15.07.21
22-ц/812/1352/21
Провадження № 22-ц/812/1352/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
15 липня 2021 року м. Миколаїв
справа № 484/4068/20
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,
переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення сторін у письмовому провадженні цивільну справу за позовом
акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 18 травня 2021 року суддею Паньковим Д.А. в приміщенні цього ж суду (повне судове рішення складено 27 травня 2021 року),
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк», звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на підставі анкети-заяви від 12 березня 2011 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умови кредитування узгоджені підписанням ОСОБА_1 довідки про умови кредитування. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, а також викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Також погодився ознайомлюватись з їх змінами на сайті.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 5 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 126 419,92 грн., в тому числі 62 942,76 грн. заборгованості за кредитом та 22 622,76 грн. процентів, 40 854,68 грн. пені .
Згодом зменшивши позовні вимоги (а.с.156), позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість станом на 28 лютого 2021 року у загальному розмірі 85 565,24 грн., в тому числі 62 942,76 грн. заборгованості за кредитом та 22 622,76 грн. заборгованості за процентами.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на відсутність підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі не містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). До того ж, посилаючись на позицію Верховного Суду України і Верховного Суду, викладену в постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175\4576\14-ц) та інш. зазначав, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку. Крім того банк пропустив трирічний строк позовної давності.
У відповіді на відзив представник АТ КБ «ПриватБанк» вважав заперечення відповідача безпідставними, а умови кредитування - узгодженими, що підтверджується довідкою, власноручно підписаною Фостенком Є.І. Отже між сторонами узгоджені як вартість кредиту, так і відповідальність за порушення зобов'язань. Виписка з особового рахунку є підтвердженням факту користування відповідачкою кредитними коштами та часткового виконання зобов'язань за договором.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2021 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто 62 942,76 грн. заборгованості за кредитом та 1046,37 грн. судового збору.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини сторін виникли на підставі анкети-заяви від 12 березня 2011 року. Оскільки відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору (у формі сплати процентів), а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, то банк має право на стягнення лише фактично отриманий та не повернутий кредит, який за розрахунком позивача складає 62 942,76 грн. Водночас, суд не встановив порушень банком правил позовної давності, зазначивши, що застосування правил позовної давності відповідачем не обґрунтовано.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечував позов, зокрема, апелянт підкреслював, що позовні вимоги не доведені, матеріали справи не містять підтверджень укладення кредитного договору та того, що саме ці Умови та Тарифи діяли на час підписання анкети-заяви, а тому умови кредитування сторонами не узгоджені. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Правом відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» не скористалось.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).
За правилами статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 («Позика») глави 71 ЦК («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (частина 2 статті 1050 ЦК).
Особливістю карткового рахунку є те, що операції за таким рахунком можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, які є електронним платіжним засобом у вигляді емітованої банком пластикової картки. Кредитною карткою є платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом (пункти 1.1.1.55, 1.1.1.76 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, далі Умови та Правила).
Платіжні картки випускаються на строк, визначений банком для відповідного типу картки та категорії клієнта. Строк дії платіжної картки зазначається на самій картці, яка є дійсною до останнього дня зазначеного на ній місяця відповідного року включно.
Враховуючи ці особливості кредитування шляхом відкриття карткового рахунку з встановленням ліміту на платіжну картку, можна дійти висновку, що строк дії кредитного договору залежить від строку дії платіжної картки або/та строку кредитного ліміту.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК).
Судом встановлено, що 12 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Договір), в якій зазначено, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, з якими він ознайомився в письмовому вигляді та погодився, складають Договір про надання банківських послуг (а.с.53).
Того ж дня власноручно ОСОБА_1 підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» (далі - Довідка), в якій зазначено розмір процентної ставки (2,5% на місяць), розмір пені та умови її нарахування, а також штраф. Того ж дня відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 (а.с.51, 53, 54).
Кредитний ліміт змінювався з квітня 2011 року по серпень 2017 року з 300 грн. до 25 000 грн. та анульований у березні 2019 року (а.с.51).
У період 2011-2017 років неодноразово отримував кредитні картки, остання кредитна картка видана 2 квітня 2017 року з кінцевим строком дії до березня 2021 року (а.с.52).
З березня 2011 року ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, останні переважно для сплати щомісячних платежів за сервісом «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка». Відповідач частково виконував зобов'язання за Договором, останній платіж на погашення кредитних зобов'язань здійснив 29 жовтня 2018 року в розмірі 250 грн. (а.с.31 зворот).
Отже, протягом останніх років (2018-2020) ОСОБА_1 зобов'язання з повернення отриманих коштів не виконував.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості у ОСОБА_1 з повернення отриманого кредиту (тіла) та права банку на її примусове стягнення відповідно до положень статей 530 та частини 2 статті 1050 ЦК.
Водночас, апеляційний суд не дає оцінку обгрунтованості судового рішення в частині відмови у стягненні процентів, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту, оскільки судове рішення позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржується.
Заборгованість за кредитом (тілом) станом на жовтень 2019 року банк визначив у розмірі 62942,76 грн. та ця сума залишилась незмінною станом на 28 лютого 2021 року (а.с.157-173).
Аналіз розрахунку, наданого позивачем, нарахування за використання ліміту (проценти) за кожний наступний місяць проводилось банком на загальну заборгованість за попередній місяць, в тому числі і на нараховані за попередній період проценти та пеню.
Так, стовпець 4 розрахунку (з 1.06.2015 року) має назву «відсотки погашені за рахунок кредиту», що свідчить про зарахування до суми отриманого кредиту нарахованих відсотків (а.с.16-30).
Отже, заборгованість, яка зазначена банком як прострочене тіло кредиту - 82942,76 грн. фактично є загальною заборгованістю, до складу якої включено як тіло кредиту, так і проценти та інше.
Нарахування у такий спосіб суперечить Умовам та положенням статті 534 ЦПК щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, а тому не може вважатись обґрунтованим.
Розрахунок заборгованості за кредитом (тілом), проведений апеляційним судом за програмним забезпеченням АТ КБ «ПриватБанк», свідчить про те, що така заборгованість складає 38 781 грн. (а.с226-234), які підлягають стягненню відповідно до статей 526 ЦК.
Отже, судове рішення в частині визначення розміру заборгованості за кредитом (тілом) підлягає зміні.
Судове рішення в частині відмови у стягненні відсотків не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги є повторенням відзиву на позовну заяву та пов'язані з невірним розумінням апелянтом змісту судового рішення та без врахування відмови суду у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами. Вимог щодо стягнення пені банк взагалі не заявляв (а.с.156).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для скасування судового рішення та відмови в позові.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК підлягають розподілу судові витрати.
Враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню банку пропорційно задоволеним вимогам підлягає судовий збір, сплачений банком при поданні позовної заяви ( 2102 грн.), що складає 952,70 грн. (38781 х 2102 : 85565).
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, пропорційна частина цього збору підлягає стягненню на користь держави з позивача, що складає 1210,3 грн. (/62943 -38781/ х 3153 : 62943/).
За правилами частини 10 статті 141 ЦПК з банку на користь держави підлягає стягненню 257,60 грн. судового збору.
Керуючись статями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2021 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» кредитної заборгованості з 62 942,76 грн. до 38 781 грн.
Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат скасувати.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 257,60 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 15 липня 2021 року.