Справа № 405/4626/21
3/405/1004/21
08.07.2021 року суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Шевченко І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Кропивницького ВП ГУНПУ в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППФО НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 461395 від 25.06.2021 року ОСОБА_1 , 25.06.2021 року о 14:00 годині за адресою - АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, образливим словами та погрозами фізичної розправи, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомляв, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило. При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. В зв'язку з цим, суд вважає, що особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в повній мірі забезпечено право на участь в розгляді справи та останній своєю неявкою до суду використав своє право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.06.2021 року, заявою потерпілої ОСОБА_2 , письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , довідкою «ІПС».
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають за адресою АДРЕСА_1 , ведуть спільне господарство, дійсно 25.06.2021 року о 14:00 годині за місцем їх спільного проживання, ОСОБА_1 ображав грубою нецензурною лайкою свою матір ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, вчинивши психологічне насильство в сім'ї, у зв'язку з чим останньою була викликана поліція. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без жодних заперечень та зауважень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Відповідно до ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, шляхом умисного вчинення дій психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 .
Оскільки адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, то в діях ОСОБА_2 є склад вказаного адміністративного правопорушення.
При накладенні стягнення відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту та відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнути з правопорушника судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 173, ст. ст. 283, 284, 287 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППФО НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді 7 (семи) діб адміністративного арешту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППФО НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу: судовий збір на користь держави ( ОСОБА_1 , справа № 405/4624/21, Ленінський районний суд м. Кіровограда).
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко