вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2021 р. Справа№ 920/1242/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Іоннікової І.А.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мірило Світлани Миколаївни
на рішення
Господарського суду Сумської області
від 10.02.2021р. (повний текст підписаний 10.02.2021)
у справі № 920/1242/20 (суддя О.Ю. Соп'яненко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері"
до Фізичної особи - підприємця Мірило Світлани Миколаївни
про стягнення 95512, 25 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" звернулося до Господарського суду Сумської області до Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни та просить стягнути 95 512,25 грн. заборгованості, з яких: 85 809,09 грн. основного боргу, 271,67 грн. 3% річних, 8600,95 грн. штрафу, 830,54 грн. пені, нарахованих відповідно до договору поставки № 2005 від 01.09.2020, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 2005 від 01.09.2020, у зв'язку з чим відповідачу нараховано пеню, штраф та 3 % річних у відповідних розмірах.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.02.2021 у справі № 920/1242/20 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" 85 809,09 грн. основного боргу, 271,67 грн. 3% річних, 8600,95 грн. штрафу, 830,54 грн. пені, 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю обставин про наявність заборгованості відповідача по сплаті за поставлений товар та штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване, прийняте за неповністю встановленими обставинами, які мають значення для справи та неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок введення суду в оману позивачем через приховування доказів, та неможливістю неподання доказів відповідачем з поважних причин - у зв'язку з неотриманням ухвали про відкриття провадження у справі. Апелянт просить суд прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачем в підтвердження поставки товару у вказаний період та на вказану суму надано суду копії видаткових накладних на загальну суму 85 809, 09 грн., однак жодних інших документів на виконання умов договору поставки №2005, за період часу з року по дату подання позовної заяви 07.12.2020 року позивачем суду надано не було.
Апелянт зазначає, що через неотримання ухвали про відкриття провадження у справі, не знала про наявність даної справи взагалі, та не мала можливості надати суду докази виконання нею умов договору поставки №2005, які вона надає до суду апеляційної інстанції, а саме наступні копії квитанцій:
- від 23.09.2020 на суму 17280,62 грн.;
- від 07.10.2020 на суму 5 925, 96 грн.;
- від 07.10.2020 на суму 9876,00 грн.;
- від 15.10.2020 на суму 7798, 61 грн.;
- від 15.10.2020 на суму 11166, 91 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 192,24 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 9363, 52 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 12021,88 грн.;
- банківську виписку від 04.11.2020 на суму 7 220, 23 грн.;
- банківську виписку від 04.11.2020 на суму 13876,61 грн.;
- квитанцію від 07.12.2020 на суму 7 435, 72 грн.
Крім того, факт поставки та оплати за товар по договору № 2005 підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2020 року по 07.12.2020 року підписаного між сторонами, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2020 року по 17.12.2020 року (електронний документ), складеним ТОВ «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» та надісланим засобами електронного зв'язку ФОП Мірило С.М. Згідно зазначених актів взаємозвірки, заборгованість відповідача станом на 17.02.2021 року становить 57 277,34 грн., а не 85 809,09 грн., як заявлено до стягнення позивачем.
Крім того, апелянт вважає, що позивачем під час розрахунку 3% річних, штрафу та пені не було взято до уваги проведені відповідачем оплати за договором поставки № 2005 від 01.09.2020, а отже розрахунок є неправильним та відповідно є неправильним розподілення судових витрат.
Також апелянт вважає, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги щодо притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу одночасно, що суперечить статті 231 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальною нормою в цих правовідносинах.
Також апелянт просить суд стягнути з позивача судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 6 900, 00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.09.2020 між ТОВ "Фудс Делівері" (постачальник) та Фізичною особою підприємцем Мірило Світланою Миколаївною (покупець) укладено договір поставки № 2005.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.4 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, найменування) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлення (специфікації) на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором.
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється частина товару за однією специфікацією, поставка якої може бути здійснена за згодою сторін (п.4.1 договору).
Згідно з пунктом 4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах, передбачених сторонами в специфікаціях та у відповідності до Правил міжнародної інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.
Пунктом 4.6 договору визначено, що право власності на товар, а разом з ним і ризики випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.
Розрахунок за кожну партію здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника (п.6.1 договору).
Відповідно до п.6.4 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85809,09 грн. за видатковими накладними:
- видаткова накладна від 30.09.2020 № 13972 на суму 13876,61 грн.;
- видаткова накладна від 30.09.2020 № 13974 на суму 14655,95 грн.;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14491 на суму 6932,23 грн.;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14492 на суму 16443,44 грн.;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14493 на суму11004,36 грн.;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15050 на суму 8998,26 грн.;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15052 на суму 7411,99 грн.;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15054 на суму 6199,06 грн.;
- видаткова накладна від 17.10.2020 № 15162 на суму 288,00 грн.
За доводами позивача, відповідач не оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 85 809,09 грн.
Крім того, позивач просить суд, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати за поставлений товар, відповідно до п. 9.4. договору стягнути з відповідача пеню у розмірі 830,54 грн., штраф відповідно до п.9.3. договору у розмірі 8600, 95 грн. та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 271, 67 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.2, 3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи неотримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, у з'язку із чим не мав можливості надати суду докази виконання договору поставки №2005, колегія приймає надані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази, які не були ним подані до суду першої інстанції через причини які не залежали від нього, а саме наступні документи: копії квитанцій:
- від 23.09.2020 на суму 17280,62 грн.;
- від 07.10.2020 на суму 5 925, 96 грн.;
- від 07.10.2020 на суму 9876,00 грн.;
- від 15.10.2020 на суму 7798, 61 грн.;
- від 15.10.2020 на суму 11166, 91 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 192,24 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 9363, 52 грн.;
- від 16.10.2020 на суму 12021,88 грн.;
- банківську виписку від 04.11.2020 на суму 7 220, 23 грн.;
- банківську виписку від 04.11.2020 на суму 13876,61 грн.;
- квитанцію від 07.12.2020 на суму 7 435, 72 грн.;
- акт звірки взаєморозрахунків за період з 07.10.2020 року по 13.12.2020 року підписаного між сторонами;
- акт звірки взаєморозрахунків за період 01.09.2020 року по 17.12.2020 року (електронний документ), складеним ТОВ «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» та надісланим засобами електронного зв'язку ФОП Мірило С.М. з зазначенням заборгованості станом на 17.02.2021.
Як вбачається з наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції акту звірки взаєморозрахунків за договором № 2005 від 01.09.2020, позивачем за період з 03.09.2020 по 17.12.2020 поставлено відповідачу товар на загальну суму 159 435, 64 грн. з ПДВ.
Відповідачем за поставлений товар було частково оплачено позивачу за період з 23.09.2020 по 07.12.2020 грошові кошти у розмірі 102 158, 30 грн., що підтверджується копіями квитанцій про сплату та банківськими виписками, а також актом звірки взаєморозрахунків, а саме:
- за отриманий товар за видатковою накладною від 30.09.2020 № 13972 на суму 13876,61 грн. відповідачем було сплачено док. № @2РL213353 від 04.11.2020 у розмірі 13 876, 61 грн.;
- за отриманий товар за видатковою накладною від 30.09.2020 № 13974 на суму 14655,95 грн. відповідачем було сплачено док. № @2РL218372 від 04.11.2020 у розмірі 7 220, 23 грн. та квитанцією від 07.12.2020 сплачено у розмірі 7 435, 72 грн.
Таким чином, відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар у розмірі 28532,56 грн.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки за період з 30.09.2020 по 30.11.2020, колегія приходить до висновку, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар, складає 57 277, 34 грн. за видатковими накладними:
- від 08.10.2020 № 14491 на суму 6932,23 грн.;
- від 08.10.2020 № 14492 на суму 16443,44 грн.;
- від 08.10.2020 № 14493 на суму11004,36 грн.;
- від 16.10.2020 № 15050 на суму 8998,26 грн.;
- від 16.10.2020 № 15052 на суму 7411,99 грн.;
- від 16.10.2020 № 15054 на суму 6199,06 грн.;
- від 17.10.2020 № 15162 на суму 288,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 57 277, 34 грн.
Позивачем заявлено до стягнення та 271, 67 грн. 3% річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок без врахування проведеної оплати відповідачем за видатковими накладними № 13972 та № 13974. Відповідачем було оплачено 04.11.2020 за видатковою накладною № 13972 від 30.09.2020 заборгованість у розмірі 13 876, 00 грн., (прострочка з 14.10.2020 по 03.11.2020), а отже 3% річних складають 22,57 грн., а не заявлених позивачем 52, 46 грн.
За видатковою накладною № 13 974 від 30.09.2020 відповідачем частково сплачено 04.11.2020 заборгованість 7 220, 23 грн. (прострочка з 15.10.2020 по 03.11.2020), виходячи із суми боргу 14 655, 95грн., складає 24, 03 грн., а за період з 04.11.2020 по 30.11.2020, виходячи із суми боргу 7,435,72 грн., складає 16,46 грн., що разом складає 40, 49 грн., а не заявлених позивачем 55, 41грн.
В іншій частині розрахунок 3% річних за накладними № 14491, 14492, 14493, 05050,15052, 15054, 15162 є арифметично правильним.
Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 227,04 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату оплату товару у розмірі 830, 54 грн. та 8600, 95 грн. штрафу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Пунктом 9.4 договору передбачено за порушення строків оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж десять календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з одинадцятого дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом десяти календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції (п.9.3 договору).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлені до стягнення розміри пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду апеляційної інстанції за видатковими накладними № 13972 та № 13974, оскільки відповідачем було оплачено 04.11.2020 за видатковою накладною № 13972 від 30.09.2020 заборгованість у розмірі 13 876, 00 грн., (прострочка з 25.10.2020 по 03.11.2020), отже пеня складає 45,50 грн.
За видатковою накладною № 13974 від 30.09.2020 частково сплачено 04.11.2020 заборгованість 7 220, 23 грн. (прострочка з 25.10.2020 по 03.11.2020 виходячи із суми боргу 14 655, 95грн.) пеня складає 48,05, а за період з 04.11.2020 по 30.11.2020 виходячи із суми боргу 7,435,72 грн., пеня складає 65, 82грн., отже розмір пені складає 113, 87 грн. В іншій частині розрахунок пені, наданий позивачем правильний.
Таким чином, за розрахунком суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 643, 80 грн.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8600,95 грн. на підставі п.9.3 договору поставки, відповідно до умов якого у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом десяти календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Враховуючи те, що сторони передбачили у договорі відповідальність у вигляді штрафу, а також те, що судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено зі сторони відповідача факт порушення зобов'язання своєчасної оплати поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8600,95 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги заперечення апелянта щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за укладеним договором поставки, виходячи з наступного.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2021 у справі № 900/1242/20 зміні у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача частково, пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., на підтвердження якої подано копію договору про надання правової допомоги у господарських справах № 42-Ю від 27.11.2020; рахунок - фактуру № ЮК-171/1 від 27.11.2020 на суму 5000,00 грн.; копію платіжного доручення № 3731 від 30.11.2020 про сплату 5000,00 грн.
Відповідачем також заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6900 грн. 00 коп., на підтвердження подано копію договору про надання правової допомоги № 6/2021 від 24.02.2021, акт наданих послуг від 15.03.2021, рахунок - фактуру до договору про надання правової допомоги 6/2021 від 24.02.2021 на суму 6900,00 грн.; довідка про отримання грошових коштів від відповідача.
Враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), надані позивачем та відповідачем докази на підтвердження факту понесення останніми витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує сторонам витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокатів пропорційно задоволеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мірило Світлани Миколаївни на рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2021р. у справі № 920/1242/20 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2021 у справі № 920/1242/20 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" до Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55, код ЄДРПОУ 39819673) 57277, 34 - основного боргу, 227, 04 грн. - 3% річних, 8600,95 грн. - штрафу, 643, 80 грн. - пені, 3490, 00 грн. витрат на правничу допомогу, 1467,19 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55, код ЄДРПОУ 39819673) на користь фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2070 грн. витрат на правничу допомогу, 945,90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.
Матеріали справи № 920/1242/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 14.07.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
І.А. Іоннікова