вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2021 р. Справа№ 925/1704/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників зазначених в протоколі від 30.06.2021р.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021р.
у справі №925/1704/20 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Смілянської міської ради
до 1) Комунальне підприємство "Смілатеплокомуненерго",
2) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
про визнання договорів недійсними,
Смілянська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до КП «Смілатеплокомуненерго» та до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання договорів про реструктуризацію заборгованості недійсними, в якому просить суд визнати недійсними:
- Договір №182/1/1730-РЗ від 26.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, укладений між НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго»;
- Договір №182/2/1730-РЗ від 26.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, укладений між НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго»;
- Договір №182/3/1730-РЗ від 26.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, укладений між НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго»;
- Договір №182/4/1730-РЗ від 26.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, укладений між НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго»;
- Договір №182/5/1730-РЗ від 26.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, укладений між НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго».
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" на користь Смілянської міської ради 2627,50 грн судового збору. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Смілянської міської ради 5255,00 грн судового збору. Повернуто на користь Смілянської міської ради з Державного бюджету України судовий збір, сплачений по платіжному дорученню від 29.12.2020 №1145 - в сумі 2627,50 грн (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень 50 коп.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 - залишено без руху. Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі розмірі 15 765,00 грн.
17.05.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору.
21.05.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 та поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та призначено справу до розгляду на 30.06.2021 р. Зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20.
09.06.2021 р. та 15.06.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача та відповідача-1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому останній зазначають, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 без змін.
Представник відповідача-2 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 у справі №925/1704/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача та відповідача-1 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вірно встановлення судом першої інстанції, без погодження з позивачем як засновником та власником комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», 26.12.2020 між Акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» укладено одинадцять тристоронніх договорів переведення боргу на загальну суму 85 523 301,00 грн, а саме:
№14/3519/18 на суму 8 676 326,66 грн.;
№14/3520/18 на суму 1 111 853,39 грн;
№14/3521/18 на суму 730 695,95 грн;
№14/3522/18 на суму 36 606,07 грн.;
№14/3523/18 на суму 14 504 207,74 грн.;
№14/3524/18 на суму 7 410 331,38 грн.;
№14/3525/18 на суму 14 130 948,10 грн.;
№14/3526/18 на суму 103 103,74 грн.;
№14/3527/18 на суму 21 848 779,26 грн.;
№14/3528/18 на суму 252 769,67 грн.;
№14/3529/18 на суму 16 717 679,32 грн.
26.12.2018 між КП «Смілакомунтеплоенерго» та НАК «Нафтогаз України» було укладено п'ять договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ (далі оспорювані договори):
№182/1/1730-РЗ на суму 21 848 779,26 грн.;
№182/2/1730-РЗ на суму 15 374 629,88 грн.;
№182/3/1730-РЗ на суму 14 504 207,74 грн.;
№182/4/1730-РЗ на суму 7 410 331,38 грн.;
№182/5/1730-РЗ на суму 2 929 742,16 грн.
За умовами цих договорів КП «Смілакомунтеплоенерго» зобов'язане сплатити на користь НАК «Нафтогаз України» реструктуризовану заборгованість в загальній сумі 62 067 690,42 грн. (за ТОВ «Сміла Енергоінвест»).
Також, 26.12.2018 секретарем Смілянської міської ради (без колегіального рішення самої ради) було укладено п'ять договорів про надання місцевої гарантії на загальну суму 62 067 690,42 грн. (далі договори місцевої гарантії), а саме:
№182/1/1730-МГ на суму 21 848 779,26 грн.;
№182/2/1730-МГ на суму 15 374 629,88 грн.;
№182/3/1730-МГ на суму 14 504 207,74 грн.;
№182/4/1730-МГ на суму 7 410 331,38 грн.;
№182/5/1730-МГ на суму 2 929 742,16 грн.
Отже, 26.12.2018 за участю:
1. секретаря Смілянської міської ради,
2. виконуючого обов'язки директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»,
3. представника НАК «Нафтогаз України» - укладено 11 договорів про переведення боргу на загальну суму 85 523 301,00 грн, 5 договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ на загальну суму 62 067 690,42 грн. та 5 договорів про надання місцевої гарантії на суму 62 067 690,42 грн.
Предметом позову є визнання недійсними договорів про реструктуризацію заборгованості з підстав їх невідповідності законам України, укладення їх на вкрай невигідних умовах для комунального сектору, під впливом тяжких обставин та укладених всупереч правам та інтересам територіальної громади міста Сміла.
Відповідно до Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго», затвердженого рішенням Смілянської міської ради від 29.03.2018 №67-20/VII, засновником комунального підприємства є територіальна громада міста Сміла в особі Смілянської міської ради.
Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» є монополістом в сфері централізованого постачання теплової енергії приєднаними мережами в місті Сміла Черкаської області. Теплова енергія, яка виробляється на його теплогенеруючих об'єктах, має безперебійно постачатися до 8994-х кінцевих споживачів міста Сміла (з яких населення - 8 823 абонентів, бюджетні установи/організації 46 абонентів, інші підприємства, установи, організації 125 абонентів). Альтернатива в виробленні та централізованому постачанні тепла в м. Смілі відсутня. Місто Сміла потерпало в зимовий (опалювальний) період 2018-2019 від припинення газопостачання на котельні з мотивів заборгованості виробника послуги.
Такий обов'язок може бути виконаний підприємством лише за умови належного постачання природного газу в обумовленому об'ємі, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору між постачальником та споживачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (чинної на дату укладення оспорюваних договорів) установлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №717-р «Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року» (чинного на дату укладання оспорюваних договорів) вказано Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укласти до 15 жовтня 2018 договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 (Офіційний вісник України, 2016, №46, ст. 1666), та принципу недискримінації.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24.10.2018 №357 «Про початок опалювального сезону 2018-2019рр. в м. Сміла» комунальне підприємство мало б забезпечувати подачу теплової енергії з 25 жовтня 2018 року, в тому числі - в першу чергу лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам.
На початку опалювального сезону 2018-2019 років діяльність комунального підприємства (відповідач-1) з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об'єктів м. Сміла опинилось в прямій залежності від позиції НАК «Нафтогаз України», як гарантованого постачальника природного газу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, для виробництва теплової енергії захищеним споживачам.
З метою своєчасного початку опалювального сезону 2018-2019 років та відповідно до вказаних нормативних актів комунальне підприємство зверталось до НАК "Нафтогаз України" стосовно укладення договору на постачання природного газу (листи від 25.07.2018 №983 та 16.11.2018 № 1420), однак НАК "Нафтогаз України" висувало неприйнятні для комунального підприємства (відповідач1) вимоги, а саме - переведення боргів від попереднього постачальника тепла в м. Сміла (ТОВ «Сміла Енергоінвест») на комунальне підприємство (лист від 20.08.2018 №26-5283/1.2-18), що складало більше ніж 80 млн. грн.
Низький температурний режим та снігопади на початку листопада 2018 року наряду з відсутністю тепла стали причиною визнання ситуації, що склалася в місті Сміла надзвичайною подією, що підтверджується протоколом позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13.11.2018 №28. Наслідками чого стало переміщення хворих з лікувальних закладів м. Сміла в інші лікувальні заклади міста та області, зупинення навчального процесу в закладах загальної середньої освіти міста.
Після втручання Президента України П.О.Порошенка 15.11.2018, що підтверджується протоколом позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, і без укладеного договору на постачання природного газу між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та комунальним підприємством, ПАТ «Черкасигаз» почав здійснювати фізичну доставку газу комунальному підприємству (відповідач-1).
Незважаючи на рекомендації Комісії разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно укласти ПАТ «НАК «Нафтогаз України» необхідні договори та доповісти Президентові України до 21:00 год. 15 листопада 2018 року, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ані на вказану годину, ані на наступний чи пізніший день листопада 2018 року так і не уклав з комунальним підприємством (відповідач-1) договори на постачання газу. Це призвело до бездоговірного відбору газу комунальним підприємством (відповідач-1) у листопаді 2018 року, внаслідок чого ПАТ «Черкасигаз» нарахував комунальному підприємству за листопад 2018 року 30 971 059,20 грн. заборгованості як відшкодування послуг балансування газової мережі (господарська справа №925/1021/19).
18.11.2018 Смілянська міська рада прийняла рішення №81-1/VII про звернення до Президента України, в якому обґрунтувала позицію НАК «Нафтогаз України» стосовно прийняття комунальним підприємством (відповідач-1) боргів від приватної структури (надіслано 20.11.2018 рекомендованим листом).
29.11.2018 Смілянська міська рада звернулася з листом до НАК «Нафтогаз України» про укладання договорів на постачання природного газу, які останнім залишено без відповіді.
29.11.2018 Смілянська міська рада рішенням №83-25/VII повторно звернулася до Президента України (надіслано 30.11.2018 рекомендованим листом), оскільки після 15.11.2018 комунальне підприємство (відповідач-1) здійснювало бездоговірний відбір газу, а НАК «Нафтогаз України» не укладав договори на постачання газу без укладання договорів переведення боргу від приватної структури в сумі 85,5 млн. грн. - при тому, що комунальне підприємство (відповідач-1) не мало заборгованості за спожитий газ перед НАК «Нафтогаз України» (лист НАК «Нафтогаз України» від 17.09.2018 вих. №26-5903/1,2-18).
Як у відзиві на позовну заяву та і на апеляційну скаргу відповідач-1 підтримує позовні вимоги в повному обсязі, обставини зазначені у позовній заяві та підстави позову з огляду на наступне.
Позовні вимоги Смілянської міської ради обґрунтовані тим, що оспорюванні правочини суперечать актам цивільного законодавства України (статтям 17, 18 Бюджетного кодексу України; статті 732 Господарського кодексу України; статті 5 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», №1730-VIII від 03.11.2016) та вчинені під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.
Правовими підставами позовної заяви про визнання недійсними правочинів є загальні норми встановлені частинами 1-3 статті 203, статтею 215 ЦК України та спеціальна норма статті 233 ЦК України.
30.11.2016 набрав чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. За змістом статті 1 Закону №1730до заборгованості, яка підлягає врегулюванню за його положеннями, належить кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;
реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;
учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до Реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - Орган). Для включення до Реєстру підприємства теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають Органу заяву, до якої додається певний перелік документів, в тому числі копії актів звіряння взаєморозрахунків.
Згідно з частиною четвертою зазначеної статті порядок ведення та користування Реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування та ведення Реєстру, а також користування його даними.
Пунктами 6 та 8 Порядку передбачено, що Мінрегіон (Орган) забезпечує своєчасне формування Реєстру, відповідність внесених до нього даних про підприємство документам, на підставі яких здійснюється реєстрація, та збереження інформації, пов'язаної з його формуванням і веденням. Для включення підприємств до Реєстру та внесення змін до нього підприємства подають до Мінрегіону заяву, до якої додають документи, передбачені в абзацах другому-сьомому частини другої статті 3 Закону.
Згідно з пунктом 14 Порядку у Реєстрі зазначаються, зокрема, підстава включення підприємства до реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону);
обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом;
обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах;
обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Тобто з моменту включення підприємства уповноваженою особою до Реєстру у ньому відображається обсяг кредиторської заборгованості цього підприємства, що підлягає врегулюванню за Законом, а також відповідає підтвердним документам, на підставі яких здійснюється реєстрація, передбаченим в абзацах другому-сьомому частини другої статті 3 Закону, зокрема, балансу підприємства, звіту про кредиторську заборгованість та відповідних актів звіряння взаєморозрахунків.
Станом на 01.07.2016 у комунального підприємства (відповідач-1) була відсутня кредиторська заборгованість за спожитий природний газ перед АТ «НАК «Нафтогаз України», що підтверджено самим відповідачем-2, а саме листом від 17.09.2018 №26-5903/1.2-18 (додаток до позову за №13).
Мінрегіоном 25.10.2017 прийнято Наказ «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання», яким включено до Реєстру КП «Смілакомунтеплоенерго» на суму 7 145 506,96 грн. кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно Закону №1730, та ТОВ «Сміла Енергоінвест» на суму 73 142 608,80 грн. Даний наказ є публічному доступі на офіційному сайті Мінрегіону.
Актів звіряння взаєморозрахунків між КП «Смілакомунтеплоенерго» та НАК «Нафтогаз України» про підтвердження наявності заборгованості, за спожитий природний газ станом на 01.07.2016, непогашеної станом на 31.12.2016 не існує, оскільки комунальне підприємство до 26.12.2018 не закуповувало газ у відповідача-2.
Внаслідок відсутності усіх документів визначених ч.2 ст.3 Закону №1730 МІНРЕГІОН відмовив у внесенні змін до реєстру, що підтверджується листами КП «Смілакомунтеплоенерго» від 26.07.2019 №1220 та листом МІНРЕГІОНу №7/10.2/14184-19 від 04.09.2019.
Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
Частини 4 та 6 статті 5 Закону №1730 встановлює імперативну норму, відповідно до якої виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації; реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.
З дня прийняття Закону №1730 по сьогоднішній день Смілянською міською радою для КП «Смілакомунтеплоенерго» приймалося лише одне рішення на VII сесії «Про врегулювання заборгованості КП «Смілакомунтеплоенерго» за спожитий природний газ» від 03.08.2017 №50-8/VII. Рішення приймалося на підставі звернення підприємства.
Даним рішенням, погоджено проект договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ між КП «Смілакомунтеплоенерго» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»; надано гарантію забезпечення виконання укладеного договору на суму заборгованості підтвердженої актом звіряння взаєморозрахунків; уповноважено секретаря міської ради погодити договір реструктуризації від імені Смілянської міської ради; фінансовому управлінню протягом строку дії договору передбачити у видатках міського бюджету кошти для забезпечення виконання гарантійних зобов'язань.
06.10.2017 Смілянською міською радою на VII сесії було також прийнято рішення «Про відмову в забезпеченні виконання зобов'язань теплопостачальній організації ТОВ «Сміла Енергоінвест» №53-1/VII на підставі звернення ТОВ «Сміла Енергоінвест» від 05.10.2017 №2039. Даним рішенням товариству відмовлено в забезпеченні виконання зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.
25.07.2018 КП «Смілакомунтеплоенерго» вперше звернулося до НАК «Нафтогаз України» щодо заключення договорів на постачання природного газу (лист №983) до якого додано усі необхідні документ згідно переліку, що містився на офіційному сайті НАК «Нафтогазу України». Докази направлення та лист наявні в матеріалах справи.
Однак НАК «Нафтогаз України» листом від 20.08.2018 №26-5283/1.2-18, зловживаючи своїм монопольним становищем, повідомив про можливість забезпечення природним газом виключно за умови: доказів про повернення цілісного майнового комплексу КП «Смілакомунтеплоенерго» на виконання рішення по справі №925/459/17 та підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ «Сміла Енергоінвест» на комунальне підприємство на виконання статті 22 Закону України «Про теплопостачання».
06.09.2018 листом №1113 КП «Смілакомунтеплоенерго» повідомило, що цілісний майновий комплекс, який знаходиться на балансі підприємства,- нікому і ніколи не передавався, юридичний факт передачі права користування майном (у вигляді документу) до ТОВ «Сміла Енергоінвест» - не існує.
В ухвалі суду від 13.08.2018 про роз'яснення рішення по справі №925/459/17 суд вказав, що при з'ясуванні в судовому засіданні взаємовідносин сторін та обставин справи судом було встановлено, що відповідач використовує майно цілісного комплексу позивача з вироблення та постачання тепла безпідставно: майно - як основні засоби - відповідачу (ТОВ «Сміла Енергоінвест») по акту не передавалось і документи з цього приводу (акти, протоколи тощо) учасниками договору не підписувались. Тобто, спірний додаток №3 може бути використаний лише як орієнтовний перелік майна цілісного комплексу з вироблення тепла позивачем - комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" Смілянської міської ради - в м. Сміла станом на травень 2010 року.
15.11.2018 після втручання Президента України П.О. Порошенка, що підтверджується протоколом позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, і без укладеного договору на постачання природного газу між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та комунальним підприємством, ПАТ «Черкасигаз» почав здійснювати фізичну доставку природного газу приєднаними мережами комунальному підприємству (відповідач-1), внаслідок чого КП «Смілакомунтеплоенерго» зобов'язане сплатити 31 млн. грн.
16.11.2018 з метою врегулювання несанкціонованого споживання природного газу КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулося повторно до гарантованого постачальника природного газу НАК «Нафтогаз України» щодо укладення договорів постачання природного газу, з необхідним пакетом документів, а також із листом замовлення обсягів природного газу на опалювальний період 2018/2019 років. Докази їх отримання представником НАК містяться на листах за №1420 та №1419. Однак дані звернення були проігноровані Відповідачем-2.
26.12.2018 в силу існування тяжких для комунального підприємства (відповідач-1) обставин між Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (кредитором), ТОВ «Сміла Енергоінвест» (Старий боржник) та КП «Смілакомунтеплоенерго» (Новий боржник) було укладено одинадцять договорів переведення боргу на загальну суму 85 523 301,00 грн.
Тяжкими обставинами в момент укладення оспорюваних правочинів є:
- виконання обов'язку безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання) захищених споживачів, оскільки КП «Смілакомунтеплоенерго» є монополістом з централізованого постачання тепла у м. Сміла. Альтернативи в м. Сміла на постачання тепла немає. У свою чергу, такий обов'язок може бути виконаний підприємством за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору. НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником - Постанова КМУ від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (Висновок Верховного Суду у справі №922/1362/17 від 16.01.2020);
- своєчасність опалювального сезону 2018/2019 та подальше стале функціонування соціально-значимих об'єктів м. Сміла опинилось в залежності від монопольного становища гарантованого постачальника АТ НАК «Нафтогаз України», який ухилився від укладання договорів на постачання природного газу (ознаки зловживання правом, приписи ст. 13 ЦК України), договори переведення боргу були підписані з метою захисту прав споживачів та забезпечення сталого проходження опалювального сезону (рішення Смілянської міської ради «Про початок опалювального сезону» від 24.10.2018 №357,
«Про тимчасове зупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти» від 12.11.2018 №393,
Протокол засідання комісії ТЕБНС Смілянської міськради від 13.11.2018 про визнання надзвичайною ситуацією у місті Сміла із-за відсутності тепла;
- збереження цілісності комунального майна (21 котельня, котельне обладнання та 51 км. тепломережі) територіальної громади міста Сміла;
- уникнення банкрутства із-за несанкціонованого споживання газу. Оскільки за 15 днів споживання газу без укладення договору у листопаді 2018 КП «Смілакомунтеплоенерго» зобов'язане відшкодувати обсяги небалансу Оператору ГРМ 31 млн. грн. замість сплати за газ 9,245 тис. грн. (лист ПАТ «Черкасигаз» від 27.12.2018 №2788/140 та акт відшкодування послуг балансування, судова справа №925/1021/19, №925/1255/20);
Вкрай невигідними умовами є:
- покладення статтею 22 ЗУ «Про теплопостачання» обов'язку суб'єкта господарювання приватної форми власності на орган місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) сплатити боргові зобов'язання, у тому числі похідні зобов'язання у виді відповідальності за неналежне виконання основного зобов'язання - пеня, 3% річних, інфляційні втрати без передачі кореспондуючого цьому борговому зобов'язанню права вимоги до споживачів теплової енергії призводить до поліпшення майнового стану (збагачення) попереднього користувача за рахунок нового (Висновок Верховного Суду у справі №910/5105/18 від 18.04.2019);
- юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України), однак за неналежне виконання основних договорів купівлі-продажу природного газу в судовому порядку донараховано пені, 3% річних, інфляційні втрати, які також переведено на відповідача-1 КП «Смілакомунтеплоенерго»;
- покладення обов'язку боржника на третю особу всупереч волі такої особи або в результаті сингулярного правонаступництва (переходу прав та обов'язків). У разі здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання» і заміни попереднього користувача майна новим, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб'єктом, буде покладено надмірний тягар юридичної відповідальності за борги іншої особи (Висновок Верховного Суду у справі №910/5105/18);
- не передбачено джерело погашення комунальним підприємством (Відповідач1) прийнятих на себе зобов'язань від ТОВ «Сміла Енергоінвест», що суперечить абзацу 13 п. 11 Постанови КМУ №867 від 19.10.2018, який складається з двох речень. В першому зазначено - погашення боргових зобов'язань здійснюється управителем за рахунок коштів, одержаних від погашення дебіторської заборгованості, що належала власнику (користувачу) майна об'єкта, на якому здійснюється виробництво теплової енергії. Тобто погашення прийнятих на себе зобов'язань, які нічим не забезпечені, повинно відбуватись не за рахунок господарської діяльності КП «Смілакомунтеплоенерго», а саме за рахунок дебіторської заборгованості, яка виникла при експлуатації цих об'єктів до моменту зміни користувача (справа №922/358/20, постанова ПАГС від 18.08.2020);
- 26 грудня 2018 року суму переведеного основного боргу в розмірі 62 067 690,42 грн. було реструктуризовано на 60 місяців шляхом укладення п'яти договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ. Проте всупереч імперативним нормам, встановлених частинами 4 та 6 статті 5 Закону №1730, оскаржувані договори укладено без рішення Смілянської міської ради та без їх погодження в установленому порядку Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР).
Пунктами 27 і 43 ч.1 ст. 27 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно з частинами 1-2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Пункт 9 форми Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №222, передбачає зазначення в такому договорі рішення органу місцевого самоврядування про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов'язань боржника.
Отже в розумінні вказаних норм, для забезпечення виконання зобов'язань комунального підприємства, перед тим як укладати договір про реструктуризацію заборгованості, необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування - в даному випадку - Смілянської міської ради, прийняте на засіданні ради.
Натомість рішення Смілянської міської ради від 09.11.2018 року №80-2/VІІ, на яке посилається НАК «Нафтогаз України», не є «відповідним рішенням забезпечення виконання зобов'язань» в розумінні частини 4 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Дане рішення Смілянської міської ради від 09.11.2018 року №80-2/УІІ стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов'язань по Договорам постачання природного газу між комунальним підприємством і НАК «Нафтогаз України», що й зазначено у пункті 1 даного рішення, і не має ніякого відношення до договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, або ж договору про переведення боргу.
В подальшому після укладення оспорюваних правочинів Смілянською міською радою не приймалося рішень про затвердження договорів укладених міським головою від імені ради.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в відзиві на позовну заяву відповідачем-2 не надано.
Вище зазначені обставини та норми матеріального права підтверджують позовні вимоги та підстави для визнання оспорюваних договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ недійсними оскільки вони укладені в силу існування тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, а зміст оскаржуваних правочинів суперечить нормам Закону №1730, Закону №280/97-ВР.
