Справа № 344/7063/14-к
Провадження № 1-кп/344/414/21
14 липня 2021 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, ч.3 ст.135 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.2 ст.186 КК України, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, ч.3 ст.135 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.2 ст.186 КК України.
Ухвалою суду від 09 червня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави строком до 07 серпня 2021 року включно.
На даний час суму застави у встановленому законом порядку внесено не було, а тому запобіжний захід залишається раніше обраним - тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В той же час, судді ОСОБА_8 та ОСОБА_9 станом на даний час перебувають у відпустці, що унеможливлює вирішення колегією суддів питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.
У відповідності до п.20-5 розділу 6 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого просив відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити виходячи з наступного.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких, особливо тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, в період розгляду судом кримінального провадження щодо нього, перебуваючи під домашнім арештом, продовжив вчиняти злочини, а тому на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, так як до суду він не завжди з'являвся, до нього неодноразово застосовувались приводи; а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час розгляду судом кримінальних проваджень щодо нього, продовжував вчиняти злочини, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та перевиховання.
Також, на переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, так як такі заходи раніше затосовувались та виявились не ефективними, в період застосування застави та домашньго арешту він продовжував вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому суд зважає, що окремі із інкримінованих обвинуваченому злочинів, було вчинено із застосуванням насильства, а відтак при зміні запобіжного заходу він може переховуватися від суду або вчинити нові злочини, чи впливати на потерпілих або свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду, а це може значно ускладнити розгляд справи по суті, який перебуває на стідї завершення судового слідства.
Окрім того суд вважає, що будь-який інший запобіжний захід не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а відтак не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.
Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість обвинуваченого ухилятись від суду і, незаконно впливати на учасників провадження.
Доводи захисту про відсутність ризиків та тривалість судового розгляду, самі по собі не дають достатніх підстав суду для застосування обвинуваченому іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки обвинуваченого та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Суд враховує в сукупності всі наявні обставини даної справи і, зважає не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а враховує також необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який привелює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст.3 Конституції України, а тому виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Окрім цього, при обранні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу - тримання під вартою, судом було визначено розмір застави згідно ч.3 ст.183 КПК України, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, яку може бути внесено як обвинуваченими, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження, а отже визначено альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою стороною захисту не наведено і судом, в процесі судового розгляду, не встановлено.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки він є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - тримання під вартою продовжити до 11 вересня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 14 липня 2021 року.
Головуюча суддя ОСОБА_1