Справа № 464/2120/20
пр.№ 2/464/518/21
14.07.2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/2120/20
учасники справи:
позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»
відповідач ОСОБА_1
вимоги: відшкодування шкоди в порядку суброгації
представники учасників справи:
представник позивача Бєлік В.В .
Обставини справи
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова в порядку цивільного судочинства із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» майнову шкоду в розмірі 13 297,88 грн у порядку суброгації, покликаючись на недостатність страхового відшкодування.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечили.
Ухвалою суду від 14 липня 2021 року закрито провадження у справі за позовом до відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відноситься до юрисдикції господарських судів.
З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідач отримав ухвалу разом з позовною заявою з додатками, однак у встановлений строк - 15 днів та до даного часу своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, клопотання про продовження процесуального строку у зв'язку із карантинними заходами ним не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 06 червня 2017 року по справі № 464/3338/17, яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП, та накладено адміністративне стягнення.
Даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 01 травня 2017 року о 16.30 год на 440 км автодороги «Львів-Рогатин-Ів.Франківськ», керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21043» номерний знак НОМЕР_1 , порушив п.10.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Land Cruiser Toyota» номерний знак НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.
Згідно із ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки наведена постанова набрала законної сили, тому доказуванню не підлягають факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди з підстав порушення відповідачем правил дорожнього руху.
На момент вчинення ДТП автомобіль марки «Land Cruiser Toyota» номерний знак НОМЕР_2 застраховано позивачем (страховик) згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 014042/4610/0000073 від 20 лютого 2017 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВТОРГ» (страхувальник).
Також на час вчинення ДТП було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача при експлуатації забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21043» номерний знак НОМЕР_1 в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з полісом серії АК № 005117153.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що визнана страховим випадком, автомобілю марки «Land Cruiser Toyota» номерний знак НОМЕР_2 завдано технічних пошкоджень, тому позивачем за заявою ТзОВ «ПАЛИВТОРГ» від 04 травня 2017 року згідно із страховим актом № 223634 від 23 травня 2017 року, приймаючи до уваги відповідний розрахунок суми страхового відшкодування, здійснено виплату такого у розмірі 42625,92 грн. Указане підтверджується бухгалтерською довідкою № 015359 від 26 травня 2017 року.
Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому на користь позивача останнім сплачено страхове відшкодування в розмірі 29 328,04 грн (платіжне доручення № 1993 від 14 серпня 2017 року).
Оскільки різниця між фактичним розміром шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, виплаченою потерпілій стороні позивачем та отриманою останнім страхової виплати становить 13 297,88 грн (42625,92 грн - 29 328,04 грн), а тому заявлено вимоги в згаданому розмірі до відповідача, розглядаючи які суд виходить з наступного.
Згідно із ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (суброгація).
Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України, ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування відповідачем 13 297,88 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило позивачу 29 328,04 грн страхового відшкодування у порядку суброгації.
Водночас із матеріалів справи убачається, що цивільна відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності 100 000 грн за шкоду майну (поліс серії АК № 005117153), що значно перевищує розмір шкоди (страхового відшкодування), сплаченого позивачем на користь потерпілої особи. Розмір франшизи за даним полісом складає 500 грн.
З урахуванням наведеного доводи позивача про необхідність задоволення його вимог у порядку суброгації за рахунок винної особи ґрунтуються на припущеннях, так як сума в розмірі 13 297,88 грн не складає розмір франшизи.
Не може визнаватися підставою для пред'явлення вимоги у порядку суброгації до винної особи і той випадок, якщо позивачем отримано часткове відшкодування від страховика у добровільному порядку без пред'явлення до нього вимоги у судовому порядку. При цьому суд виходить з того, що саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 вищевказаного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 757/41971/15-ц, які в силу ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.
Оскільки розмір завданої шкоди та виплаченого страхового відшкодування у розмірі 29 328,04 грн не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у 100 000 грн, останнім заявлену суму збитків відшкодувало частково, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість та передчасність позовних вимог, пред'явлених до відповідача, ліміт застрахованої цивільної відповідальності якого є більшим, ніж сплачене та пред'явлене у порядку суброгації страхове відшкодування.
Водночас за ст.9 Закону України «Про страхування» визначено поняття франшизи. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (ст.ст.12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, на винну в ДТП особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, в силу наведених положень закону покладається відшкодування 500,00 грн, що становить суму франшизи, на розмір якою зменшується відшкодування ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з відповідним полісом.
Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), а тому стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), що становить розмір франшизи з наданням переконливих доказів, є підставними та позов в цій частині підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
У частині позовних вимог про стягнення 12 797,88 грн, непідтверджених позивачем достатніми доказами, слід відмовити.
Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування та розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами. Отже позов підлягає частковому задоволенню. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду, що узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача страхових послуг невиправданий тягар відшкодування.
Судові витрати
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 79,04 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 500,00 грн майнової шкоди.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 12 797,88 грн майнової шкоди.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 79,04 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», код за ЄДРПОУ 20033533, м.Київ, вул.Теліги Олени, 6В
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.В.Тімченко