З приводу необхідності обов'язкового дотримання норм статті 732 Господарського кодексу України зазначаємо наступне.
КП «Смілакомунтеплоенерго» є комунальним унітарним підприємством, створеним одним засновником (ч. 3, 4 ст. 63 ГК України), що відображено в статуті КП «Смілакомунтеплоенерго», який затверджений рішенням міської ради від 29.03.20128 №67-20/VIІІ (чинним на момент вчинення правочину).Засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (Власник) - преамбула Статуту.
Згідно з пунктом 2.4. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Власника та Органу управління, а Власник та Орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.
Пунктом 3.1. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» визначено, що підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства.
Відповідно до п. 6.1.1., 6.1.5 підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із Власником.Також підприємство здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради «Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств».
При цьому, за змістом абз. 7 п. 6.2.1. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» зобов'язане виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.
Визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією Власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).
Відповідно до ч. 9 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Частиною другою та третьою статті 73-2 Господарського кодексу України, яка регулює значні господарські зобов'язання державного унітарного підприємства, передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 10-25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Враховуючи положення абзацу першого частини десятої статті 78 ГК України, щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб'єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №902/318/16 (п. 8.3) з посиланням на близькі за змістом висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №5023/4388/12.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Приписами статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік вартість активів комунального підприємства-позивачастановить 17 695,3 тис.грн. Згідно предмету спірних договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 26.12.2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» прийняло на себе безумовне зобов'язання сплатити на користь НАК «Нафтогаз України» 62 067 690,42 грн. замість первісного боржника, що становить більше 350 відсотків вартості всіх активів КП «Смілакомунтеплоенерго» за даними його останньої річної фінансової звітності станом на 31.12.2017 року.
Пунктом 2.5. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.
З огляду на викладене, з врахуванням вимог положень частин першої, десятої статті 78, частини третьої статті 73-2 Господарського кодексу України та даних останньої річної фінансової звітності на час укладення спірних договорів, оскільки сума переведеного боргу за договорами від 26.12.2018 року між сторонами справи перевищує 25 відсотків вартості активів КП «Смілакомунтеплоенерго», то вчинення таких правочинів потребувало отримання рішення власника та засновника підприємства про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, до сфери управління якого належить підприємство КП «Смілакомунтеплоенерго», а саме - Смілянської міської ради.
Пункт 11 оскаржуваних правочинів встановлює відповідальність Смілянської міської ради перед НАК «Нафтогаз України» в сумі заборгованості, яка станове по п'ятьом договорам 62 067 690,42 грн.
Оскаржувані правочини прямим чином порушують майнові права Смілянської міської ради у вигляді обов'язку сплати грошових коштів в порядку, сумі, на умовах та в строки, що визначені саме Договорами про реструктуризацію, у тому числі у випадку дострокового стягнення та/або у випадку розірвання Договорів реструктуризації,що визначено положенням пунктів 1.4.договорів про надання місцевої гарантії №182/1/1730-МГ, №182/2/1730-МГ, №182/3/1730-МГ, №182/4/1730-МГ, №182/5/1730-МГ від 26.12.2018 рокудоданих до матеріалів справи Відповідачем-2.
Отже, в розумінні вище зазначених норм матеріального права для забезпечення виконання зобов'язань комунального підприємства, перед тим як укладати договір про реструктуризацію заборгованості, необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування - в даному випадку - Смілянської міської ради, прийняте на засіданні ради.
Натомість рішення Смілянською міською радою, яке б містило посилання на Закон №1730 та відповідало б ст.73-2 ГК України, та згідно якого орган місцевого самоврядування виступив би гарантом виконання договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ не приймалося. Оскаржувані договори безсумнівно суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості, суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності; без вільного на те волевиявлення та в супереч внутрішній волі із-за наявності тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.
Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Разом з тим, приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Окремою, передбаченою законом, підставою для визнання правочину недійсним є вчинення правочину особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України).
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача-2 зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права та вважає, що спірні договори були укладені за погодженням з Смілянською міською радою.
Також, посилається на укладені між Смілянською міською радою (Гарант) та відповідачами: НАК «Нафтогаз України» (Бенефіціар) та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» (Принципал) Договори про надання місцевої гарантії.
Відповідно до п.п. 1.1 Договорів про надання місцевої гарантії Гарант гарантує (надає гарантію) перед Бенефіціаром належне виконання Принципалом умов Договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.
Гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводить за рахунок видатків державного бюджету (п. 1.3. Договорів про надання місцевої гарантії).
Надана в межах цього Договору Гарантія є безвідкличною та безумовною (п.1.5 Договорів про надання місцевої гарантії).
На думку, відповідача НАК «Нафтогаз України», оскільки позивач погодив договори реструктуризації, підписав договори місцевої гарантії, то ним вчинено дії на визнання та виконання договорів реструктуризації.
З урахуванням викладеного та наявними в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом представлені спірні договори є договорами купівлі-продажу і відповідаю вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, - є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статус позивача та відсутність волевиявлення позивача на укладення спірних договорів:
Як зазначалось вище, позивач є органом місцевого самоврядування відповідно до вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст. 19 Конституції України. Міська рада представляє та захищає права громади міста.
Діяльність міської ради регламентована: Конституцією України; ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»; Нормами ЦК, ГК України та Приписами Бюджетного кодексу України в частині місцевих податків, зборів, гарантій тощо.
Статтею 172 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
В абзаці 15 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 4 статті 3 Статуту територіальної громади міста Сміла міська громада формує представницький орган міського самоврядування і доручає йому організацію суспільної частки своєї життєдіяльності, створення умов для економічного і соціально-культурного розвитку міста, управління функціонуванням та розвитком Сміли.
Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають і вимогам законодавства, і інтересам територіальної громади. В даному випадку (при укладенні оспорюваних договорів) відсутні обидва критерії, а тому відсутні підстави робити висновок про належне вираження волі територіальної громади, спрямовану на набуття договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори спрямовані на порушення права територіальної громади міста Сміла в особі Смілянської міської ради вирішувати питання місцевого значення, розпоряджатися коштами та майном, що перебуває у комунальній власності (в тому числі коштами комунального підприємства), оскільки, враховуючи принцип презумпції правочину, у територіальної громади не залишається іншого вибору, як їх виконувати.
Оспорювані договори укладені поза волею (без відповідних рішень) Смілянської міської ради, обмежують право територіальної громади міста Сміла, передбачене статтями 317, 319 Цивільного кодексу України та зобов'язують в подальшому виконувати договірні зобов'язання, в яких вона участі не брала і не бажала брати.
Договори про реструктуризацію заборгованості укладені в порушення ч.4 ст. 5 Закону №1730 та ч.3 ст.73-2 Господарського кодексу України, оскільки Смілянська міська рада рішення про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов'язань боржника не приймала, згоди на вчинення комунальним підприємством значного господарського зобов'язання не надавала.
Договори про місцеву гарантію, які нерозривно пов'язані з вищевказаними договорами реструктуризації заборгованості, вчиненні в порушення ч.ч. 2, 3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.2 ст. 74 Бюджетного кодексу України, Порядку надання місцевої гарантії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2012 №541, оскільки Смілянська міська рада рішення про надання місцевої гарантії на суму не приймала, обсяг та умови надання місцевої гарантії з Міністерством фінансів України не погоджувала.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Порядок укладання договорів реструктуризації заборгованості та надання місцевої гарантії визначено Законом України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон №1730).
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону №1730 виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.7ст.5 Закону №1730).
Пункти 9, 10 форми Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №222 (далі Типовий договір), передбачають зазначення в такому договорі рішення органу місцевого самоврядування про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов'язань боржника. Орган, що погоджує договір (далі - гарант), гарантує виконання боржником зобов'язань за договором на суму заборгованості, що підлягає реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої здійснюється за рахунок видатків державного бюджету).
Розділ «Місцезнаходження та банківські реквізити» форми Типового договору передбачає погодження з уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.17 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання оспорюваних договорів) місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.
Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантіїє укладення договору між Міністерством фінансів України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.74 Бюджетного кодексу України обсяг та умови здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантійпогоджуються з Міністерством фінансів України.
Згідно з п.4 Порядку надання місцевих гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2012 №541 (в редакції чинній на момент укладання оспорюваних договорів) обсяг та умови надання місцевих гарантій погоджуються з Мінфіном шляхом надсилання Верховною Радою Автономної Республіки Крим або міськрадою, що має намір надати місцеву гарантію, письмового повідомлення, до якого додається, окрім інших документів, проект рішення про надання гарантії.
Відповідно до ч.1 ст.18 Бюджетного кодексу України граничний обсяг державного (місцевого) боргу і гарантованого державою боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Частиною першою, десятою ст.78 Господарського кодексу України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Частиною третьою статті 73-2 Господарського кодексу України, яка регулює значні господарські зобов'язання державного унітарного підприємства, передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов'язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.
Таким чином, зазначені вище норми законодавства, для забезпечення виконання зобов'язань комунального підприємства, перед тим як укладати договори про реструктуризацію заборгованості та місцевої гарантії, необхідні були відповідні рішення органу місцевого самоврядування в даному випадку Смілянської міської ради, про погодження реструктуризації заборгованості боржника та виконання зобов'язань боржника, а також - про надання місцевої гарантії.
