Справа №717/1012/20
Іменем України
15.07.2021 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі головуючого - судді Туржанського В.В., розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Коломійця Віталія Кириловича.
Представник боржника: ОСОБА_2 .
Стягувач: акціонерне товариство „Державний
ощадний банк України”.
Представники стягувача: ОСОБА_3
Затолочний Сергій Іванович.
05 липня 2021 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця Коломійця В.К. щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна.
В обгрунтування скарги зазначає, що постановою від 29 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64323304 з примусового виконання виконавчого листа №717/1012/20 виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області 15 січня 2021 року про стягнення з неї на користь АТ „Державний ощадний банк України” 1321619 гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором та 9912 гривень 15 копійок на відшкодування витрат понесених на сплату судового збору. Ознайомившись 25 червня 2021 року із звітом №51/21 від 24 червня 2021 року суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості майна, ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав. За даним звітом ринкова вартість об'єкту оцінки без врахування ПДВ: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 становить 1780 206 гривень, земельної ділянки за цією ж адресою 162715 гривень. Вважає, що зазначена оцінка проведена з грубим порушенням законодавства, а саме звіт надано через три місяці з дати укладення договору з приватним виконавцем, що є порушенням ч.3 ст. 20 Закону України „Пр виконавче провадження”, приватний виконавець на забезпечив оцінювачам доступ до об'єкту оцінки, що призвело до заниження дійсної його вартості, оцінювач особисто не проводив огляд об'єкта оцінки. Згідно рецензії від 02 липня 2021 року звіт про оцінку майна №51/21 не повністю відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і не може бути використаний відповідно до мети оцінки. Оцінка вартості житлового будинку та земельної ділянки є заниженою та не відповідає ринковій вартості.
Просить суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В.К. щодо оцінки майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №64323304 та прийняття ним як замовником звіту №51/21 від 24 червня 2021 року суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ”, як виконавця, про оцінку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою за ринковою вартістю без врахування ПДВ в сумі 1 942 921 гривня. Зобов'язати приватного виконавця Коломійця В.К. повторно здійснити оцінку майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №64323304 з дотриманням вимог ст. 57 ЗУ „Про виконавче провадження”.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 підтримала скаргу.
Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала скаргу.
Приватний виконавець Коломієць В.К. в судовому засіданні скаргу не визнав та пояснив, що всі документи направляв ОСОБА_1 рекомендованими листами, а також вручав представнику стягувача. Вимог від оцінювача про надання доступу до об'єкта оцінки не було. Приватний виконавець не знає чи оглядав оцінювач об'єкт оцінки. Вважає, що дії ОСОБА_1 спрямовані на затягування виконавчого провадження. ОСОБА_4 не подав заяву до ДП „Сетам” щодо реалізації майна боржника, оскільки відсутня довідка про реєстрацію у будинку дітей.
Представник стягувача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що копії скарги в порушення ст. 183 ЦПК України не направлені сторонам виконавчого провадження, а тому заяву слід повернути без розгляду. Вважає, що оцінку майна було проведе правомірно.
Представник стягувача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в діях приватного виконавця відсутні порушення він був зобов'язаний прийняти звіт про оцінку майна. Всі застосовані у звіті коригування є прийнятними.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши додані до скарги матеріали, вважає, що скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України „Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України „Про виконавче провадження” випадках - на приватних виконавців.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Згідно ч.1 ст.74 Закону України „Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Постановою приватного виконавця Коломійця В.К. від 29 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64323304 з виконання виконавчого листа №717/1012/20, виданого Кельменецьким районним судом 15 січня 2021 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” 1321619 гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором, та стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” по 9912 гривень 15 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.
У постанові про відкриття виконавчого провадження боржником зазначена лише ОСОБА_1
29 січня 2021 року приватний виконавець Коломієць В.К. виніс постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця Коломійця В.К. від 26 лютого 2021 року описано і накладено арешт на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований кадастровий номер 7310136900:11:001:0059. Сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз'яснено можливість у 10-денний строк з дня прийняття постанови досягти згоди щодо вартості майна та письмово повідомити про це виконавця. Постанова містить підпис представника стягувача.
Постановою приватного виконавця Коломійця В.К. від 02 березня 2021 року призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ”, яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №607/20, виданий Фондом державного майна України 14 липня 2020 року, строком дії до 14 липня 2023 року.
Суб'єкту оціночної діяльності суб'єкту господарювання ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ” постановлено надати звіт про оцінку майна, попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
24 червня 2021 року ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ” складено звіт про оцінку майна №51/21, згідно з яким ринкова вартість, без врахування ПДВ, нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:11:001:0059 та житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 складає 1 942 921 гривню.
Приватний виконавець Коломієць В.К. прийняв звіт суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно до рецензії складеної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 02 липня 2021 року, звіт про оцінку майна №51/21 не повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та не може бути використаний відповідно до мети оцінки, а саме вид вартості, яка визначається у звіті про оцінку майна, мета оцінки, умови використання результатів оцінки, не відповідають особливостям об'єкта оцінки, нормативно - правовим актам, вихідні дані та інші інформацію необхідні для оцінки майна, оцінювачем зібрано не в повному обсязі і їх обсягу недостатньо для здійснення об'єктивної оцінки майна.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також устатті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Враховуючи наведе, формальна відсутність доказів надіслання іншим учасникам справи копій скарги на дії державного виконавця, за умови , що на час розгляду скарги всі учасники виконавчого провадження отримали її копії, не може бути підставою для повернення скарги без розгляду.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявниця посилалася на те, що дії державного виконавця з визначення вартості спірного нерухомого майна є неправомірними, оскільки результати оцінки цього майна є заниженими і такими, що не відповідають реальній вартості нерухомого майна та звіту оцінки цього ж майна, здійсненого ФОП ОСОБА_8 02 липня 2021 року, оскільки здійснені без реального огляду предмета оцінки.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).
Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII „Про виконавче провадження”, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України „Про виконавче провадження” або Закон №1404-VIII), тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 18 Закону України „Про виконавче провадження” передбачені права та обов'язки виконавця.
Зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до статті 48Закону України „Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з частиною п'ятою статті 48 Закону України „Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Частиною першою статті 61Закону України „Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України, зокрема Порядком реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 (далі - Порядок).
Розділом ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України „Про виконавче провадження”.
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
За змістом частин першої третьої статті 57 Закону України „Про виконавче провадженя” визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання.
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України „Про виконавче провадження”).
Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 про те, що виконавець не міг здійснювати оцінку майна і залучати суб'єкта оціночної діяльності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) зазначено, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
24 червня 2021 року суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ” виконано звіт про оцінку майна №51/21, згідно якого ринкова вартість, без врахування ПДВ, нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:11:001:0059 та житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 складає 1 942 921 гривню.
Суд вважає, що залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження” та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі звітом про оцінку майна, якщо він складений з дотриманням вимог закону.
Згідно зі статтею 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною третьою статті 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Згідно зі статтею 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Національний стандарт № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 „Оцінка нерухомого майна” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Частиною шостою статті 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав” звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Крім того, статтею 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, № 2033/2-108/11 від 18 листопада 2020 року .
У свою чергу, у звіті про незалежну оцінку будинку та земельної ділянки оцінювач не навів відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що державний виконавець після замовлення оцінки намагався забезпечити доступ оцінювача до об'єкта оцінки.
Також, ОСОБА_1 вказує на заниження суб'єктом оціночної діяльності вартості об'єкта оцінки.
На підтвердження факту заниженої вартості предмету оцінки надано звіт про оцінку майна №49-ng-07-21 від 02 липня 2021 року, згідно якого вартість будинку та земельної ділянки становить 4 603 179 гривень, а не як зазначено у звіті про оцінку майна №51/21 від 24 червня 2021 року 1 942 921 гривню.
Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п'ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (ч.1 ст. 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5цього Закону (частина друга статті 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).
Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
Даний висновком узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №755/6875/18.
Також, ОСОБА_1 було надано суду рецензію на звіт про оцінку майна від 02 липня 2021 року згідно якого встановлено, що звіт не повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та не може бути використаний відповідно до мети оцінки.
Суд вважає, що рецензування оцінки майна безумовно є належним встановленим способом спростування результатів оцінки майна.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.
Із змісту звіту про оцінку майна від 24 червня 2021 року вбачається, що оцінювач особисто не оглядав об'єкт оцінки, прийняв до уваги фотоматеріали. Суб'єктом оцінки без належного обгрунтування, без огляду нерухомого майна, зазначено про те, що наявність ознак зносу у житловому будинку, який складає 10%.
Таким чином, під час проведення оцінки було порушено вимоги п.п.50, 52 Національного стандарту № 1 „Загальні положення оцінки майна й майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, що призвело до зниження вартості об'єкта оцінки.
Дослідивши звіт про оцінку майна від 24 червня 2021 року, встановивши зазначені недоліки, виконавець мав можливість направити суб'єкту оціночної діяльності свої зауваження до звіту та вимагати виправлення недоліків або письмових роз'яснень.
Між тим, звіт про оцінку майна від 24 червня 2021 року був прийнятий без зауважень та використаний для визначення вартості арештованого майна, в той час, як наявні підстави для висновку про його невідповідність вимогам законодавства.
За наведених обставин, дії виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника є протиправними.
Згідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 260, 450,451ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Коломійця Віталія Кириловича - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця Коломійця Віталія Кириловича щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований кадастровий номер 7310136900:11:001:0059, відповідно до звіту про оцінку майна №51/21 від 24 червня 2021 року ТзОВ „ОЦІНКА-ІНФОРМ”.
Зобов'язати приватного виконавця Коломійця Віталія Кириловича усунути порушення шляхом проведення повторної оцінки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований кадастровий номер 7310136900:11:001:0059.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до апеляційного суду Чернівецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються через Кельменецький районний суд Чернівецької області.
Повний текс ухвали складено 15 липня 2021 року.
Суддя: