Справа № 498/773/18
Провадження № 1-кп/496/63/19
25 січня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В провадженні суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді триманні під вартою. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ризики які враховувалися при обранні вказаного запобіжного заходу, на даний час не відпали.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що обвинувачена має постійне місце проживання та від слідства не переховувалася. Клопотав перед судом про зміну запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Обвинувачена підтримала думку захисника та зазначила, що могла б перебувати під домашнім арештом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання у вчиненні якого обвинувачується остання, яка офіційно не працевлаштована, проживає в іншому районі Одеської області, не за місцем реєстрації, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню. В свою чергу клопотання захисника та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченій діяння.
Керуючись ст.ст.23,177-178,181,331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 26 березня 2019 року, включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.
В клопотанні захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, домашній арешт - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 25 січня 2019 року.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_3