ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/33/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Бєляновського В.В., Богатиря К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021
по справі № 915/33/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕК-Україна»
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом'в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»
про стягнення 207 916, 87 грн.
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
місце ухвалення рішення: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області
повний текст рішення складено та підписано: 31.03.2021.
04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕК-Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.12.2020, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованість у розмірі 207916,87 грн., із яких: 195458,40 грн. - основний борг за переданий по договору поставки №53-123-01-19-05807 від 09.10.2019 товар, 4835,59 грн. - 3% річних, 7622,88 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання товару №53-123-01-19-05807 від 09.10.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕК-Україна» задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТЕК-України» грошові кошти у загальній сумі 205159,27 грн., із яких: 195458,40 грн. - основний борг; 3588,74 грн. - 3% річних; 6112,13 - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3087,56 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження; частково скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 по справі №915/33/21, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 3588, 74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6112, 13 грн., судовий збір стягнути пропорційно заявленим вимогам.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник наголошує на неможливості покладення на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідальності за порушення останнім прийнятих на себе зобов'язань за договором постачання товару 53-123-01-19-05807 від 09.10.2019 у зв'язку з тим, що вказане порушення відбулося за відсутності його вини, а саме: внаслідок перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому перебуванням ринку електричної енергії України в кризовому стані, зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед відповідачем та істотним зменшенням обсягу відпуску електроенергії.
Крім того, скаржник посилається на указ Президента України №406/2020 від 22.09.2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», на виконання якого функції управляння відповідача перейшли до Кабінету Міністрів, скаржник вважає ці обставини винятковими, які напряму вплинули на неплатоспроможність підприємства.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 по справі №915/33/21- залишити без руху.
Встановлено Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» строк для усунення недоліків, протягом 10 днів, з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: привести апеляційну скаргу у відповідність вимогам п.5 та 6 ч.2 ст.258 ГПК України в частині зазначення у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, зазначення нових обставини, що підлягають встановленню, доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
04.06.2021 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої приведено апеляційну скаргу у відповідність вимогам п.5 та 6 ч.2 ст.258 ГПК України
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 поновлено Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 у справі № 915/33/21.
Відкрито апеляційне провадження у справі № 915/33/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021.
Визначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 у справі № 915/33/21 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТД ТЕК-Україна» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (далі - ВП «ЮУАЕС») укладено договір на постачання товару №53-123-01-19-05807 (далі - Договір), у відповідності до умов якого ТОВ «ТД ТЕК-Україна» (постачальник) зобов'язався передати ВП «ЮУАЕС» (покупцю), а останній зобов'язався прийняти та сплатити товар - код CPV 38420000-5 по ДК 021:2015 - Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Перетворювачі ) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього Договору; рік виготовлення товару - не раніше 2018 року (п. 1.1 Договору).
Місцем виконання цього Договору є місто Южноукраїнськ (п. 1.3 Договору).
У відповідності до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом - 162882,00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 % - 32576,40 грн.; всього з ПДВ - 195458,40 грн.
За даним Договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 (Додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2. Договору).
Постачання здійснюється протягом 90 днів з дати публікації договору в системі Prozorro, але не пізніше 30.11.2019, на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство”, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору, з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdvl@atom.gov.ua та ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат якості, тощо);
- державний документ про калібрування.
Датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).
Покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товару (п. 11.1.1 Договору).
Сторонами погоджено, що Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою; дія терміну цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов'язань (п.п. 12.1-12.3 Договору).
У специфікації №1 (додатком №1 до Договору) сторони визначили найменування, тип, марку, технічні характеристики, код товару, кількість, ціну, виробника, суму без ПДВ товару, а саме: 1) вимірювач-регулятор технологічний ИРТВ-5215/12/12/4…20/0…+100/360/ГП у кількості 3 шт., за ціною 19800,0 грн., у загальній сумі - 59400,0 грн. без ПДВ; 2) перетворювач вимірювальний температури та вологості ИПТВ-056-А/М3-04/4/3/100/ШР14/3/360П/ГП у кількості 3 шт., за ціною 34494,0 грн., у загальній сумі - 103482,0 грн. без ПДВ.
26.12.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 195458,40 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000626 від 23.12.2019.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №СФ-000545 від 01.10.2019 на суму 195458,40 грн. з ПДВ.
Відповідачем товар у строк встановлений Договором не сплатив. Що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення 3588,74 грн. - 3%річних, 6112,13 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим в частині відмови у задоволенні решти позову Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено місцевим господарським судом, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-19-05807 від 01.10.2019 у сумі 195458,40 грн. є обґрунтованою та в цій частині не оскаржується.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Місцевим господарським судом за допомогою програми «IpLex», з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок 3% річних на заборгованість 195458,40 грн. за період з 20.05-29.12.2020 (224 днів прострочення), розмір 3% річних склав 3588,74 грн., та інфляційних втрат за період червень - грудень 2020 року включно, розмір яких склав 6112,13 грн.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд, перевіривши виконаний позивачем розрахунок компенсаційних та штрафних санкцій, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 6112,13 грн., а в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1246,85 грн. (4835,59 грн. - 3588,74 грн.) та відмовив в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1246,85 грн. (4835,59 грн. - 3588,74 грн.) та інфляційних втрат у розмірі 1510,75 грн. (7622,88 грн. - 6112,13 грн.).
Жодних доводів стосовно неправильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних апеляційна скарга не містить.
Відхилення доводів апеляційної скарги.
Стосовно доводів скаржника про необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань, прийнятих ним на підставі укладеного між сторонами договору № 53-123-01-19-05807 від 09.10.2019, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження відсутності вини останнього у простроченні виконання зобов'язань за договором № 53-123-01-19-05807 від 09.10.2019, зокрема, доказів істотного зменшення обсягу відпуску апелянтом електроенергії, зростання простроченої заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та вжиття скаржником заходів на стягнення відповідної заборгованості у разі її наявності.
Посилання скаржника на факт перебування ринку електричної енергії України в кризовому стані колегією суддів оцінюються критично, адже за умовами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною господарською діяльністю, яка здійснюється на власний ризик, відтак сам по собі основний вид господарської діяльності відповідача у вигляді виробництва електроенергії жодним чином не свідчить про наявність правових підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язань за вищенаведеним договором підряду.
Безпідставними також є посилання апелянта на указ Президента України №406/2020 від 22.09.2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», оскільки згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того факту, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 у справі №915/33/21 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2021 у справі № 915/33/21 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
суддя В.В. Бєляновський
суддя К.В. Богатир