нп 2/490/1021/2021 Справа № 490/6060/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
08 липня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
секретаря - Волошиної Я.І.,
за участі позивачки та представника відповідача адвоктата Коваля О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів,-
25 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 48 087 грн за період з 01 листопада 2018 року по 31 серпня 2020 року.
В обгрунтування позову посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аліменти на утримання исна стягуються з відповідача на підставі рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.10.2007 року у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячноі до його повноліття. Постановою державного виконавця Центрального ВДВС від 09.06.2015 року було відкрито виконавче провадження з впримусового виконавця виконавчого листа за вказаним рішенням суду. Проте відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку систематичною несплатою аліментів утворилась заборгованість зі сплати аліментів станом на вересень 2020 року в розмірі 154 524 грн. Рішенням суду на її користь була стягнута з відповідача пеня у зв'язку з несплатою аліміентів за період з квітня 2015 по листопад 2018 року. Проте відповідач і надалі не сплачує аліменти на утримання сина.
Згідно розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів за формулою, яка викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та з врахуванням вимог ст. 196 СК України, розмір пені не може перевищувати розмір заборгованості - нею була розрахована сума пені за вказаний період прострочення у загальному розмірі 48 087 грн..
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила відхилити заперечення відповідача.
Представник відповідача адвокат Коваль О.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову .Зазначив, що відповідачем повніфстю сплачена сума заборгованості за аліментами за весь період у розмірі 179 611 грн в квітні 2021 року. Заборгованість по аліменам виникла у зхвязку з його скрутним матеріальним становищем, не з його вини. Оскільки на теперішній час він повністю виконав свої обов'язки зі сплати аліментів, отже стягнення пені не є справедливим. Також зазначив, що позивачем невірно обрахований розмір пені.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.10.2007 р. ОСОБА_2 зобовязаний сплачувати на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2007 року.
Згідно рішення від 24.06.2019 року Центрального районного суду м. Миколаєва задволено позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів. Стягнуто зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63694 (Шістдесят три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп. Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, судом досліджено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 2-5702 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 відповідно до якого з квітня 2015 р. по листопад 2018 р. , згідно якого нараховано аліменти в розмірі 112740 грн., аліменти відповідачем не сплачені. Судом також було досліджено розрахунок неустойки(пені) наданий позивачем, згідно якого розмір пені за період з квітня 2015 року по листопада 2018 року складає 63694,96 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах за виконавчим листом № 2-5702, виданого 03.06.2008 року Заводським районним судом м.Миколаєва, старшого державного виконавцяЦентрального ВДВС станом на01.09. 2020 сума заборгованості складала 154 524 грн, при цьому вбачається, що аліменти за листопад 2018 - січень 2019 та травень 2019 - серпень 2020 року боржником жодного разу не сплачувалися, були сплати в лютому-квітні 2019 року .
Як підтверджується матеріалами справи заборгованість за аліментами погашена одним платежем в повному обсязі у розмірі 179 611 грн 12 квітня 2021 року.
Відповідно до ч.1. ст.196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми,іншими членамисім'їта родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19,провадження № 61-16670сво19, якою було уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №572/1689/16-ц(провадження№ 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного суду у справі №572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року було визначено порядок застосування ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, а саме щодо порядку розрахунку пені за прострочення сплати аліментів. У своїй Постанові суд дійшов такого висновку: Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №521/14460/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі №442/3023/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №183/1433/17.
Наведене узгоджується з правовим висновком, виклдаеним у Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №334/7702/16 (провадження № 61-42142св18) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
З урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц розрахунок пені за період прострочки сплати аліментів проводиться судом за наступною формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%та береться до уваги заборгованість, визначена у довідках голдовного державного виконавця Інгульського ВДВС, надаявних в мтаеріалазх справи.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №334/7702/16 (провадження № 61-42142св18) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки
Отже неустойка, визначена у частині першій статті 196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
З матеріалів цивільної справи вбчачається, що відповідач був обізнаний про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини, знав про свій обов'язок сплати аліментів, належних та допустимих доказів того, що відповідач не міг сплачувати аліменти та те, що заборгованість по аліментам утворилася з неналежних від нього причин суду не надано.
Суд також наголошує, що обов'язок відповідача по утриманню дитини виник з моменту її народження, а отже з цього часу є відомим для нього. Відповідачем не зазначено та не надано доказів того, що він як батько надавав або пропонував допомогу на утримання дитини у вигляді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про підставність нарахування неустойки. Так само не зазначено і не надано доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та з поважних причин.
Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідностатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б спростовували наявність його вини у виникненні заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дочки, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам за певні періоди.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому суд враховує, що як вбачається з вищезазначеного рішення суду - пеня за період прострочення сплати аліментів по листопад 2018 року вже стягнута рішенням суду , при цьому за період прострочення за листопад 2018 року - включно .Таке підтверджується і розрахунком суми заборгованості по аліментах , який надала позивачка , в якому зазначено, що станом на листопад 2018 року сукупний розмір заборгованості становить 110 617 грн, а з вищенаведеного рішення суду слідує, що судом було враховано суму заборгованості по аліментам станом на листопад 2018 р. в розмірі 112740 грн.
За такого, період прострочення виплати аліментів складає з 01.12.2018 по 31.08.2020 року.
Суд погоджується з розрахунком сукупного розміру пені, який навела позивачка.
При цьому, при проведенні розрахунку судом враховані положення ч.1 ст.196 СК України, що сума пені не може перевищувати 100% заборгованості за аліментами.
За вказаний період ( грудень 2018-серпень 2020) сума заборгованості по аліментам становила 43 907 грн.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені по аліментам, необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 43 907 грн, що дорівнює сумі заборгованості за аліментами у вищевказані періоди.
Відповідачем не було надано доказів того, що він оспорював розмір заборгованості, визначений державним виконавцем.
Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами діючого сімейного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача на її користь суми неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів на неповнолітню дитину за кожний день прострочення, за період з грудня 2018 року по 31.08.2020 року, але не більше 100 відсотків заборгованості, оскільки за наявності встановленого судом факту заборгованості з боку відповідача по сплаті аліментів на неповнолітню дитину в розмірі 43 907 грн за вказаний період позивачем та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на спростування вини відповідача щодо невиконання зобов'язання по сплаті аліментів, який є обізнаним щодо покладення на нього такого обов'язку, судом встановлено наявність підстав для реалізації передбаченого ст.196 СК України права позивача, на утриманні якої є неповнолітній син.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.с 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись , ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 43 907 грн .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 15 липня 2021 року
Суддя О.А. Гуденко