23.06.2021 Справа № 756/7176/21
Справа № 756/7176/21
1-кс/756/1155/21
23.06.2021 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва Касьян А.В., за участю секретаря судових засідань Пишковича М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві Джури І.К. від 19.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019100050007423 від 08.10.2019,
12.05.2021 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Касьян А.В. надійшла вказана скарга на постанову слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві Джури І.К. від 19.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019100050007423 від 08.10.2019.
В обґрунтування своїх доводів особа, що подала скаргу вказує, що слідчим не забезпечено повного та неупередженого розслідування справи, постанова про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам КПК України, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Уповноважена особа Оболонського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні №12019100050007423 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізначава, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
З долученого до матеріалів скарги листа від 05.05.2021 №37-5794-21 виконувача обов'язків заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва К. Катишева вбачається, що в провадженні слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебувало кримінальне провадження №12019100050007423 від 08.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві Джури І.К. від 19.06.2020 кримінальне провадження №12019100050007423 від 08.10.2019 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Разом із тим, відповідно до статей 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення відображені і у ч. 5 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При проведенні досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатніх, на їх переконання, для прийняття вмотивованого рішення.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Зі змісту ч. 1 ст. 40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
Слідчий суддя, на якого відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, щоб така постанова в обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
Разом із тим, розгляд скарги на рішення слідчого, прокурора здійснюється у порядку, встановленому для судового розгляду (ч. 1 ст. 306 КПК України) під час такого розгляду підлягає застосуванню і принцип змагальності, встановлений ст. 22 КПК України.
Тобто, з огляду на особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування, встановлені главою 26 КПК України, зазначений принцип передбачає самостійне відстоювання заявником та стороною обвинувачення (бездіяльність якої оскаржується до слідчого судді) їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Будучи неодноразово повідомленим про дату, час і місце розгляду скарги, уповноважений слідчий у кримінальному провадженні №12019100050007423 від 08.10.2019, в судове засідання не прибув, тобто не скористався своїм правом на самостійне відстоювання своєї правової позиції та не довів перед слідчим суддею законність прийнятого процесуального рішення у даному кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали кримінального провадження, які на неодноразові запити суду витребовувались з Оболонського УП ГУНП у м. Києві для їх дослідження в судовому засіданні, уповноваженою особою Оболонського УП ГУНП у м. Києві надано не було. Оскаржувана постанова в матеріалах судового провадження за скаргою відсутня.
Так само, матеріали судового провадження не містять відомостей про скерування ОСОБА_1 постанови слідчого від 19.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019100050007423 від 08.10.2019 на виконання вимог ч. 6 ст. 284 КПК України. Вказані обставини уповноваженим слідчим у кримінальному провадженні перед слідчим суддею не спростовано, матеріали закритого кримінального провадження для їх перевірки слідчому судді не надано.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що слідчим у силу принципів диспозитивності і змагальності не надано будь-яких доказів на спростування обставин, викладених особою, що подала скаргу, в тому числі і на підтвердження вручення копії постанови про закриття кримінального провадження у строки, встановлені КПК України, а також на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про закриття кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає що скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 22, 26, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову слідчого Оболонського УП ГУНП в місті Києві Джури І.К. від 19.06.2020 про закриття кримінального провадження №12019100050007423 від 08.10.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя А.В. Касьян