Судом встановлено, що в даному випадку Смілянська міська рада таких рішення не приймала. Крім того, була проти укладання таких договорів, що підтверджується рішенням від 18.11.2018 №81-1/VII та від 29.11.2018 №83-25/VII, якими вона зверталась до Президента України, висловлюючи свою незгоду з ультимативними умовами НАК «Нафтогаз України».
Договір між місцевим фінансовим органом та комунальним підприємством про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед територіальною громадою міста Сміла за виконання гарантійних зобов'язань, який відповідно до абз.3 ч.3 ст.17 Бюджетного кодексу України є обов'язковою умовою надання місцевої гарантії, не укладався.
Обсяг та умови надання місцевої гарантії, як те передбачено ч.2 ст.74 Бюджетного кодексу України, на суму 62 067 690,42 грн. з Міністерством фінансів України не погоджувались.
Рішення Смілянської міської ради від 09.11.2018 №80-2/VII, яке вказане у пунктів 9 оспорюваних договорів реструктуризації, не є «відповідним рішенням забезпечення виконання зобов'язань» в розумінні частини 4 статті 5 Закону №1730. Вказане рішення стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов'язань по Договорам постачання природного газу між комунальним підприємством і НАК «Нафтогаз України», що й зазначено у пункті 1 даного рішення, і не має ніякого відношення до договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ приватною структурою (ТОВ «Сміла Енергоінвест»). В рішенні відсутня навіть згадка про Закон №1730 та про реструктуризацію заборгованості та надання місцевої гарантії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1730 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у комунального підприємства заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» була відсутня, що підтверджується листом від 17.09.2018 №26-5903/1.2-18.
Крім того, Смілянська міська рада нікого не уповноважувала на погодження та підписання договорів реструктуризації і місцевої гарантії.
За відсутності рішення, передбаченого частиною 4 статті 5 Закону №1730, підстави для виконання Смілянською міською радою вказаних договорів відсутні, а тому й кошти на їх виконання в бюджетах міста на 2019, 2020 Смілянська міська рада не передбачала і в подальшому не передбачатиме, що підтверджується відповідними рішеннями Смілянської міської ради про бюджет на 2019, 2020, 2021 роки.
Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго») за 2017 рік вартість активів комунального підприємства становить 17 695,3 тис. грн. Предметом оспорюваних договорів є реструктуризація заборгованості на загальну суму 62 067 690,42 грн., що становить 350,76 відсотків, що очевидно більше за встановлені частиною третьою статті 73-2 Господарського кодексу України 25 відсотків вартості активів комунального підприємства та є значним зобов'язанням, вчинення якого повинно відбуватися виключно за згоди Смілянської міської ради.
Докази тяжких обставин станом на день укладання оспорюваних договорів:
- зрив початку опалювального періоду 2018-2019 років в місті Сміла (рішення виконавчого комітету про початок опалювального періоду від 24.10.2018 №357 не було виконано);
- низький температурний режим (довідки метеорологічної станції) та наслідки відсутності тепла, стали підставою для визнання ситуації по у м.Сміла надзвичайною подією (протоколи комісії ТЕБ НС від 13.11.2018 №28 та Державної комісії ТЕБ НС за участю Президента України Порошенка П.О. від 15.11.2018 №9), зупинення навчального процесу (рішення виконавчого комітету від 12.11.2018 №393);
- несанкціонований відбір природного газу комунальним підприємством після 15.11.2018, причиною чого було небажання НАК «Нафтогаз України» укладати з комунальним підприємством договори на постачання газу без договорів переведення боргу (акт відшкодування послуг балансування з подвійним коефіцієнтом від 30.11.2018 на суму 30 971 059,20 грн.).
Стосовно вкрай невигідних умов, то головною невигідною умовою оспорюваних договорів є те, що вони є безоплатним, не забезпечений майном, коштами. Включення такої заборгованості у тариф не передбачено законодавством України, що позбавляє комунальне підприємство фінансової можливості удосконалювати роботу підприємства та надавати якісні послуги.
Комунальному підприємству від ТОВ «Сміла Енергоінвест» не передано право вимоги боргових зобов'язань до споживачів теплової енергії, виробленої за рахунок спожитого природного газу від НАК «Нафтогаз України». Внаслідок чого ТОВ «Сміла Енергоінвест'залишилося власником прав вимоги до споживачів теплової енергії, а комунальне підприємство несе тягар боргових зобов'язань перед НАК «Нафтогаз України», що призводить до збитковості та доведення до банкрутства підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та відповідача-1.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального та матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021р. у справі № 925/1704/20 - без змін.
2. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2021р. у справі № 925/1704/20.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова