Провадження № 22-ц/803/5934/21 Справа № 205/6506/20 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
13 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, про поділ спільної сумісної власності подружжя, -
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з, уточненим 27 січня 2021 року, позовом до ОСОБА_1 , третя особа - акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк”), про поділ спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи його тим, що 01 вересня 2018 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. Оскільки спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на сімейне життя, шлюбно-сімейні відносини 21 липня 2020 року було розірвано.
Вказував, що за час шлюбу з відповідачем, на підставі договору фінансового лізингу №DN00AI00000416 від 27 вересня 2019 року, за його згодою, було придбано автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк», право власності на який переходить до відповідача з моменту сплати нею визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Зазначав, що заздалегідь до укладення договору фінансового лізингу, відкрив депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_1 у Монобанку з метою купівлі автомобіля в інтересах сім'ї, з січня 2019 року постійно накопичував кошти на депозитний рахунок, знімаючи кошти зі свого основного рахунку у АТ КБ «Приватбанк» та додаткового рахунку.
Вказував, що відповідно до довідки від 24 грудня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що 26 серпня 2020 року угода DN00AI00000416 від 27 вересня 2019 року (транспортний засіб марки «Nissan Juke», VIN НОМЕР_2 ) закрита. З виписки вбачається, що у період з 27 серпня 2019 року по 21 грудня 2020 року, після розірвання шлюбу, відповідачем було сплачено лише два платежі, а саме: 22 липня 2020 року - 10 000 грн., 18 серпня 2020 року - 14 000 грн.
Посилаючись на те, що загальна сума коштів, які були сплаченні сторонами на момент перебування у шлюбі, складає 405 733 грн.27 коп., а отже на долю кожного з подружжя припадає коштів в розмірі 202 866 грн.60 коп., враховуючи, що на момент розгляду справи автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 належить третій особі АТ КБ «Приватбанк», просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь частину грошових коштів, які були фактично сплачені подружжям за автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, VIN НОМЕР_2 , у розмірі 202 866 (двісті дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн.60 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно задоволено заявлені вимоги, оскільки поділу підлягає майно подружжя,у даному випадку автомобіль, а не платежі здійснені за кредитом.
23 червня 2021 року позивач ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначав, що за час шлюбу на підставі договору фінансового лізингу придбано автомобіль, оплати були здійснені під час перебування у шлюбі, втім через те, що право власності на автомобіль зареєстровано за АТ КБ “ПриватБанк”, вважав обґрунтованими заявлені ним позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 01 вересня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с.11).
21 липня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.12).
27 серпня 2019 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №DN00A!00000416, відповідно до якого, за згодою ОСОБА_2 , було придбано автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк» (а.с.117-126).
Відповідно до п.2.4 договору фінансового лізингу №DN00A!00000416 від 27 серпня 2019 року предметом лізингу є власність лізингодавця протягом усього строку дії цього договору. В разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно з умовами цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю не повертається.
Пунктом 3.1 цього договору зазначено, що лізингодавець реєструє предмет лізингу на своє ім'я.
Право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання сторонами акту (п.11.2 вищезазначеного договору).
Відповідно до відповіді від 24 грудня 2020 року №20.1.0.0.0/7 - 20201202/2296 АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що 26 серпня 2020 року угода DN00A!00000416 від 27 серпня 2019 року (транспортний засіб марки «Nissan Juke», VIN НОМЕР_2 ) закрита, а також долучено виписку по рахунку з 27 серпня 2019 року по 19 грудня 2020 року, з якої вбачається, що у період з 27 серпня 2019 по 19 грудня 2020 року взагалі за договором було сплачено 430 533 грн. 27 коп. (а.с.128-130).
Згідно виписки по розрахункам АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 у період з січня 2019 року по липень 2020 року перераховував на рахунки ОСОБА_1 кошти, також поповнював депозитний рахунок для погашення заборгованості по договору фінансового лізингу №DN00A!00000416 від 27 серпня 2019 року (а.с.17-37).
Відповідно до договору фінансового лізингу №DN00A!00000416 від 27 серпня 2019 року право власності на предмет лізингу переходить від АТ КБ «Приват банк» до ОСОБА_1 в момент підписання сторонами та скріплення печаткою АТ КБ «Приват банк» акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, тобто з дати підписання сторонами Акту. До цього автомобіль є власністю АТ КБ «Приват банк».
Також судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин спірний автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , залишився у користуванні та розпорядженні відповідача.
Відповідно до наданої інформації Територіального сервісного центру МВС №1241 від 06 листопада 2020 року автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , з 21 липня 2020 року по теперішній час зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк» (а.с.105).
Разом з тим, станом на 26 серпня 2020 року угода №DN00A!00000416 від 27 серпня 2019 року вже закрита.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд зазначав, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім'єю, та вважав можливим захистити право позивача шляхом стягнення з відповідача частини грошових коштів, які були фактично сплачені подружжям за автомобіль марки «Nissan Juke», 2016 року випуску, VIN НОМЕР_2 , у розмірі 202 866 грн.60 коп.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям підлягають застосуванню передусім норми СК України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення закріплене у статті 368 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до положень частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).
Як роз'яснено в пунктах 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Позивачем заявлено не про поділ майна подружжя, а про стягнення 1/2 частини грошових коштів фактично сплачених за автомобіль.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач вправі вимагати стягнення із відповідача 1/2 частини вартості спірного автомобіля, а не стягнення грошової компенсації виплаченого кредиту, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника, а не кошти, за які подружжям було набуте спільне майно у період шлюбу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаю задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В порядку ч.13 ст.141 ЦПК України, зважаючи на результат розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 3 097 грн.50 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, про поділ спільної сумісної власності подружжя відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 097 грн.50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.