Справа № 573/993/21
Номер провадження 2/573/303/21
15 липня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.
розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрована відповідачка, яка фактично не проживає у ньому із січня 2019 року, в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку не має можливості, місце перебування її невідоме, на зв'язок вона не виходить. Її реєстрація в будинку порушує її права, як власника житла, користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю. Тому вона звернулася з даним позовом до суду та просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, направила заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, хоча належним чином була сповіщена про день, час і місце розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в справі доказами та в заочному провадженні за згодою позивачки.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 02 березня 2010 року, реєстраційним посвідченням філіалу «Білопільська ГВД» у складі КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 4-7).
У належному позивачці будинку зареєстрована ОСОБА_2 , відповідачка по справі, яка фактично у вказаному будинку не проживає з січня 2019 року, що підтверджується довідкою депутата Білопільської міської ради ВО №1 Сегиди І.М. від 15 квітня 2021 року (а. с. 9).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Аналогічне положення містить і ст. 150 ЖК України.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вказаний вище закон є спеціальним актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 даного закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язана з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Обраний позивачкою спосіб захисту свого права шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користуватись житловим приміщенням, не суперечить положенням ст. 391 та ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідачка ОСОБА_2 не є власницею або наймачем будинку, який належить на праві власності позивачці, в будинку не проживає з січня 2019 року.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачка без поважних причин не проживає у спірному будинку понад два роки, а тому її необхідно визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280-285 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 908 грн на користь ОСОБА_1 .
Письмова заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Білопільського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя