Дата документу 15.07.2021 Справа № 333/2950/18
Єдиний унікальний №333/2950/18 Головуючий у 1 інстанції Стоматов Е.Г.
Провадження № 22-ц/807/2450/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
15 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Дашковської А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Комунарського суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 28351,87 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 291,43 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
23 вересня 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по даній цивільній справі, в якій ставиться питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи в розмірі 14 000 грн., та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 12 355 гривень 20 копійок, комісії банку за здійснення платежу в розмірі 123 гривні 55 копійок.
04 листопада 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено додаткове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 12 355,20 грн.
26 листопада 2020 року за заявою ОСОБА_1 ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 8 236,80 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду від 04 листопада 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким призначити стягнення витрат, понесених ОСОБА_2 на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрат пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 12 355,20 грн. з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 не надав до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які очікував зазнати у зв'язку з розглядом справи. суд не забезпечував судові витрати ОСОБА_2 у вигляді внесення грошової суми на депозитний рахунок суду, що свідчить про невжиття ним заходів до забезпечення подальшого відшкодування судових витрат. Розмір стягнутих сум не відповідає вимогам ст. ст. 137, 141 ЦПК України та не є пропорційним до заявлених позовних вимог, не відповідає складності справи, обсягові наданих адвокатом послуг, часу, витраченого на це, значенню справи для сторін. Матеріали справи не містять доказів кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги. Основним рішенням у справі, попри відмову у позові до ОСОБА_2 , не встановлено обставин для його реабілітації з питання завдання ним майнової шкоди. Покладення на позивача обов'язку відшкодування судових витрат ОСОБА_2 , пов'язаних з проведенням експертизи, суперечить загальним засадам цивільного законодавства: зокрема, справедливості та розумності, а також додатковому рішенню від 26.11.2020 р. у поточній справі, крім цього ОСОБА_2 за висновком експертизи «позитивних для себе відповідей не отримав». Позивач не вбачає підстав для стягнення з неї судових витрат, зазнаних відповідачем ОСОБА_2 , на її думку суд не забезпечив їй право на справедливий суд, не з'ясував належним чином обставин справи. Виходячи з викладеного, просила апеляційний суд скасувати оскаржуване додаткове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким покласти судові витрати ОСОБА_2 на іншого відповідача - ПрАТ «УПСК».
ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Комунарського суду від 23 вересня 2020 року позов у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 28351,87 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 291,43 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
23 вересня 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по даній цивільній справі, в якій ставиться питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи в розмірі 14 000 грн., та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 12 355 гривень 20 копійок, комісії банку за здійснення платежу в розмірі 123 гривні 55 копійок.
За приписами п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
04 листопада 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено додаткове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи в розмірі 12 355,20 грн.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно керувався положеннями статей 133, 137, 141 ЦПК України та встановив, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано - договір про надання правничої допомоги від 11 липня 2018 року, акт приймання наданих послуг від 13 липня 2018 року, акт приймання наданих послуг від 10 вересня 2018 року, акт приймання наданих послуг від 13 жовтня 2018 року, акт приймання наданих послуг від 25 червня 2020 року, акт приймання наданих послуг від 21 травня 2020 року, розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень від 13 липня 2018 року, розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень від 10 вересня 2018 року, розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 4000 гривень від 13 жовтня 2018 року, розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень від 21 травня 2020 року, розписка про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень від 25 червня 2020 року.
Враховуючи те, що розмір заявлених витрат не є спів мірним, суд прешої інстанції обґрунтовано зменшив його розмір до 10 000 грн.
Відповідно п.п.2,4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат,пов'язаних з розглядом справи,належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було понесені судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, що підтверджується рахунком на оплату № 1130 від 20 грудня 2018 року (т.1 а.с. 178).
Таким чином, суд обґрунтовано стягнув з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 12 355, 20 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Клопотання про зменшення судових витрат або заперечення в порядку ст. 137 ЦПК України позивачем не заявлялося.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надав до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які очікував зазнати у зв'язку з розглядом справи є безпідставними з огляду на те, що неподання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, не створює для суду обов'язку відмовити у відшкодуванні такій особі суми зазнаних нею судових витрат, а лише надає суду таке право, враховуючи інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (ч. 2 ст. 134 ЦПК).
Закон не зобов'язує суд забезпечувати судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, а так само не ставить в залежність можливість відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу від факту подання ним клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу та від вжиття судом заходів забезпечення судових витрат.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката, проте, всупереч вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК, не наведено скаржником жодних доказів такої неспівмірності, хоча тягар доведення цієї обставини покладається законом саме на неї.
Судом стягнуто 10 000 грн. на компенсацію витрат ОСОБА_2 на оплату послуг адвоката, з урахуванням того, що справа розглядалась судом 2,5 роки, а ціна позову, визначена позивачкою, дорівнювала 69050 грн., тобто на оплату послуг адвоката, наданих ОСОБА_2 , суд стягнув з позивача лише 1/7 частину ціни позову.
Посилання скаржника на незазначення кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги, спростовується змістом копій актів приймання наданих послуг. Будь-яких аргументів на підкріплення твердження про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката в частині обсягу наданих послуг скаржник взагалі не наводить.
Таким чином, твердження скаржника про невідповідність розміру стягнутих сум вимогам ст. 137 ЦПК, не знайшли жодного підтвердження.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням у задоволенні позову до ОСОБА_2 суд відмовив позивачу повністю.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК, судові витрати ОСОБА_2 , пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
А тому доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відшкодування витрат ОСОБА_2 за рахунок іншого відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» є безпідставними.
Закон визначає порядок розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (крім судового збору) винятково з результатом розгляду позову. У цьому принципі втілено і принцип розумності, і принцип справедливості. Залежно від того, чи задоволено позов повністю/частково, чи в його задоволенні відмовлено, витрати покладаються на відповідача, позивача чи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Вина відповідача чи будь-які інші обставини не впливають на порядок розподілу судових витрат. Суд не вправі керуватись будь-якими іншими чинниками при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; зв'язок стягнутих судом в оскаржуваному додатковому рішенні витрат з розглядом справи позивачкою не заперечується; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Стягнуті судом в оскаржуваному додатковому рішенні витрати становлять 1/7 частину ціни позову. Вимога про солідарне стягнення ціни позову означає, що позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 , як і з іншого відповідача, ціну позову в повному обсязі. Слід враховувати, що суд і так зменшив заявлені ОСОБА_2 суми витрат на правничу допомогу, задовольнивши заяву лише частково.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, не могли бути передбачені заздалегідь.
Враховуючи зміст договору про надання правничої допомоги, витрати ОСОБА_2 на надання правничої допомоги залежали від кількості судових засідань у поточній справі, а їхня кількість не могла бути передбачена наперед.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат, які ОСОБА_2 сплатив у зв'язку з розглядом справи, встановлено судом на підставі поданих доказів: копій договору про надання правничої допомоги, актів приймання наданих послуг, розписок про отримання грошових коштів. Докази подано своєчасно, у межах 5-денного строку після ухвалення рішення суду, заява про що була подана до закінчення судових дебатів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування додатково рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 липня 2021 року.
Головуючий
Судді: