Постанова
Іменем України
12 липня 2021 року
м. Київ
провадження №33/824/3236/2021
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дарницького районного суду м. Києва
в складі судді Гусак О.С.
від 09 червня 2021 року
у справі №753/8605/21 Дарницького районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
08 червня 2021 року ДОП Дарницького УП ГУНП в м. Києві лейтенантом поліції Атаманенком В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №384226 про те, що громадянка ОСОБА_1 , 08.06.2021, о 14 год. 50 хв., по АДРЕСА_1 , вчинила сімейну сварку з громадянкою ОСОБА_3 , в ході якої кидалась у бійку, виражалась нецензурною лексикою, чим завдала психологічного болю, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі зазначено потерпілу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також що у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речі не вилучалися. В протоколі також зафіксовано, що ОСОБА_1 пояснення надасть у суді, а заяви та клопотання не надходили. До протоколу додано заяву.
Також, 08 червня 2021 року ДОП Дарницького УП ГУНП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Горбанем В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №384227 про те, що громадянка ОСОБА_2 , 08.06.2021, о 14 год. 50 хв., по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно дружини брата та її сина, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі зазначено потерпілий ОСОБА_4 , а також що у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речі не вилучалися. В протоколі також зафіксовано, що ОСОБА_2 пояснення надасть у суді в усній формі. Графа щодо відомостей та заяв не заповнена. До протоколу додано заяву.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на кожну з них адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою в частині визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те що ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство в сім'ї, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення нею психологічного насильства.
Також вказувала, що у протоколі не зазначено об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, за яким її визнано винною.
Додала, що саме ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство до неї та її сина ОСОБА_4 , а вона була змушена вчиняти відповідні дії на захист, в тому числі і виклик поліції.
За вказаних обставин просила скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2021 в частині визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені своєчасно та належним чином.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є обґрунтованим та підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності: протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 від 08.06.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вчинила сімейну сварку з громадянкою ОСОБА_2 , в ході якої кидалась у бійку, виражалась нецензурною лексикою, чим завдала психологічного болю, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 3) та заявою (а.с. 4).
За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши у судовому засіданні наявні у справі докази, та надавши оцінку поясненням осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності у сукупності з іншими дослідженими у справі доказами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, за обставин відсутності доказів у справі, дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
Відтак протокол про адміністративне правопорушення є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, такий протокол складено уповноваженою особою у відповідності до положень статті 255 КУпАП.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови, суд надав правову оцінку таким доказам. А незгода скаржника з наданою судом оцінкою таким доказам не свідчить про неврахування їх судом під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не зазначено об'єктивну сторону правопорушення спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 завдала психологічного болю ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції також не приймає доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство, оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише в частині визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. А розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ф. Мазурик