вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2021 р. Справа№ 910/13789/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Твердохліб І.Ю.,
від відповідача 1 - Ільїн О.О.,
від відповідача 2 - Ільїн О.О.,
від третьої особи 1 - Голубок А.В.,
від третьої особи 2 - Ільїн О.О.,
вільний слухач - Рибалко А.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон”
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повний текст рішення складено 04.03.2021)
у справі № 910/13789/20 (суддя Мудрий С.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"
до:
1. Міністерства Оборони України
2. Військової частини НОМЕР_1 Соцмістечко №1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_2
про стягнення 1 003 888,86 грн. та визнання протиправними дії, -
У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства Оборони України та Військової частини НОМЕР_1 Соцмістечко №1 про:
1. Визнання протиправними дії Міністерства Оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з перешкоджання товариству з обмеженою відповідальністю „Вастон” в період з березня 2019 року' до 22.01.2020р. (дата набрання законної сили Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2015р. №902/862/15) у користуванні орендованим на умовах договору оренди від 22.04.2005р. № 43 майном.
2. Стягнення з Військової частини НОМЕР_1 , а у випадку недостатності коштів у порядку ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” № 1076-ХІV від 21.09.1999 р." з Міністерства Оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вастон” 780 822,60грн. штрафу, нарахованого в порядку п. 11.4 договору оренди від 22.04.2005р. №43, через перешкоджання орендодавцем у користуванні позивачу (Орендарю) орендованим майном в період з березня 2019 року до 22.01.2020р. (вимога майнового характеру).
3. Стягнення з Військової частини НОМЕР_1 , а у випадку недостатності коштів у порядку ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” № 1076-ХІV від 21.09.1999 р." з Міністерства Оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вастон” суму надмірно сплаченої за договором оренди від 22.04.2005р. № 43 орендної плати у розмірі 41 025,21грн.( вимога майнового характеру).
4. Стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вастон”, а у випадку недостатності коштів у порядку ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” № 1076-ХІУ від 21.09.1999 р." з Міністерства Оборони України грошові кошти у розмірі 179 367,00 грн. як вартість поліпшень орендованого майна за договором оренди від 22.04.2005р. №43. (вимога майнового характеру).
5. Вилучення з незаконного володіння Міністерства Оборони України та Військової частини НОМЕР_1 неналежне орендодавцю виявлене під час інвентаризації майно, що знаходиться на складі паливно-мастильних матеріалів №2 за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи поліпшення зроблені орендарем/позивачем на умовах договору оренди від 22.04.2005р. № 43 вартістю 179 367,00 грн. шляхом зобов'язання орендодавця/відповідача 2 діяти у порядку встановленому п.п.6 та 7 додаткової угоди № 6 від 15.05.2009р. договору оренди №43 від 22.04.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 протиправно та в порушення умов договору не було надано позивачу допуску до орендованого майна, у зв'язку з чим позивач нараховує штраф відповідно до п. 11.4. договору, а також просить стягнути наднормативно сплачену орендну плату. Також позивач зазначив, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, а тому відповідно до умов договору позивач просить стягнути на його користь вартість поліпшень орендованого майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано достатніх та вірогідних доказів перешкоджання військовою частиною НОМЕР_1 або Міністерством оборони України у користуванні ТОВ “Вастон” орендованим майном складу ПММ №2, а тому оскільки судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання військовою частиною НОМЕР_1 товариству з обмеженою відповідальністю „Вастон” у користуванні орендованим майном, відсутні підстави для застосування п.11.4 договору та нарахування штрафу, а також для стягнення суми надмірно сплаченої за договором оренди, орендної плати. Крім того місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутній дозвіл наданий Військової частини НОМЕР_1 щодо поліпшень, а також відсутні будь-які докази здійснення невідокремленого поліпшення, проведення оплати за конкретні роботи та приймання цих робіт, вимога позивача щодо стягнення вартості поліпшень є необґрунтованою. Й наостанок суд першої інстанції встановив, що позивачу в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області по справі № 902/962/15 було запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, однак позивач вказаного не здійснив, а тому майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ “Вастон” передано стягувачу - військовій частині НОМЕР_1 (виконавче провадження № 61522152).
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вастон" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржника вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що в умовах договору не вказано про Інструкцію №108, а також відповідач 2 не надав будь-яких доказів факту допуску ТОВ «Вастон» до складу ПММ у період з березня 2019 року по 22.01.2020 року. Крім того, на думку скаржника отриманий лист №350/133/47/216пс від 04.04.2019 року містить пряму відмову у видачі перепусток для доступу до орендованого майна. В той же час, позивач має право на підставі п. 3.6. договору на повернення наднормативно сплаченої орендної плати. Позивач також вважає, що факту фіктивності, або того, що додаткова угода №6 від 15.05.2009 року є неналежним та недопустимим доказом жодним рішенням суду не встановлено, а в самій додатковій угоді встановлено безспірність суми поліпшень. Й наостанок позивач зазначає, що при складанні акту від 02.04.2020 року (виконавче провадження № 61522152), державний виконавець не мав умов та можливості для того, щоб відрізнити де належне військовій частині майно та резервуари, а де неналежне орендарям майно, оскільки представника ТОВ «Вастон» не було при складанні такого акту.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20 та призначено розгляд справи на 14.07.2021 року.
08.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
В той же час, колегія суддів зазначає, що до відзиву на апеляційну скаргу долучено документи, які не були подані на розгляд в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що долучені до відзиву на апеляційну скаргу докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, відповідач 2 не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 2 не долучено належні та допустимі докази направлення відзиву на адреси учасників справи, а тому колегія суддів не може прийняти до уваги додаткові документи та сам відзив на апеляційну скаргу.
14.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання з процесуальних питань.
В судовому засіданні 14.07.2021 року представник позивача усно просив відкласти розгляд справи, а також надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи 1 не заперечував проти відкладення розгляду справи, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, підтримав апеляційну скаргу. Представник відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи 2 заперечував проти відкладення розгляду справи, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засідання без відкладення розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 22.04.2005 року між військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Вастон” (орендар) укладений договір оренди № 43 технологічного обладнання складу ПММ, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко №1). (т.1, а.с. 16-23).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає на підставі дозволу № 153/148/540 від 29.09.2003 р. начальника служби пального Головного командування ВПС ЗСУ полковника Односталко В.С. в строкове оплатне користування обладнання та резервуарний парк, які входять в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, що знаходиться на балансі в/ч А-2215, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки і становить (без ПДВ) станом на 31.01.2005 р. 89 135,00 грн.; ПДВ - 17 827,00 грн. Вартість об'єкта оцінки з урахуванням ПДВ становить: 106 962,00 грн.
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.5. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець (Балансоутримувач) повинен скласти акт приймання-передачі.
Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. (п. 2.6. договору).
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і не може буди менше ніж 10% від оціночної вартості орендованого майна за один рік оренди, що становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2005р. - 743,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Тому на підставі вищевикладеного та з урахування тендерної пропозиції орендна плата за квітень 2005 року та послідовні місяці за домовленістю сторін встановлюється на рівні 1 000,00 грн. Разом з ПДВ - 1200,00 грн.
Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до Державного бюджету на розрахунковий рахунок УДК в Київській області №39219100411, МФО 821018, ЗКПО 23570059 для зарахування на р/р військової частини НОМЕР_1 №210106056006/1 щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, але не раніше отримання від військові частини А-2215 рахунку на оплату (п.3.3 договору).
Згідно з п.3.6 договору наднормативна сума орендної плати, яка поступила на розрахунковий рахунок орендодавця, підлягає поверненню у встановленому порядку орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Відповідно до п.6.2 договору з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів орендар може здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором (п. 7.1 договору).
Згідно з актом прийому-передачі військового майна, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, Військовою частиною НОМЕР_1 було передано в оренду ТОВ “Вастон”, на виконання умов договору № 43 від 22.04.2005 р., наступне майно: задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) - 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт.
Відповідно до п. 7.3. договору орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору. Забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ до орендованого майна представників орендаря, його відвідувачів, техніки та обладнання. У тому числі надати безперешкодний доступ до орендованого майна залізничному та автомобільному транспорту.
Також пунктом 7.5. договору передбачено, що орендодавець зобов'язується відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім відокремлених поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 22 квітня 2005 року до 22 квітня 2010 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 5011-65/10455-2012 за позовом заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" про припинення договору оренди та повернення майна було встановлено, що від Військової частини НОМЕР_1 на адресу відповідача протягом одного місяця, передбаченого п. 10.6 договору, у період з 22.03.2010 р. до 22.04.2010 р. листи з пропозицією про припинення договірних відносин до договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. не надходили, а відтак цей договір вважається продовженим до 22.04.2015 року.
Пунктом 10.5 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна виокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власність орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених відокремлюваних поліпшень вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.
Згідно з п.11.4 договору за невиконання орендодавцем зобов'язань по цьому договору, у тому числі п.п.2.1, 2.3, 7.1, 7.3 останній сплачує орендареві штраф у розмірі 3% від вартості орендованого майна за кожний день невиконання своїх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що у вимозі вих. №32 від 03.04.2019 року ТОВ “Вастон” вимагав від в/ч НОМЕР_1 для проведення відпуску/відвантаження/розвантаження, у тому числі належного ТОВ „Вастон” палива, зі/на склад ПММ №2 в/ч А2215 та забезпечити в'їзд/випуск/виїзд з складу з 8:30 до 22:50 години особам та транспортним засобам протягом всіх робочих днів квітня, травня, червня, липня, серпня 2019р. шляхом видачі переліченим особам/автомобілям перепусток, та шляхом забезпечення відкриття усіх необхідних замків навішених службовими особами в/ч НОМЕР_3 на воротах, хвіртки та приміщення цього складу”. (т.1, а.с. 75).
У відповідь листом №350/133/47/216пс від 04.04.2019 року в/ч НОМЕР_1 повідомила ТОВ “Вастон” про те, що у зв'язку із проведенням відділом розслідування кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження №32019100000000096 за ознаками кримінального правопорушення, відомості до якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204 КК України, питання щодо видачі перепусток буде вирішено після відповідного погодження СУФР ГУ ДФС у м. Києві. (т.1, а.с. 76).
В матеріалах справи наявний також лист Головного управління ДФС у м. Києві від 07.03.2019 року №35429/19/2615-23-11-27 в якому вказано про необхідність повідомлення представника СУФР ГУ ДФС у м. Києві про в'їзд на територію складу ПММ №2 представників ТОВ “Вастон”. (т.2, а.с. 6-7).
Також в матеріалах справи наявні ще дві вимоги позивача, а саме вимога №48 від 31.05.2019 року та №81 від 14.08.2019 року в яких останній просив в/ч НОМЕР_1 забезпечити допуск на територію складу ПММ №2 своїх співробітників та осіб, залучених до здійснення господарської діяльності ТОВ «Вастон». (т.2, а.с. 179-180).
Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2019 року в якій зазначено, що слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві не може заборонити та не забороняє здійснювати ТОВ «Вастон» господарську діяльність, яка пов'язана із зберіганням та реалізацією паливо-мастильних матеріалів, які зберігаються на території складу паливо-мастильних матеріалів №2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, територія в/ч А2215, а тому не заперечує проти надання перепусток працівникам (відвідувачам) ТОВ «Вастон» та допуску автотранспорту на даний склад. У зв'язку з цим листом від 17.05.2019 року №92554/10/26-15-23-11 військову частину НОМЕР_1 повідомлено про не заперечення СУФР ГУ ДФС у м. Києві про надання перепусток працівникам (відвідувачам) ТОВ «Вастон» та допуску автотранспорту на даний склад. (т.1, а.с. 77-78).
Крім цього, в матеріалах справи наявні банківські виписки про сплату позивачем орендної плати зі змісту яких вбачається, що позивачем сплачено 12.03.2019 року на суму 3 367,55 грн. з призначенням платежу “орендна плата за лютий 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 12.04.2019 року на суму 3 397, 86 грн. з призначенням платежу “орендна плата за березень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 14.05.2019 року на суму 3 411,45 грн. з призначенням платежу “орендна плата за квітень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 12.06.2019 року на суму 3 435,33 грн. з призначенням платежу “орендна плата за травень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 12.07.2019 року на суму 3 418,15 грн. з призначенням платежу “орендна плата за червень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 12.08.2019 року на суму 3 397,64 грн. з призначенням платежу “орендна плата за липень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 12.09.2019 року на суму 3 387,45 грн. з призначенням платежу “орендна плата за серпень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, 15.10.2019 року на суму 3 411,16 грн. з призначенням платежу “орендна плата за вересень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, від 12.11.2019 року на суму 3 435,04 грн. з призначенням платежу “орендна плата за жовтень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, від 12.12.2019 року на суму 3 438,48 грн. з призначенням платежу “орендна плата за листопад 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”, від 11.01.2020 року на суму 3 462,55 грн. з призначенням платежу “орендна плата за грудень 2019р. згідно договору №43 від 22.04.2005р.”. (т.1, а.с 79-89).
Загалом в матеріалах справи наявні докази оплати позивачем орендної плати за період з лютого 2019 року по грудень 2019 рік на суму 37 562, 66 грн.
Також позивачем долучено до матеріалів справи кошторис на проведення реконструкції групи резервуарів РГС-50 №№29-43 з встановленням дихальних клапанів та замірних люків на складі ПММ м. Бориспіль на загальну суму 179 367, 00 грн., який погоджено з командиром в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 (т.1, а.с. 90-92).
Позивачем до матеріалів справи також долучено копію додаткової угоди №6 від 15.05.2009 року до договору оренди №43 від 22.04.2005 року, відповідно до п. 4, якої сторони підтвердили вартість проведених/виконаних орендарем протягом дії договору за узгодженням/дозволом орендодавця невідокремлюваних поліпшень майна на суму 179 367,00 грн., які з урахуванням п. 10.5 договору є узгодженими з орендодавцем і є власністю орендаря. (т.1, а.с. 26).
Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи наявний акт про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі від 02.04.2020 року відповідно до якого старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ “Вастон” передано стягувачу - військовій частині НОМЕР_1 (виконавче провадження № 61522152). (т.1, а.с. 203).
Отже, звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що відповідачем 2 протиправно та в порушення умов договору не було надано позивачу допуску до орендованого майна, у зв'язку з чим позивач нараховує штраф відповідно до п. 11.4. договору, а також просить стягнути наднормативно сплачену орендну плату. Також позивач зазначив, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, а тому відповідно до умов договору позивач просить стягнути на його користь вартість поліпшень орендованого майна.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В той же час колегія суддів зазначає, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно.
При цьому, колегія суддів з'ясувала, що як на законну підставу користування майном, позивач посилається на договір оренди № 43 від 22.04.2005 року.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що строк дії договору становить до 22.04.2010 року.
Також, як вже було вище зазначено, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 5011-65/10455-2012 за позовом заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" про припинення договору оренди та повернення майна було встановлено, що від Військової частини НОМЕР_1 на адресу відповідача протягом одного місяця, передбаченого п. 10.6 договору, у період з 22.03.2010 р. до 22.04.2010 р. листи з пропозицією про припинення договірних відносин до договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. не надходили, а відтак цей договір вважається продовженим до 22.04.2015 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що строк дії договору становив до 22.04.2015 року.
В той же час, орендодавець заперечував факт пролонгації договору оренди після 22.04.2015 року, що вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2015 року у справі №902/862/15, яким позовні вимоги заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання договору таким, що припинив свою дію, витребування майна та зобов'язати вчинити дії задоволено повністю.
Зокрема, визнано таким, що припинив свою дію, договір № 43 від 22.04.2005 р., укладений між військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) та товариством з обмеженою відповідальністю “Вастон” (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 59-А, кв. 49, код 25392930). Витребувано з користування у товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 59-А, кв. 49, код 25392930) орендоване у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме: військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) - 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “Вастон” (21037, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 59-А, кв. 49, код 25392930) повернути військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) орендоване майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме: військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) - 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн.
В подальшому, вищезазначене рішення від 28.12.2015 року було предметом неодноразового апеляційного та касаційного перегляду судами.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року, рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 року у справі №902/862/15 залишено без змін.
Також, постановою Верховного Суду від 23.07.2020 року рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року у справі №902/862/15 залишені без змін.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи №902/862/15 були встановлені зокрема наступні обставини.
- Військовою частиною НОМЕР_1 вживалися заходи щодо повідомлення ТОВ "Вастон" про припинення дії договору оренди, як до закінчення його строку, так і протягом місяця після закінчення строку дії договору, зокрема направлялися відповідні повідомлення 03.04.2015 року, 29.04.2015 року, 30.04.2015 року.
- Отже, волевиявлення орендодавця відносно припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії та необхідністю використання майна для власних потреб підтверджена матеріалами справи. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вчинення орендодавцем будь-яких дій з приводу пролонгації договору.
- Отже, встановивши на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди дійшли висновку, що:
наявність заяв орендодавця про припинення договору як до закінчення строку дії договору, так і протягом місяця після закінчення строку його дії;
припинення дії договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено;
порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди в зв'язку із закінченням терміну дії договору.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдінг” проти України” та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
При цьому слід зазначити, що згідно усталеної судової практики Верховного Суду преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Отже, обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин.
В той же час колегія суддів зазначає, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до п. 10.9. чинність цього договору припиняється внаслідок зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 10.2. договору також передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плат - до виконання зобов'язань.
Отже, колегія суддів проаналізувавши рішення по справі №902/862/15, зазначає, що судами було встановлено факт припинення договору в силу Закону, саме у зв'язку із закінченням терміну його дії, 22.04.2015 року, що має преюдиційне значення для вирішення спору у справі №910/13789/20.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач в своїй позовній заяві також вказував на факт того, що договір оренди №43 від 22.04.2005 року припинив свою дію 22.04.2015 року з посиланням на вставлення даного факту в постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року у справі №902/862/15. (т.1, а.с. 11).
З огляду на викладене, оскільки договір оренди № 43 від 22.04.2005 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, а саме 22.04.2015 року, то зобов'язання орендодавця в частині виконання п. 7.3. договору, а саме щодо не вчинення дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору, також припинили свою дію разом із закінченням строку дії договору.
У зв'язку з тим, що договір припинив свою дію із закінченням строку його дії, а саме з 22.04.2015 року, у Військової частини НОМЕР_1 був відсутній обов'язок за договором у 2019-2020 роках щодо допуску позивача до майна, а тому вимога позивача щодо визнання протиправними дії Міністерства Оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з перешкоджання товариству з обмеженою відповідальністю „Вастон” в період з березня 2019 року до 22.01.2020 року (дата набрання законної сили Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2015 року №902/862/15) у користуванні орендованим на умовах договору оренди від 22.04.2005 року № 43 майном є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що оскільки у Військової частини НОМЕР_1 був відсутній обов'язок за договором у 2019-2020 роках щодо допуску позивача до майна, що говорить про відсутність передбаченого п. 11.4. договору невиконання орендодавцем зобов'язань по цьому договору, зокрема п. 7.3. договору, у позивача відсутнє право на нарахування штрафу передбаченого п. 11.4. договору, а тому у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 780 822, 60 грн. слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення 41 025, 21 грн. наднормативної суми орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на те, що він у період з березня 2019 року по січень 2020 року, коли ТОВ «Вастон» не мало допуску до складу ПИИ сплачувало військовій частині орендну плату в розмірі 41 025, 21 грн., у доказ чого надає банківську виписку.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається, що позивачем було сплачено орендної плати за період з лютого 2019 року по грудень 2019 рік на суму 37 562, 66 грн. (т. 1, а.с. 79-89).
Разом з тим, як на підставу для стягнення сплаченої орендної плати позивач посилається на п. 3.6. договору, яким передбачено, що наднормативна сума орендної плати, яка поступила на розрахунковий рахунок орендодавця, підлягає поверненню у встановленому порядку орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Отже, колегія суддів зазначає, що наднормативна орендна плата, що підлягає поверненню це орендна плата, яка сплачена орендарем в рамкам договірних відносин та в період дії договору.
Однак, вказану орендну плату позивач сплачував у період з лютого 2019 року по грудень 2019 рік, тоді як договір оренди №43 від 22.04.2005 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, а саме з 22.04.2015 року, тобто правова природа вказаних грошових коштів не виникла в рамках договірних відносин, а було здійснена на власний розсуд позивача в період позадоговірних відносин.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту в частині стягнення 41 025, 21 грн. наднормативної суми орендної плати визначивши при цьому характер даних правовідносин в площині договірних зобов'язань, а тому у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 179 367, 00 грн. як вартість поліпшень орендованого майна колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 10.5 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна виокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власність орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених відокремлюваних поліпшень вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.
Отже, умовами договору передбачено право орендаря на компенсацію витрат здійснених на поліпшення орендованого майна.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що для задоволення такої вимоги, як стягнення вартості поліпшень орендованого майна, здійснених позивачем, останній зобов'язаний довести факт понесення таких витрат.
В якості доказів понесення витрат на поліпшення орендованого майна в сумі 179 367, 00 грн., позивачем надано до матеріалів справи кошторис на проведення реконструкції групи резервуарів РГС-50 №№29-43 з встановленням дихальних клапанів та замірних люків на складі ПММ м. Бориспіль на загальну суму 179 367, 00 грн., який погоджено з командиром в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 (т.1, а.с. 90-92).
Крім того, позивачем до матеріалів справи також долучено копію додаткової угоди №6 від 15.05.2009 року до договору оренди №43 від 22.04.2005 року, відповідно до п. 4, якої сторони підтвердили вартість проведених/виконаних орендарем протягом дії договору за узгодженням/дозволом орендодавця невідокремлюваних поліпшень майна на суму 179 367,00 грн., які з урахуванням п. 10.5 договору є узгодженими з орендодавцем і є власністю орендаря. (т.1, а.с. 26).
В той же час, колегія суддів критично ставиться до поданих позивачем доказів понесення витрат на поліпшення орендованого майна виходячи з наступного.
Наданий позивачем кошторис на проведення реконструкції групи резервуарів РГС-50 №№29-43 з встановленням дихальних клапанів та замірних люків на складі ПММ м. Бориспіль на загальну суму 179 367, 00 грн., який погоджено з командиром в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 є лише наміром сторін на здійснення вказаних у ньому дій, тобто такий документ не може свідчити про фактичне здійснення робіт.
При цьому, колегія суддів зазначає, що завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредитора, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Отже, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що для доведення позивачем своїх вимог щодо здійснення ним поліпшень орендованого майна, останній повинен надати належні та допустимі докази здійснення таки витрат, а саме первинні документи (договора, акти, накладні, рахунки, а також податкові накладні тощо), тобто докази в сукупності, які засвідчують логічну та вірогідну поведінку позивача у правовідносинах з третіми особами (виконавцями).
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
8.16. Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В той же час, наданий позивачем доказ, який на його думку підтверджує факт проведення/виконання орендарем дій протягом дії договору за узгодженням орендодавця невідокремлюваних поліпшень майна на суму 179 367, 00 грн., а саме додаткова угода №6 від 15.05.2009 року, колегією суддів не може бути прийнятий у зв'язку з наявністю суперечливих висновків, встановлених зокрема у справі №902/862/15.
Отже, під час розгляду справи 902/862/15 суди призначали судові експертизи, на виконання яких було надано висновки експертів.
Так, зокрема у висновках №10385/10386/16-32/10387/16-33 від 11.10.2016 року та № 14872/16-34 від 03.02.2017 року було встановлено, що у порядку експертної ініціативи судовим експертом було також зазначено наступне: "Друкований текст першої сторінки додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до договору виконаний тонером чорного кольору на монохромному знакосинтезуючому пристрої (принтері) з лазерною технологією друку з наступною термічною обробкою аркушу з друкованим текстом. Для виготовлення додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до договору був застосований монтаж, а саме: на зворотному боці аркушу, на якому уже містилися восьмий і дев'ятий пункти, реквізити сторін, відтиски печаток і підписи, і який був другим аркушем іншого документу, а зворотній бік якого не містив тексту, був нанесений друкований текст першої сторінки з наступною термічною обробкою додрукованого тексту".
Також у справі №902/862/15 до матеріалів справи залучена заява в.о. помічника командира з правової роботи з 2003 по 2009 рр. - ОСОБА_2 адресована Київському апеляційному господарському суду, якою він повідомив, що копія додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до договору оренди № 43 від 22.04.2005 є підробкою, оскільки такий документ він не готував, не візував і не погоджував.
Відповідно до висновку проведеного центром МВС України додаткової судової експертизи №19/8-4/142/СЕ/17 від 07.07.2017 року встановлено:
1. Питання "Чи виготовлені (виконані) фрагменти документа (зокрема, перша та друга сторінки додаткової угоди № 6 від 15.05.2009) у різний час" не вирішувалось у зв'язку з тим, що на даний час в Експертній службі МВС України відсутні атестовані судові експерти за напрямком визначення абсолютної давності виготовлення документу за його реквізитами (виконаними за допомогою друкуючого пристрою та фарбовими матеріалами кулькових та гелевих ручок)";
"2. У додатковій угоді № 6 від 15.05.2009 до договору наносилися спочатку друкований текст, другим штрихи підписів, виконаних від імені Д.В. Філатов, Е.І. Одинокова, І.І. Даньків, "Т.В. Войтенко", відбиток гербової печатки з друкованим текстом всередині "Міністерство оборони України * Код 08081802 * Військова частина НОМЕР_1 " та відбиток печатки з друкованим текстом всередині "Україна * Товариство з обмеженою відповідальністю * м. Київ * "Нафто-Комерц" Ідентифікаційний код 25392930" - третіми";
"3. Вирішити питання "Чи належали перший та другий аркуш додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 визначеному документу (додатковій угоді № 6 від 15.05.2009) або ж один із аркушів вказаної угоди був частиною іншого документу", не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю необхідного комплексу ознак";
"4. Будь-яких ознак, які б свідчили про наявність монтажу в додатковій угоді № 6 від 15.05.2009 до договору оренди № 43 від 22.04.2005, не виявлено";
"5. Вирішити питання "В якій послідовності здійснювалось нанесення тексту на аркуші документу додаткової угоди № 6 від 15.05.2009" не виявилось можливим, у зв'язку з недостатнім комплексом ознак, які б свідчили про послідовність виконання";
"6. Вирішити питання "Чи виготовлена додаткова угода № 6 від 15.05.2009 на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)" не виявилось можливим, у зв'язку з недостатнім комплексом відображених у документі ознак".
Крім того, за результатами проведеної внутрішньої перевірки судом апеляційної інстанції в матеріалах справи № 902/862/15 оригіналу додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 року виявлено не було, у сторін оригінал зазначеної додаткової угоди також відсутній. За поясненнями ТОВ "Вастон" у нього наявна лише нотаріальна копія додаткової угоди. Оскільки для експертного дослідження документа необхідно надати оригінал досліджуваного документа, проведення судової експертизи додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 року не було можливим.
Отже, колегія суддів зазначає, що оригінал додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 року у сторін а також в матеріалах справи відсутній.
При цьому, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи 902/862/15 було проведено дві експертизи, які суперечать одна одній, а саме у висновках №10385/10386/16-32/10387/16-33 від 11.10.2016 року та № 14872/16-34 від 03.02.2017 року зазначено про наявність ознак монтажу при виготовленні додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 року, а у висновку центру МВС України додаткової судової експертизи №19/8-4/142/СЕ/17 від 07.07.2017 року вказано про відсутність ознак, які б свідчили про наявність монтажу в додатковій угоді № 6 від 15.05.2009 року.
Тобто, наявні суперечливі докази щодо дійсності/недійсності додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 року.
З викладеного вище, враховуючи відсутність у позивача будь-яких первинних документів, які б засвідчували факт виконання поліпшень орендованого майна, та наявність суперечливих один одному висновків судових експертиз, колегія суддів не може взяти до уваги додаткову угоду № 6 від 15.05.2009 року, як належний, допустимий та беззаперечний доказ здійснення позивачем поліпшень орендованого майна, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 179 367, 00 грн. як вартість поліпшень орендованого майна.
Щодо позовних вимог про вилучення з незаконного володіння Міністерства Оборони України та Військової частини НОМЕР_1 неналежне орендодавцю виявлене під час інвентаризації майно, що знаходиться на складі паливно-мастильних матеріалів №2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, включаючи поліпшення зроблені орендарем/позивачем на умовах договору оренди від 22.04.2005р. № 43 вартістю 179 367,00грн. шляхом зобов'язання орендодавця/відповідача 2 діяти у порядку встановленому п.п.6 та 7 додаткової угоди № 6 від 15.05.2009р. договору оренди №43 від 22.04.2005р. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні даної вимоги, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідно до акту про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі від 02.04.2020 року відповідно до якого старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ “Вастон” передано стягувачу - військовій частині НОМЕР_1 (виконавче провадження № 61522152). (т.1, а.с. 203).
При цьому, відповідно до резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2015 року у справі №902/862/15 витребувано з користування у товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” орендоване у військової частини НОМЕР_1 майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме: військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) - 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн.
Тобто, рішення суду першої інстанції у справі №902/862/15 було фактично виконано та 02.04.2020 року старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. було складено акт про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі (наказ № 902/862/15, виданий 25.02.2020 року), згідно якого майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ “Вастон” передано стягувачу - військовій частині НОМЕР_1 (виконавче провадження № 61522152)
В той же час, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 року у справі №902/862/15 було встановлено, що виконання рішення відбувалося у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”. Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було належним чином повідомлено ТОВ “Вастон” про відкриття виконавчого провадження ВП № 61522152 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2020 р. у справі № 902/962/15 та про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Однак у встановлений державним виконавцем 10-денний строк рішення господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р. боржником виконано не було.
Отже, позивач під час виконання рішення суду у справі №902/862/15 у виконавчому проваджені №61522152 не скористався своїм правом на добровільне виконання рішення.
При цьому, належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон”, не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальну частина рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 року у справі №910/13789/20 підлягає зміні, шляхом викладення її в редакції зазначеній у даній постанові.
Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року у справі №910/13789/20.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13789/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.07.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз