Справа № 574/420/21
Провадження № 1-кп/574/110/2021
15 липня 2021 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду кримінальне провадження №12021200450000436 від 16.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Лухтівка, Буринського району, Сумської області, із середньо-спеціальною освітою, заміжньої, не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
Обвинувачена ОСОБА_3 , з метою ведення особистого селянського господарства, діючи всупереч вимогам ст.ст.112,116-126 Земельного Кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, в точно не встановлений досудовим розслідуванням день та час, навесні 2021 року, самовільно зайняла земельну ділянку державної власності, площею 0,1466 га, що знаходиться неподалік від с. Дич, Червонослобідського старостинського округу, Буринської ОТГ, Сумської області, яку за допомогою сільськогосподарської техніки, за яку домовлялася з невстановленими особами, засіяла та обробляла без відповідного на те дозволу та у такий спосіб самовільно зайняла земельну ділянку.
У відповідності до Постанову КМУ №928 від 03.09.2009 року «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» дана земельна ділянка з кадастровим номером 5920988400:05:001:1500 є землею державної власності та відноситься до археологічних пам'яток культури «Городище та поселення 10- середини 13 століття».
Згідно ст.53 ЗК України та ст.34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини.
Відповідно до ст.150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.
Як вбачається з розрахунку, проведеного Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, шкода заподіяна державі внаслідок самовільного захоплення земельної ділянки розміром 0,1466 ОСОБА_3 становить 1463 грн.80 коп.
Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.197-1 КК України, так як вона вчинила самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена під час досудового розслідування 25.06.2021 року між прокурором та підозрюваною ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 .
За умовами вказаної угоди ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також, сторони угоди дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.197-1 КК України та узгодили призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу на користь держави в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав укладену з обвинуваченою угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та просив її затвердити.
Обвинувачена та захисник також просили затвердити укладену угоду про визнання винуватості. При цьому ОСОБА_3 визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за обставин викладених в обвинувальному акті та угоді, вказала, що вона цілком розуміє свої права і обов'язки, зміст угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, а також погодилась на призначення їй узгодженого сторонами угоди покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Згідно ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК та/або закону, не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Обвинуваченій роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Також, суд переконався, що укладення прокурором та обвинуваченою угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Враховуючи вищевикладене, оскільки укладена сторонами угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та призначення ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрат на залучення експертів не має.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 374 , 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.06.2021 року між прокурором Буринського відділу Конотопської окружної прокуратури Сумської області ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу на користь держави в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд Сумської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1