вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" липня 2021 р. Справа№ 910/20616/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Агрикової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021
у справі № 910/20616/20 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
про стягнення 93 456,21 грн., -
У грудні 2020 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 93456,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1728 від 30.09.2015 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, передбаченої вищевказаним договором, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 79426,16 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4235,17 грн, 3% річних у розмірі 999,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 852,31 грн та штраф у розмірі 7942,63 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20616/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 29 919,12 грн. заборгованості, 499,97 грн. інфляційних втрат, 809,71 грн. трьох відсотків річних, 1 896,66 грн. пені та 3 971,31 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 054,66 грн. Провадження у справі № 910/20616/20 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 9 793,12 грн. закрито. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 по справі № 910/20616/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не повно та не всебічно досліджено обставини справи, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, апелянт вказує, що не враховано докази щодо звільнення від орендної плати з підстав, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Крім того, суд не дослідив обставин про відшкодування відповідачем витрат позивача на утримання орендованого майна. В той час, як здійснивши виплату, необхідну для утримання орендованого приміщення, відповідач фактично виконав обов'язок перед позивачем, і відповідно до положень п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, має право на зменшення орендної плати до розміру обсягу витрат, необхідних для утримання орендованого майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021, матеріали апеляційної скарги ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у судовій справі № 910/20616/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 апеляційну скаргу ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" №01.3.1-10/45 від 22.04.2021 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/20616/20 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.
Не погоджуючись з наведеним рішенням першої інстанції, 28.04.2021 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №35-22/1-224 від 27.04.2021, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2021 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 69 633,04 грн. заборгованості, 4 235,17 грн. пені, 999,94 грн. 3% річних, 852,31 грн. інфляційних втрат, 7 942,63 грн. штрафу та 2 182,00 грн. судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, та підлягає скасуванню в частині часткового задоволення позовних вимог у зв'язку із неповним встановленням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», а також незастосуванням положень ст. 188 ГК України, ст.ст. 651-654 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді(судді-доповідачу)(складу суду) від 05.05.2021 року, матеріали апеляційної скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у судовій справі № 910/20616/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20616/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021; справу №910/20616/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
13.05.2021 ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням №01.3.1-10/52 від 13.05.2021 щодо усунення недоліків, відповідно до якого скаржником, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі 910/20616/20 надано суду докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20616/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 березня 2021 року; справу №910/20616/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 об'єднано до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/20616/20.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець, третя особа), та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1728, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №252 (інв. №47578) площею 18 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 08307, та перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (далі - балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.03.2015 і становить незалежною оцінкою 1065100 грн без урахування ПДВ.
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності пасажирських перевезень.
Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту передачі - приймання майна.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2015 року - 13313,75 грн.
Згідно з п. 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Умовами п.п. 5.3., 5.9., 5.11. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. Щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копія платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахунок орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. Здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.
Пунктом 10.3. договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Цей договір укладено строком 1 рік, що діє з 30.09.2015 до 29.30.2016 (п. 10.1. договору).
Додатком №1 до договору від 30.09.2015 визначено розмір орендної плати за базовий місяць - 13313,75 грн.
Відповідно до Додатком №2 до договору від 30.09.2015 (Акт приймання-передачі державного майна №1) третя особа передала, а відповідач прийняв у користування державне майно - нежитлове приміщення №215 (інв. №47578), загальною площею 18 кв.м., розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 08307.
29.09.2017 Додатковим договором №2 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2018.
26.10.2018 Додатковим договором №3 до договору сторони домовились внести зміни до договору та викласти його в наступній редакції, зокрема:
Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №252 (інв. №47578) площею 18 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 08307, та перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (далі - балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2018 і становить за незалежною оцінкою 1423073 грн без урахування ПДВ.
Пунктом 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018 року - 17788,41 грн.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3 сторони погодили продовжити термін дії договору до 29.09.2019 включно.
19.11.2019 Додатковим договором №4 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2020 включно.
На виконання умов договору третьою особою було передано майно в оренду відповідачу, проте, як зазначає позивач, останнім не було виконано зобов'язань за вищезазначеним договором в частині своєчасної та повної оплати за спірним договором, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість за отримані послуги у розмірі 190622,83 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактури, зокрема, №76/305 від 29.02.2020 на 23503,50 грн, 76/506 від 31.03.2020 на суму 23691,53 грн, №76/705 від 30.04.2020 на суму 23881,06 грн, №76/927 від 31.05.2020 на суму 23952,70 грн, №76/1104 від 30.06.2020 на суму 24000,61 грн, №76/1315 від 31.07.2020 на суму 23856,60 грн, №76/1492 від 31.08.2020 на суму 23808,89 грн, №76/1736 від 30.09.2020 на суму 23927,94 грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 79426,16 грн.
Доказів щодо оплати вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.
Листом №35-28/5-187 від 23.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив, що за останнім утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за користування майном у період з лютого по липень 2020 у розмірі 59535,82 грн, у зв'язку з чим, просив відповідача погасити заборгованість у місячний строк з дня отримання відповідної претензії.
Листом №01.3.1.-10/137 від 26.10.2020 у відповідь на претензію позивача відповідач повідомив про безпідставність вимог позивача та залишення її без задоволення.
Актом №1 приймання-передачі державного майна підтверджується, що третьою особою передано, а відповідачем прийнято в користування державне майно визначене у п. 1.1. вищезазначеного договору.
Відповідно до умов укладено між сторонами договору та додаткових угод до нього розмір орендної плати складає 17788,41 грн без урахування ПДВ.
Згідно з п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до поданих позивачем рахунків-фактур, зокрема, №76/305 від 29.02.2020, №76/506 від 31.03.2020, №76/705 від 30.04.2020, №76/927 від 31.05.2020, №76/1104 від 30.06.2020, №76/1315 від 31.07.2020, №76/1492 від 31.08.2020, №76/1736 від 30.09.2020 вартість орендної плати за період з лютого по вересень 2020 складає 190622,83 грн.
Згідно з наявними в матеріалах справи копіями Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури були отримані відповідачем.
Оскільки відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату у період лютий-вересень 2020 року, ДП "МА "Бориспіль" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 93 456,21 грн заборгованості за Договором, з яких: 79 426,16 грн основного боргу, 4 235,17 грн пені, 999,94 грн 3% річних, 852,31 грн інфляційних втрат, 7 942,63 грн штрафу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено на користь позивача основну заборгованість за договором в розмірі 9793,12 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією картки рахунка №361.76 за 28.02.2021-31.03.2021.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на відсутність у позивача підстав для нарахування орендних платежів за період, коли ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" не мало доступу до орендованих приміщень, оскільки зазначена обставина, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, є підставою для звільнення від плати за користування майном на весь час, протягом якого майно не могло бути використане.
Також, відповідач вважає, що в силу положень п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він має право на зменшення плати до розміру обсягу витрат, необхідних для утримання орендованого майна.
Крім того, відповідач вказав, що ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" як підприємство галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу, відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Враховуючи, що орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Частиною 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Приписи частини 6 статті 762 ЦК України визначають в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Таким чином, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Така правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
Щодо неможливості користування орендованим майном відповідач у відзиві на позовну заяву послався на інформацію з офіційного сайту позивача щодо тимчасового закриття міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за Договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.
Закриття регулярних пасажирських перевезень не позбавляє ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" права доступу до орендованих приміщень та їх використання, а отже, доводи відповідача щодо неможливості користування орендованим майном, з посиланням на інформацію з офіційного сайту позивача щодо закриття міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020 є необґрунтованими.
Жодних доказів того, що відповідач був позбавлений можливості доступу до орендованих приміщень і користування ними матеріали справи не містять.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Таким чином, підстави для застосування при вирішенні даного спору положень п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-20-1726 виданий Торгово-промисловою палатою України, як на підставу звільнення від відповідальності, підлягає відхиленню, оскільки умовами укладеного договору оренди сторони не передбачили такої підстави для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору оренди, як форс-мажор у зв'язку із запровадженням карантину.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.
Відповідно до п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Згідно з п. 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі Постанови № 611 від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до цієї Постанови.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що до переліку орендарів, визначених додатком № 1 до Постанови № 611, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, включено орендарів, які, з-поміж іншого, орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення.
Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до Постанови № 611 він має право на звільнення від орендної плати повністю, оскільки згідно з Галузевим класифікатором "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 № 51 (далі - ГК 201-01-2001) та Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 № 313, послуги перевезення, які, власне, надає ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", відносяться до побутового обслуговування населення.
Проте, ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу.
ГК 201-01-2001 визначено вичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Проте, послугу зі здійснення діяльності з авіаційних перевезень не віднесено до послуг у сфері побутового обслуговування, а тому така послуга відсутня у ГК 201-01-2001.
Відповідно до п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Щодо тверджень Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відсутності необхідності внесення змін до Договору на підставі Постанови № 611, то суд апеляційної інстанції відхиляє дані доводи, оскільки Постанова № 611 не містить положень про необхідність внесення змін до договору оренди для такого нарахування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що згідно з Постановою № 611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 29 919,12 грн основного боргу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. договору).
Згідно з п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.
З урахуванням викладеного, за перерахунком суду апеляційної інстанції, належною до стягнення є сума пені у розмірі 1 896,66 грн та сума штрафу у розмірі 3 971,31 грн.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне нарахування судом першої інстанції 809,71 грн 3 % річних та 499,97 грн інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, клегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального прав, обґрунтоване - прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у даній справі колегія суддів не вбачає. Апеляційні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20616/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20616/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/20616/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді А.О. Мальченко
О.В. Агрикова