), відхилив доводи відповідача щодо підписання Договору про надання послуг від 12.07.2019 неуповноваженою особою, встановивши, що доказів недійсності укладеного сторонами Договору про надання послуг від 12.07.2019 відповідач суду не надав.
Вказані висновки місцевого господарського суду позивачем не заперечуються, відповідачем в апеляційному порядку також оспорені не були.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що Договір був визнаний недійсним у судовому порядку або відомостей про те, що такий наразі оспорюється в судовому порядку в іншому судовому процесі відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростована відповідність наданого позивачем до матеріалів справи дубліката Договору його оригіналу.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За доводами позивача відповідачем було допущено порушення умов Договору, а саме зобов'язання щодо забезпечення підключення обладнання: зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АC): « BILLA на Багговутівській » та зарядного пристрою постійного струму для заряджання автомобілів (DC): « BILLA на Багговутівській », розташованих за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 , що є підставою для стягнення з нього штрафу на підставі пункту 5.4. Договору.
Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується укладеним сторонами актом приймання-передачі обладнання від 12.07.2019, позивач на підставі Договору розмістив, а відповідач надав місце для розміщення ( м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 ) зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АC): « BILLA на Багговутівській » та зарядного пристрою постійного струму для заряджання автомобілів (DC): «BILLA на Багговутівській».
У пунктах 2.1.6., 2.1.7, 2.1.11. Договору сторонами визначено, що відповідач зобов'язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та безперебійне електричне живлення обладнання замовника; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
Втім, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію акту обстеження обладнання (том 1, а.с. 13), складеного 22.05.2020 директором ТОВ «Іоніті» Гулеєм С.В. та монтажником електричного устаткування ОСОБА_3 , в якому встановлено неможливість використання вищевказаних зарядних пристроїв для заряджання електромобілів за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 у зв'язку їх відключенням.
Також, позивачем до матеріалів справи надано нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. заяву свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Іоніті») від 27.11.2020, зареєстровану в реєстрі за №2658 (том 1, а.с. 188-189), у якій останній повідомляє, що 22.05.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ «Іоніті» він та монтажник електричного устаткування ОСОБА_3 прибули за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 , для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі Договору. Внаслідок огляду зарядного пристрою було встановлено відключення обладнання ТОВ «Іоніті» від електричної мережі. Шляхом огляду складових обладнання було виявлено відсутність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модему ТОВ «Іоніті» і виявлено наявність стороннього модему, який не належить ТОВ «Іоніті» і походження якого ТОВ «Іоніті» невідоме. Зазначене свідчить про заміну модему обладнання: функціональної складової зарядного пристрою, призначеного для зв'язку із системою обліку зарядного пристрою, його моніторингу та керування. При цьому, відповідно до правил поводження з електроустаткуванням та з метою забезпечення безпеки осіб, заміна модему зарядного пристрою неможлива без відключення зарядного пристрою від електричної мережі. У травні 2020 року за допомогою мобільного додатку AE Charging Point було виявлено підключення обладнання ТОВ «Іоніті», розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, до білінгової системи AUTOENTERPRISE, без надання ТОВ «Іоніті» доступу до дистанційного управління обладнанням та без можливості використання обладнання у господарській діяльності ТОВ «Іоніті».26.11.2020 ОСОБА_1 та монтажником електричного устаткування ОСОБА_5 було здійснено повторне обстеження обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул.Багговутівська, 17/21 , за результатами якого виявлено наявність стороннього модему, який не належить ТОВ «Іоніті» і походження якого ТОВ «Іоніті» невідоме. У заяві директор позивача ОСОБА_1 повідомляє, що не надавав жодним особам вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул.Багговутівська, 17/21 , та вказівок щодо заміни модему обладнання ТОВ «Іоніті».
Оцінивши надану позивачем до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 27.11.2020 суд апеляційної інстанції встановив, що остання фіксує повідомлення директора ТОВ «Іоніті» Гулея С.В. про відомі йому обставини та відповідає вимогам статті 88 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, вказана заява свідка приймається судом до уваги як доказ у справі, який, у сукупності із наданим позивачем актом обстеження від 22.05.2020, підтверджує факт порушення відповідачем умов укладеного Договору.
За доводами позивача останнім не надавалась відповідачу згода на відключення обладнання, більш того, позивач розраховував на безперебійну можливість використання обладнання у своїй господарській діяльності.
В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач зазначав, що на сторінці позивача в соціальній мережі Facebook 06.05.2020 було розміщено оголошення про початок відключення позивачем зарядних станцій, що, на його думку, свідчить про визнання самим позивачем факту самостійного відключення обладнання від електричної мережі та відсутності порушень зі сторони відповідача.
На підтвердження фіксування змісту повідомлень позивачем в соціальній мережі Facebook відповідачем було надано в матеріали справи висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 (том 1, а.с. 157-159), складений 19.10.2020 експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» Усковим К.Ю., а також експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020 (том 1, а.с. 130-135), складений Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, взяв до уваги як доказ наданий відповідачем висновок комп'ютерно-технічної експертизи №576/10/2020 від 19.10.2020, дійшовши на підставі нього висновку, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі « AUTOENTERPRISE », що ставить під сумнів відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із наведеними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
За приписами частин 1-3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За приписами статті 104 Цивільного кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Оцінюючи висновок комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 від 19.10.2020 та експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020, складений Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес», суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані висновки як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки в останніх відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі, зокрема на договір про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновків експертів.
Крім того, в експертному висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020 відсутня, всупереч вимог частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, інформація про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Окрім того, колегія суддів відзначає, що у наведеному повідомленні, яке розміщене в соціальній мережі Facebook, відсутні будь-які посилання на місце розташування обладнання та на Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 12.07.2019, більш того, вказане повідомлення розміщене у період, який не входить до спірного періоду, що визначений у позові позивачем (22.05.2020- 10.09.2020).
Таким чином, враховуючи приписи статей 99, 104 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши оцінку наданих відповідачем висновків за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, надані відповідачем експертні висновки не приймаються колегією суддів до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному контексті судом також взяті до уваги твердження позивача стосовно того, що зміст повідомлення, розміщеного в соціальній мережі Facebook, свідчить про «відключення в мережі AUTOENTERPRISE», що за своєю суттю є зовсім іншою обставиною ніж ті, що вказують на порушення відповідачем умов договору. Відключення в мережі AUTOENTERPRISE передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв, тобто відключення від системи обліку електроенергії, яка споживається кожним зарядним пристроєм, а також грошових коштів, належних до сплати за надання послуг із заряджання електромобіля, тоді як у договорі мова йде про відключення зарядних пристроїв від електричної мережі або припинення їх електричного живлення. Наведені повідомлення не свідчать про самостійне відключення зарядного пристрою позивачем, у зв'язку з чим посилання відповідача на такі повідомлення не є належним доказом у даній справі.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача щодо неналежності наданих відповідачем експертних висновків та повідомлення, розміщеного в соціальній мережі Facebook, як доказів, та безпідставності посилання на них суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до умов Договору відповідач повинен був забезпечити підключення обладнання та безперебійне електричне живлення обладнання позивача, а у випадку необхідності відключення обладнання - отримати письмовий дозвіл позивача.
Як підтверджено наданою позивачем до матеріалів справи копією акту обстеження обладнання від 22.05.2020, заявою свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» Гулея С.В. від 27.11.2020, відповідачем було порушено умови договору щодо забезпечення електричним живлення обладнання позивача, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 , у період з 22.05.2020 по 10.09.2020.
Відповідачем, натомість, доводів позивача належними та вірогідними доказами не спростовано, жодних доказів, що свідчили б про належне виконання умов Договору суду не надано, як і не надано у відповідності до статті 218 Господарського кодексу України доказів на підтвердження вжиття необхідних заходів для недопущення порушень.
При цьому, щодо доводів відповідача та висновків місцевого господарського суду про те, що акт обстеження обладнання від 22.05.2020 був складений у відсутності його представника, йому не направлявся, претензії щодо порушенням умов договору не виставлялось, колегія суддів зазначає, що умовами Договору не встановлено обов'язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю відповідача, як і обов'язку надсилання позивачем такого акту відповідачу. Водночас, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому відсутність звернення позивача до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору на підставі пункту 5.6. останнього не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Посилання скаржника на те, що насправді за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21 було розміщене обладнання, належне не позивачу, а відповідачу, оцінюються судом критично, оскільки, по-перше, відповідачем на підтвердження вказаних доводів не надано документів, які підтверджують перебування обладнання (зарядного пристрою змінного струму для заряджання автомобілів (АC): «BILLA на Багговутівській» та зарядного пристрою постійного струму для заряджання автомобілів (DC): «BILLA на Багговутівській») на праві власності або іншому речовому праві у відповідача, по-друге, у пункті 1.3. Договору, який є чинним, сторони погодили, що обладнання належить на праві власності або користування саме замовнику (ТОВ «Іоніті»), а по-третє, підписанням 12.07.2019 акту приймання-передачі обладнання до Договору сторони фактично визнали факт належності такого обладнання саме позивачу на певному речовому праві.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов Договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.
Відповідальність у вигляді штрафу за порушення зобов'язань передбачена у пункті 5.4. Договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за формулою, наведеною у договорі.
За розрахунком позивача сума нарахованого позивачем штрафу становить 184 800,00 грн за 112днів, впродовж яких існувала неможливість використання обладнання, а саме у період з 22.05.2020 по 10.09.2020.
Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до наведеної у Договорі формули (1*1500 + 1*150)*112 = 184 800,00.
Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є помилковими, а позовні вимоги ТОВ «Іоніті» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/13873/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/13873/20 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) заборгованість зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 184 800 (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви та 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
6. Матеріали справи №910/13873/20 повернути до Господарському суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.В. Кропивна
С.О. Алданова