12.07.2021 227/841/21
12 липня 2021 року. м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю секретаря судового засідання: Голомідової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та проїзд через лінію зіткнення неповнолітньої дитини без згоди батька,
У березні 2021 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та проїзд через лінію зіткнення неповнолітньої дитини без згоди батька.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 липня 2008 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з нею, знаходиться повністю на її утриманні та вихованні і навчається у 5 класі ліцею № 303 м. Києва. Починаючи із 2014 року між сторонами спільне господарство та сумісне проживання припинено. З часу припинення шлюбних відносин відповідач ухиляється від виховання дитини. З часу окупації частини території Донецької області відповідач залишився мешкати на тій території, листування з окупованими територіями відсутнє, органи державної влади України на тій території не здійснюють свої повноваження. Єдиний зв'язок, який був з відповідачем це був мобільний зв'язок, але відповідач змінив номер і можливість спілкування зникнула. У неї відсутня можливість отримати згоду від відповідача у інший спосіб. Однак, вона має намір перетинати лінію розмежування з тимчасово непідконтрольною Україні територією для спілкування дитини з родичами, які на даний час проживають у м. Харцизьк. У зв'язку з цим звернулась в суд з даним позовом.
Уточнивши в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги, позивач просить надати дозвіл на перетин державного кордону при виїзді з України громадянином України, який не досяг 16-річного віку, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Російської Федерації та перетин лінії розмежування з окупованими територіями Донецької та Луганської областей у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , строком на два роки.
Ухвалою суду від 30 червня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та проїзд через лінію зіткнення неповнолітньої дитини без згоди батька, в частині позовних вимог щодо надання позивачу дозволу на оформлення неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон в будь-який час без нотаріального посвідчення згоди батька дитини - ОСОБА_2 - закрито.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Заяв про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі відсутніх учасників процесу, які належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб сері НОМЕР_1 . (а.с.11)
У шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками якого записано ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . (а.с.15)
Згідно довідки директора ліцею №303 суспільно-природнього профілю середнього загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів від 05 червня 2020 року, ОСОБА_3 навчається в 5 -Г класі ліцею №303 м.Києва. (а.с.18)
Позивач взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання якої є АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 08 листопада 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.17)
Паспортом громадянина України підтверджено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.6-7)
Згідно довідки від 12 листопада 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 . (а.с.16)
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 . (а.с.9)
Згідно інформації Міністерства соціальної політики України від 09 березня 2021 року, станом на 18 березня 2021 року інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ЄІБД ВПО відсутня. (а.с.28)
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не сплачує до теперішнього часу аліменти, матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає, дозвіл на тимчасовий виїзд та в'їзд неповнолітнього ОСОБА_3 за кордон України в будь-яку країну світу та на тимчасово непідконтрольну Україні (окуповану) територію Донецької, Луганської областей, Автономної Республіки Крим, у її супроводі або уповноваженої нею особи не надає, а вона має намір разом з сином приїздити в гості до родичів, які залишились на тимчасово непідконтрольній території та у РФ, має намір забезпечити дитині повноцінний відпочинок за кордоном.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження «Правил перетинання державного кордону громадянами України», «Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231.
Відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231, виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям - громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до «Правил», записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
Пунктом 18 «Правил» передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном; у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
За змістом ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 10 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року), держави - учасниці зобов'язалися поважати право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені Законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (orderpublic), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Крім того, статтею 18 Конвенції зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За приписами ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень ст. 151 СК України, вправі обирати самі.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з вимогами ст. ст. 154, 155 СК України, батьки мають право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини; здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами 1-3 ст. 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Пунктом 3 «Правил» передбачено виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (п п.1 п.4 Правил).
Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд дитини за межі України у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
Дозвіл без обмеження його відповідним часом чи періодом до досягнення дитиною повноліття може стати підставою для перебування дитини за кордоном досить тривалий не обмежений час, що може порушувати батьківські права відповідача та реально позбавити його права на спілкування з сином та на участь у його вихованні та розвитку, тим паче, що багаторазове вивезення дитини за кордон без надання згоди батька чинним законодавством не передбачено.
Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року, № 235/139/16-ц|6-15цс17.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просила надати дозвіл на перетин державного кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Російської Федерації та перетин лінії розмежування з окупованими територіями Донецької та Луганської областей у супроводі матері ОСОБА_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , строком на два роки.
Як встановлено судом, що зареєстрованим місцем проживання сторін по справі та їхнього сина є м.Харцизьк Донецької області, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території.
Відповідно до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 367, в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.
Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
Суд, з метою забезпечення гарантованих державою прав та інтересів дитини, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про надання дозволу неповнолітній дитині на в'їзд з території, підконтрольної владі України, на тимчасово непідконтрольну територію Донецької та Луганської області, та територію Російської Федерації, та у зворотному напрямку у супроводі одного з батьків.
Суд вважає за необхідне встановити строк закінчення дії такого дозволу. Вважає за можливе надати такий дозвіл строком на два роки з дня набрання цим рішенням законної сили.
Оскільки у рішенні вказана територія, до яких тимчасово виїжджає дитина, а також встановлений період, суд вважає, що права батька дитини щодо можливості спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні, передбачені ст.ст. 153, 157 СК України, не порушені, оскільки наданий судом дозвіл навпаки буде сприяти у їх зустрічах та спілкуванні.
Згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 81, 223, 263, 265, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та проїзд через лінію зіткнення неповнолітньої дитини без згоди батька, задовольнити.
Надати дозвіл дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд на територію Луганської та Донецької областей, тимчасово окуповану територію, та територію Російської Федерації, та у зворотному напрямку, разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалістю два роки з дати набрання цим рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот восьми гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя Л.С.Мацишин
12.07.2021