465/6554/19
2/465/945/21
Іменем України
06.07.2021 року Франківський районний суд м. Львова, в складі:
головуючого-судді Мартьянової С.М.
при секретарі Турчак М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними, суд,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання правочинів удаваними. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 03 листопада 2015 року позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м. Згодом, 14 вересня 2016 року, також придбала гараж № НОМЕР_1 на цокольному поверсі, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 47,3 кв.м. Після купівлі квартири позивачка здійснила її ремонт та оздобленням, які в травні 2016 року завершила. У цей період до неї звернувся рідний брат, ОСОБА_2 , з проханням надати йому можливість деякий час проживати в її квартирі. Пояснив це тим, що в червні 2016 року планує одружуватись з ОСОБА_3 , а на даний час не мають місця проживання. Натомість, відповідач зобов'язується сплачувати комунальні послуги за квартиру і підтримувати її в належному стані. На що позивачка погодилась, передала відповідачам ключі від квартири, після чого вони відразу переїхали в квартиру. Оскільки брат позивачки мав у своєму користуванні автомобіль, вона надала згоду і на користування своїм гаражем в даному будинку. Однак, через рік ОСОБА_5 звернувся до неї з проханням продати йому квартиру і гараж, які належать позивачці. Враховуючи, що всієї суми коштів на купівлю квартири і гаража у нього не було, ОСОБА_2 висловив бажання купити майно позивачки з розтермінуванням. Порадившись із своїм чоловіком, ОСОБА_4 , позивачка прийняла рішення погодитися на пропозицію свого брата і продати останньому квартиру та гараж із розтермінуванням. ОСОБА_2 повідомив позивачку, що з метою зменшення витрат на оформлення договору купівлі- продажу квартири і гаража, вони можуть укласти договір дарування вищезазначених об'єктів, і тим самим він зможе значно зекономити кошти. Оскільки всі витрати за складання та оформлення договір сплачував ОСОБА_2 він не заперечував укладення договорів дарування, замість договорів купівлі-продажу. На підтвердженням своїх реальних намірів ОСОБА_2 01 липня 2017 року написав розписку власноруч, у якій зазначив, що з метою зменшення витрат на оформлення договору купівлі-продажу квартири і гаража, бажає укласти договір дарування квартири та договір дарування гаража, на що позивачка погодилась. Вказана розписка написана в присутності її чоловіка 01 липня 2017 року, в якій також стверджено про отримання позивачкою від відповідача ОСОБА_2 10 000 доларів США авансу за продаж квартири та гаражу. В подальшому, 07 липня 2017 року позивачка разом з відповідачами уклали договір дарування квартири та договір дарування гаража. На той момент, ОСОБА_2 запевнив її, що він особисто виплатить всю суму коштів за купівлю квартири і гаражу, але тим не менше висловив бажання, щоб квартиру і гараж оформити половину на нього, а другу половину - на його дружину. Повний розрахунок за купівлю квартири і гаража, мав відбутися до 01 листопада 2019 року. Однак, відповідачі так і не розрахувались з нею, згідно розписки від 01 липня 2017 року. Крім того, її брат повідомив про те, що планує розлучатися зі свою дружиною, і вже близько року не проживає в квартирі по АДРЕСА_2 . Там залишились проживати його дружина зі своїм сином від першого шлюбу. Крім того, ОСОБА_5 сказав, що коштів, які він мав їй заплатити за продаж квартири і гаража, останній не має і не зможе провести повний розрахунок. Враховуючи наведене просить позов задоволити. Визнати удаваним договір дарування квартири від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1292, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнати цей договір договором купівлі-продажу, який, в свою чергу, визнати недійсним. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91469654 від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287464; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91469554 від 07.07.2017 року, номер запису про право власності 21287414. Визнати удаваним договір дарування гаража від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1296, укладений між ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнати цей договір - договором купівлі-продажу, який, в свою чергу, визнати недійсним. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91471306 від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287792; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майно 741875046101; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91471123, від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287791; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 741875046101.
На адресу суду 02.01.2020 року надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 . Згідно даної заяви ОСОБА_4 повідомив суд, що 03 листопада 2015 року позивачка за спільні кошти подружжя придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м. Згодом, 14 вересня 2016 року, також придбала гараж № НОМЕР_1 на цокольному поверсі, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 47,3 кв.м. Після купівлі квартири позивачка та ОСОБА_4 здійснили її ремонт. У цей період до його дружини звернувся її рідний брат, ОСОБА_2 , з проханням надати йому можливість деякий час проживати в їх квартирі. Пояснив це тим, що в червні 2016 року планує одружуватись з ОСОБА_3 , а на даний час не мають де проживати. Крім того, вказав, що дійсно в його присутності відповідач, ОСОБА_2 , 01 липня 2017 року написав розписку власноруч, у якій зазначив, що з метою зменшення витрат на оформлення договору купівлі-продажу квартири і гаража, бажає укласти договір дарування квартири та договір дарування гаража. Передав 10 000 доларів США авансу за продаж квартири та гаражу. Вказав, що відповідачі так і не розрахувались з позивачкою, згідно розписки від 01 липня 2017 року.
Відповідачка 28.01.2020 року звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, зазначає, що з 1994 року виїхала з України на постійне місце проживання в Ізраїль. Там у неї була сім'я. У 2013 році, після розлучення із чоловіком, останній сплатив їй компенсацію в сумі 310 696 шекелів (Ізраїль), що приблизно в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США, а також кожного місяця з колишнього чоловіка на її користь стягуються аліменти на утримання малолітнього - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 1000 доларів США, щомісячно до досягнення сином повноліття, відповідно до рішення суду місто ОСОБА_7 .Також звертає увагу, що проживаючи в Ізраїлі з 1994 року, працювала та отримувала високу заробітну платню, що підтверджується наданою суду довідкою про доходи за 2013 рік. Згодом відповідачка познайомилась з ОСОБА_2 , після чого почали винайняти житло за адресою: АДРЕСА_3 , куди разом переїхали проживати. На цей час останній ще перебував у шлюбі із своєю попередньою дружиною. 29 січня 2016 року рішенням, Залізничного районного суду м. Львова, було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_8 . Після чого, 25 червня 2016 року між відповідачами було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . За час спільного життя за спільні кошти відповідачами придбано наступне майно: квартиру за адресою АДРЕСА_4 , гараж № НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_5 ; квартиру за адресою АДРЕСА_6 , машиномісце № НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_7 ; квартиру за адресою АДРЕСА_8 , квартиру за адресою АДРЕСА_9 .
Щодо квартири АДРЕСА_1 і відповідач зазначає, що, квартира АДРЕСА_1 та гараж №СL XXI на цокольному поверсі, що знаходиться у цьому ж будинку, за домовленістю між відповідачкою, відповідачем ОСОБА_2 та його сестрою ОСОБА_1 . Дана квартира, спочатку була зареєстрована на сестру позивача ОСОБА_1 , в подальшому позивачка повинна подарувати їй та ОСОБА_2 по Ѕ частки квартири та гаража. 06.02.2017 року, ще до укладення договору дарування, відповідачка зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи. 07 липня 2017 року їй та її чоловіку ОСОБА_2 було подаровано ОСОБА_9 по 1/2 частки згаданої квартири та гаража кожному. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Сиротяком Ю.Р. Таким чином, з викладеного вище випливає, що квартира АДРЕСА_1 , купувалась відповідачем та ОСОБА_2 , і лише формально була оформлена на сестру позивача. Крім того зазначає, що квартира АДРЕСА_10 , формально оформлена на сина відповідача від першого шлюбу - ОСОБА_10 , так само, як і квартира АДРЕСА_11 та квартира АДРЕСА_12 . Оскільки, відповідачка наполягала на отриманні правовстановлюючих документів на її ім'я на квартиру та машиномісце - ОСОБА_2 запропонував їй піти до нотаріуса та оформити договір дарування на її ім'я Ѕ частки машиномісця. Щодо квартири, то ОСОБА_2 , пояснив, що документи ще не готові, згодом вона дізналась, що цю нерухомість він зареєстрував на свого сина.
Відповідачка зазначає, що ОСОБА_2 за спільні кошти купував нерухомість та навмисно реєстрував на своїх близьких родичів, щоб уникнути поділу майна, оскільки таке купувалось в період шлюбу та в інтересах сім'ї. Вказана відповідачем розписка підписана ним особисто в порушення вимог ст.65 СК України, а тому він взяв на себе особисті зобов'язанання. Про існування такої їй не було відомо. Враховуючи наведене, вважає, що дана розписка взагалі не створює для неї правових наслідків, а тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі у зв'язку із безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_2 13.05.2020 року подав до суду заперечення на відзив відповідачки ОСОБА_3 . Зазначає, що він утримував не тільки відповідачку, а її сина від першого шлюбу. Підтвердженням чого є виписка з АТ КБ «Приватбанк», з якої вбачається, що починаючи з квітня 2015 року по серпень 2018 року відправляв кошти відповідачці в Ізраїль для допомоги сину від першого шлюбу. Загальна сума коштів становить 21 820 доларів США. Крім того, долучив до матеріалів справи квитанції про оплату комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 та по гаражу у період з березня 2017 року по січень 2020 року.
Ухвалою судді 09.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі. За результатами проведеного підготовчого судового засідання 04.03.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті.
В судових засіданнях представник позивача підтримала вимоги позову, пояснення надала аналогічні, викладеним в позовній заяві. Зазначає, що сторони фактично уклали договори купівлі-продажу. Просить позов задоволити. В подальшому подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданнях позов заперечила повністю. Просить у задоволенні такого відмовити. Пояснення надала аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву. В подальшому також подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судових засіданнях підтвердила обставини, зазначені в позовній заяві. Просить позов задоволити. На адресу суду відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задоволити. З аналогічною заявою також звернулась і представник відповідача.
Третя особа в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи подані в попередні судові засідання клопотання як представника позивача так і представників відповідачів про відкладення розгляду справи, суд розцінює дані заяви в контексті ст.44 ЦПК України як зловживання процесуальними правами.
Дана справа перебуває в провадженні Франківського районного суду з 13 листопада 2019 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення свої доводів у поданому до суду позові шляхом подачі відзиву, заперечень на позов, письмових пояснень та заперечень на ці пояснення тощо. Враховуючи, що в судове засідання сторони та їх представники не з'явились, враховуючи заяву представників про завершення розгляду справи у їх відсутності, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши заяви сторін по суті справи, заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Частинами першою другою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового правата інтересу у спосіб, визначений законодавством. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 03 листопада 2015 року на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м. Згодом, 14 вересня 2016 року позивачка також придбала гараж № НОМЕР_1 на цокольному поверсі, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 47,3 кв.м.
В подальшому, 01 липня 2017 року ОСОБА_2 написав розписку ОСОБА_1 , згідно якої зазначив наступне. ОСОБА_2 зобов'язується виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 90 000 доларів США у строк до 01 листопада 2019 року за купівлю квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м. та 20 000 доларів США за купівлю гаража СLХХІ, загальною площею 47,3 кв.м., який знаходиться на цокольному поверсі по АДРЕСА_2 . Натомість, з метою зменшення витрат на оформлення договору купівлі- продажу квартири і гаража, ОСОБА_1 погодилась укласти з ОСОБА_2 договір дарування квартири і договір дарування гаража. Дані договори маю бути укладеними до 08 липня 2017 року. В момент підписання даної розписки, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 , свої особисті грошові кошти у розмірі 5000 доларів США у якості авансу за купівлю квартири АДРЕСА_1 та особисті грошові кошти розмірі 5000 доларів США у якості авансу за купівлю гаража. Решта суми 100 000 доларів США ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити до 01 листопада 2019 року. Оскільки по всіх зобов'язаннях з виплати коштів за квартиру і гараж ОСОБА_2 несе особисту відповідальність. ОСОБА_1 , своїм підписом на даній розписці підтверджує, що не заперечує щодо укладення договору дарування квартири і договору дарування гаража не лише із ОСОБА_2 , а й з його дружиною - ОСОБА_3 . Вказана розписка написана в присутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки. Суд приходить до переконання, що дана розписка підтверджує факт отримання позивачкою від відповідача 10 000 доларів США авансу за продаж квартири та гаражу.
Як встановлено судом, між відповідачами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 червня 2016 року зареєстровано шлюб Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження (шлюбів) зроблено відповідний актовий запис № 1365.
В подальшому, 07 липня 2017 року позивачка разом з відповідачами уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м., та договір дарування гаража № НОМЕР_1 на цокольному поверсі, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 47,3 кв.м., що посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р. за №1292 та 1296 відповідно.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).
Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно ч.1,3 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено судам, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставіст. 235 ЦК Українимає визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року по справі 3521/17654/15ц зроблено правовий висновок про те, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Згідно вимог ч.2 ст. 12 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільній справі не є обов'язком суду,крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.2 ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК).
В даному випадку суд приходить до висновку що під час розгляду справи позивачкою доведено, що під час відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,2 кв.м. та гаражу № НОМЕР_1 на цокольному поверсі, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 47,3 кв.м. їх власник ОСОБА_1 , розраховувала на отримання за квартиру та гараж грошової компенсації. Частину коштів в розмірі 10 000 доларів США позивачка 01.07.2017 року отримала від ОСОБА_2 , що стверджується розпискою від 01.07.2017 року (а.с. 7). Крім того, даний факт підтвердив відповідач ОСОБА_2 , про що подав суду відповідну заяву.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що договори дарування квартири від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1292 та гаража від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1296, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом є удаваними. Насамперед сторони даних договорів мали волевиявлення на укладення договорів купівлі-продажу, тому відносини сторін договору регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, та наслідками укладення таких. Даний висновок узгоджується з правовою позицією ВС від 04.09.2018 року №520/9632/16-ц.
Відтак для визнання у даній справі удаваним договору дарування квартири та гаражу, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено факт умисного укладення сторонами договору дарування з метою приховання договору купівлі-продажу.
За наведених обставин, для визнання договорів дарування позивачу надано відповідні докази, а саме письмову розписку ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджує, що сторони договору діяли свідомо для досягнення особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків, ніж передбачені договором дарування, оскільки мали на меті приховання укладення договору купівлі-продажу квартири та гаражу.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам статті 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним.
Крім того, відповідачкою ОСОБА_3 суду не надано доказів на спростування заявлених позовних вимог. Отже, з урахуванням викладеного, суд встановив, що на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним та не вимагає вчинення сторонами на виконання договору додаткових дій. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також позивач просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Оскільки вимоги позивача про скасування рішення про реєстрацію права власності є похідними від позовних вимог про визнання договорів дарування удаваними, така підлягає до задоволенню у відповідності до вимог ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягнення судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 16, 235 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 56, 77-81,141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
1.Визнати удаваним договір дарування квартири від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1292, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнати цей договір договором купівлі-продажу, який, в свою чергу, визнати недійсним. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91469654 від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287464; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91469554 від 07.07.2017 року, номер запису про право власності 21287414.
2.Визнати удаваним договір дарування гаража від 07 липня 2017 року за реєстровим номером № 1296, укладений між ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнати цей договір - договором купівлі-продажу, який, в свою чергу, визнати недійсним. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91471306 від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287792; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майно 741875046101; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 91471123, від 07.07.2017 року; номер запису про право власності 21287791; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 741875046101.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_14 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_15 ;
ОСОБА_11 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлено 14.07.2021 року.
Суддя Мартьянова С.М.